Справа № 444/2516/14 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й.
Провадження № 22-ц/783/1792/15 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
Категорія: 44
10 березня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Павлишина О.Ф.,
суддів - Мікуш Ю.Р., Ніткевича А.В.,
з участю секретаря Гацій І.І.,
з участю: ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації та виселення,-
. ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації та виселення. Позивач зазначала, що є власником будинку по АДРЕСА_1. Посилалася на те, що крім членів її сім'ї в даному будинку тимчасово проживає без реєстрації дружина її брата - ОСОБА_5 та двоє її повнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані в будинку. Стверджувала, що відповідачі завершили будівництво власного будинку, однак добровільно не переїжджають в такий та не звільняють зайнятих приміщень в її будинку, чим створюють неможливі для спільного проживання умови. Зазначала, що позбавлена можливості розпоряджатись власним будинком. Просила ухвалити рішення, яким усунути їй перешкоди в користуванні житловим будинком шляхом зняття з реєстрації за місцем проживання ОСОБА_4, ОСОБА_6 та виселення з вказаного будинку ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6
Оскаржуваним рішенням суду відмовлено в задоволенні позову.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує про неповне дослідження обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що відповідачі чинять їй перешкоди в користуванні своїм майном, які полягають в тому, що внаслідок зайняття останніми приміщень належного їй будинку вона позбавлена можливості розпоряджатись та користуватись такими. Стверджує, що відповідачі будують власний будинок і в 1993 році попросились тимчасово проживати в її будинку. Зазначає, що останні добудували свій будинок, однак відмовляються добровільно переїжджати в такий, та не звільняють зайнятих приміщень будинку. Посилається на неможливі для спільного проживання умови та конфлікти з відповідачами. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про безпідставність доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
А тому законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевіряється в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам.
Матеріалами справи встановлені наступні обставини.
Позивачка ОСОБА_2 є власником житлового будинку, який складається з веранди, коридору та чотирьох житлових кімнат, загальною площею 93,3 кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що стверджується договором дарування будинку та земельної ділянки від 2.10.2014 року та витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 2.10.2014 року. (а.с.5-6,7)
Відповідно до довідки Грядівської сільської ради від 7.10.2014 року у вищезазначеному будинку фактично зареєстровані та проживають: ОСОБА_2 (власник), ОСОБА_7 (батько власника), ОСОБА_8 ( мати власника), ОСОБА_9 (брат власника), ОСОБА_4 ( племінниця власника), ОСОБА_6 ( племінниця власника), ОСОБА_14 (дочка власника), ОСОБА_11 ( син власника), ОСОБА_10 ( син власника). (а.с.11)
Крім вказаних осіб у будинку проживає ОСОБА_5 (дружина брата ОСОБА_2.), яка зареєстрована в будинку в АДРЕСА_2, загальною площею 43 кв.м. (а.с.45)
З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_2 відмовлено в порушенні такої у зв'язку з відсутністю складу злочину передбаченого ст.296 КК України щодо ОСОБА_5 з приводу конфлікту, який стався 29.07.2008 року між сторонами, в результаті якого ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено та судом не здобуто жодних доказів неможливості спільного проживання позивача з відповідачами, та що заходи будь-якого впливу на відповідачів не застосовувалися, а тому відсутні підстави, передбачені ст.116 ЖК України для виселення останніх із будинку.
Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з врахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Із зазначеного слід дійти висновку, що виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак - припинення прав власності особи на будинок припиняє право членів сім'ї на користування цим будинком. Передбачаючи право власника жилого будинку (квартири) на відчуження цих об'єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири).
Таким чином, права членів сім'ї власника будинку на об'єкт власності є похідними від прав самого власника.
Аналогічні висновки містяться в ухвалах Верховного Суду України у справах: № 6-10723св08, № 6-2778св08, №6-55662св10, згідно з якими право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а, отже, припинення права власності на будинок припиняє право членів його сім'ї на користування цим будинком. Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.
А відтак, оскільки безспірно вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачка по справі є власником житлового будинку, в якому без її згоди проживають відповідачі по справі, то підставною є вимога про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказами, в розумінні ст.57 ЦПК України, є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак відповідачами не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правових підстав користування житловим будинком, який належить на праві власності позивачці ОСОБА_12
Крім того, колегією суддів береться до уваги, що відповідачі не відноситься до членів сім'ї власниці спірного будинку, а тому не мають передбаченого ст.405 ЦК України права користування даним будинком.
Зазначені обставини та положення законодавства залишились поза увагою суду першої інстанції. Крім того, судом першої інстанції самостійно змінено підставу позову зі ст.391 ЦК України на ст.116 ЖК України. (а.с.2-3, 52)
Вказані порушення норм матеріального і процесуального права призвели до помилкового висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову про виселення.
У зв'язку з вищенаведеним, оскільки відсутня згода власника будинку на проживання відповідачів, останні проживають в будинку поза волею власника, без достатньої для цього правової підстави, доказів спільного користування сторонами цим житлом та ведення спільного господарства матеріали справи не містять, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про виселення ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 з спірного будинку підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення.
Враховуючи те, що рішення суду про виселення позбавляє відповідачів права користування житловим приміщенням, і позивачка не позбавлена права подати заяву органу реєстрації про зняття останніх з реєстрації місця проживання відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" в задоволенні вимоги про зняття з реєстрації за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_4 слід відмовити.
Оскільки судом ухвалюється нове рішення, підлягає вирішенню питання про розподіл судових витрат, в зв'язку з чим з відповідачів слід стягнути в користь позивачки по 121 грн. 46 коп. сплаченого нею судового збору. (а.с.1, 53-А)
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 316 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 24 листопада 2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити частково. Виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 без надання іншого житла.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 по 121 (сто двадцять одній) грн. 46 (сорок шість) коп. судових витрат з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий : Павлишин О.Ф.
Судді : Мікуш Ю.Р.
Ніткевич А.В.