Справа № 457/1485/14 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.
Провадження № 22-ц/783/1862/15 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
Категорія:57
16 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Зверхановської Л.Д. і Шеремети Н.О.,
при секретарі Ясиновській Я.М.,
за участю Толкачова Д.І. - представника ДП „А.Е.Т. Джоін ап!",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Солодкої Олени Михайлівни, представника Дочірнього підприємства „А.Е.Т. Джоін ап!", на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 20 листопада 2014 року,
У вересні 2014 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Дочірнього підприємства (ДП) „А.Е.Т. Джоін ап!", третя особа - Туристична фірма „Глобус-Сервіс", про захист прав споживачів, у якому просили суд стягнути з відповідача на користь позивачів по 5 000 грн. моральної шкоди та в користь ОСОБА_6 127 грн. 51 коп. матеріальних витрат.
Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що24.05.2014 року позивачі за пропозицією туроператора „Join-Up" придбали у туристичній фірмі «Глобус-Сервіс» у м. Дрогобичі туристичний продукт, до складу якого увійшли послуги з перевезення та розміщення у готелі „Tropitel Sahl Hasheesh" у м. Хургаді, Єгипет, на період з 28.05.2014 року по 08.06.2014 року.
У готелі в Єгипті представниктуроператора „Join up" залишив їм свої контактні дані та повідомив, що інформацію про час вильоту (повернення) в Україну вони зможуть дізнатись за 24 години до вильоту в готелі на дошці інформації від „Join up". Згідно наданих їм документів, виліт в Україну мав би бути 08.06.2014 року о 19:10 год.
07.06.2014 року вище згадана інформація на дошці інформації „Join up" була відсутньою, а представник згаданого туроператора на телефонні дзвінки не відповідав. В результаті тривалих поневірянь позивачам приблизно о 21 год. стало відомо, що літак вилітає в Україну о 00.40 год. 08.06.2014 року, тобто - менше, ніж за 4 години, і представником „Join up" їм було запропоновано добиратися до аеропорту самостійно на таксі, вартість якого була 80 доларів. Однак приблизно о 23.00 год., коли позивачі були у повному відчаї від того, що їх покинули у чужій країні, їм зателефонувала працівник туристичної фірми «Глобус-Сервіс» та повідомила, що виникла помилка і виліт у них о 00:40 год. 09.06.2014 року, а не 08.06.2014 року. В результаті усі позитивні враження від відпочинку та медового місяця у позивачів були втраченими, а сам відпочинок був зіпсований (а.с. 1-6).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Стягнуто з ДП „А.Е.Т. Джоін ап!" на користь кожного з позивачів по 2 500 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат (а.с. 35-39).
Дане рішення оскаржила Солодка О.М. - представник ДП „А.Е.Т. Джоін ап!".
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Вважає, що доводи позивачів про неповідомлення їх про зміну авіарейсу, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Стверджує, що інформація про зворотній виліт 08.06.2014 року була розміщеною на офіційному сайті туроператора ще 03.06.2014 року, що стверджується роздруківкою, яку надали позивачі, а також тим, що останні скористалися зазначеним рейсом.
Звертає увагу на те, що у відповідності до Договору про надання туристичних послуг туроператор відповідає лише за забезпечення авіаперельоту за відповідним маршрутом, та вважає, що усі претензії, пов'язані із наданням транспортних послуг неналежної якості, слід пред'являти безпосередньо до перевізника.
Звертає увагу на те, що Договором про надання туристичних послуг не передбачена відповідальність туроператора за понесені туристом моральні збитки (а.с. 61-62).
Позивачі, будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду справи (а.с. 70, 71), в судове засідання не з'явилися, однак подали свої Заперечення на апеляційну скаргу, у яких просять апеляційний розгляд справи здійснювати у їхню відсутність (а.с. 75-80).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Часткове задоволення позовних вимог (в частині стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди) суд першої інстанції мотивував посиланням на ст. 23 ЦК України, п.п. 5 і 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.ст. 25, 30, 33 Закону України «Про туризм».
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.
Згідно з роз'ясненням, викладеним у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» (зі змінами), спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених ст. ст. 7, 440-1 ЦК УРСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону України «Про інформацію», ст. 44 Закону України «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Взаємовідносини сторін спору регламентуються укладеними між ними Договором про надання туристичних послуг від 24.05.2014 року (а.с. 15-17), а відтак є договірними відносинами.
В той же час, вище згаданий Договір (зокрема - його розділ 7 «Відповідальність сторін») не містить положень про відшкодування моральної шкоди.
Стаття 23 ЦК України регламентує загальні норми, які передбачають відшкодування моральної шкоди, і за наявності спеціальних норм, які регламентують взаємовідносини сторін спору, сама по собі не може бути правовою підставою для відшкодування моральної шкоди.
Згідно із п. 5 ч.1 ст. 4 Закону України „Про захист прав споживачів" (в редакції згідно із Законом України „Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції"), споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
А відповідно до положень самого вище згаданого Закону України „Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" завданою шкодою є завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.
Інших підстав для відшкодування моральної шкоди у правовідносинах щодо захисту прав споживачів не передбачено.
З урахуванням вище наведеного, Закон України „Про захист прав споживачів" не може бути правовою підставою для стягнення моральної шкоди за наведених у позові обставин.
Крім цього, як вбачається з доказів, долучених самими позивачами до позовної заяви в обґрунтування її вимог, інформація про зворотній виліт 08.06.2014 року була розміщеною на офіційному сайті туроператора ще 03.06.2014 року (а.с. 11).
Закон України «Про туризм» (яким також керувався суд) містить лише відсилочну норму, а саме: його статтею 33 встановлено, що заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб'єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законом, однак, ні позивачем, ні судом не зазначено такого закону, який би безпосередньо передбачав право на відшкодування моральної шкоди за наведених у позові обставин, а відтак згаданий Закон також не може бути правовою підставою для стягнення такої шкоди.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_6 127 грн. 51 коп. матеріальних витрат згаданим позивачем не оскаржувалося.
Враховуючи вище наведене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог у повному їх обсязі.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Солодкої Олени Михайлівни, представника Дочірнього підприємства „А.Е.Т. Джоін ап!", задовольнити.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 20 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: