643/6225/14-ц
2/643/132/15
18.03.2015 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого судді - Задорожної А.М.,
за участю секретаря судового засідання - Тугайбей В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Консалтинг» до ОСОБА_1, третя особа - Державна реєстраційна служба України про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність,
12.05.2014 року представник ПАТ «Дельта Банк» (далі - банк) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 26.03.2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11319551000 (далі - договір). Відповідно до умов якого, останній отримав кредит в сумі 63000 дол. США, який зобов'язався повернути у повному обсязі в строк до 26.03.2038 жовтня 2027 року або достроково, зі сплатою 12,40 відсотків річних за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором відповідач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором іпотеки № б/н від 26.03.2008 року.
08.12.2011 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги, що виникло із вищевказаного кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, які існували в первісного кредитора.
Через неналежне виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 95770,41 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 968162,23 грн. Заборгованість складається із:
- заборгованості за кредитом в сумі 61249,70 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 619185,47 грн.;
- заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 34520,71 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 348976,77 грн.
Просить суд в рахунок виконання основного зобов'язання щодо сплати заборгованості у розмірі 95770,41 дол. США за кредитним договором №11319551000 від 26.03.2008 року, звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі позивачеві права власності на квартиру АДРЕСА_1, визнати за позивачем право власності на вказаний житловий будинок, припинити право власності ОСОБА_1 на цю квартиру, виселити з будинку відповідача та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані за вказаною адресою, витребувати у ОСОБА_1 та передати банку технічний паспорт, правоустановлюючі документи (або їх дублікати) на цей житловий будинок та стягнути з відповідача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом в сумі 3654 грн.
Представник позивача Муха П.В., який діє на підставі довіреності №148 від 25.09.2013р., в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити та розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, заперечень проти позову не подавав.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі статтею 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку.
У відповідністю з ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача ОСОБА_1, повідомленого належним чином, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України.
Представник третьої особи - Державної реєстраційної служби України на розгляд справи не з'явився.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Виходячи з положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що 26.03.2008р. року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11319551000, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 63000 дол. США, який зобов'язався повернути в повному обсязі в строк до 26.03.2038р. або достроково, зі сплатою 12,40 відсотків річних за його користування.
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1, як іпотекодавець, передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме -квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором іпотеки № б/н від 26.03.2008р., укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1
Предмет іпотеки належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу будинку, посвідченого 26.03.2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4
08 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, на підставі якого до Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки в обсязі і на умовах, що існували у первісного кредитора.
З довідки від 21.03.2014р. та виписки по кредитному договору вбачається, що через неналежне виконання умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_1, у нього утворилася заборгованість перед банком в загальній сумі 95770,41 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 968162,23 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 61249,70 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 619185,47 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 34520,71 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ складає 348976,77 грн.
В силу ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. Та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
У відповідності до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальними положеннями ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Стаття 585 ЦК України передбачає, що право застави виникає з моменту укладання договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст.36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
За змістом ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відповідно до ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Обираючи такий спосіб забезпечення виконання прострочених зобов'язань відповідача, звернення стягнення на предмет іпотеки є правом позивача, яке передбачено зокрема укладеним з відповідачем кредитним договором, договором іпотеки та Законом України «Про іпотеку». Тому позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.
У пункті 9 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (далі - Постанова), звернено увагу судів на те, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).
Відповідно до п. 39 Постанови, суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. В разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб визначений п.5 договору іпотеки є обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в обраний позивачем спосіб.
При цьому суд, при ухвалені рішення, враховує положення п.42 Постанови, відповідно до яких, резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст.39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням п.4 ч.1 ст.215 ЦПК України.
З метою захисту прав та інтересів позивача, у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, існують всі підстави для припинення права власності іпотекодавця (в т.ч. право володіння, користування і розпорядження) на предмет іпотеки, оскільки за змістом ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.
Щодо позовних вимог про виселення ОСОБА_1, та усіх мешканців, які проживають і зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1, то вони задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Згідно із ч.4 ст.9, ст.109 Житлового кодексу УРСР, ст.ст.39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом.
При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. Однак примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Позивачем на ім'я ОСОБА_1 та усіх інших мешканців квартири АДРЕСА_1, 04.03.2014р. направлено лист - вимогу про виселення із вказаного будинку.
Однак не надано відповідних доказів того, що ця вимога була отримана ними та коли саме.
Крім цього, суд звертає увагу на той факт, що інші особи, крім відповідача, не були притягнуті представником позивача до участі у справі у якості відповідачів.
Також не підлягає задоволенню вимога банку про витребування у відповідача ОСОБА_1 технічного паспорту, правовстановлюючих документів (або їх дублікатів) на квартиру та передачі їх банку, оскільки банком при розгляді справи судом відповідно до ст.60 ЦПК України не доведено факту знаходження безпосередньо саме у відповідача ОСОБА_1 технічного паспорту, правовстановлюючих документів на квартиру.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.
Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 3654 грн., сплачений ним при подачі позовної заяви до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 14, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 572, 575, 585, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.7, 33, 35, 36,37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 8, 10, 11, 88, 208, 212, 214, 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
В рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 95770,41 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 968162 (дев'ятсот шістдесят вісім тисяч сто шістдесят дві) грн. 23 коп., за кредитним договором №11319551000 від 26.03.2008р., укладеним між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 (на підставі договору іпотеки № б/н від 26.03.2008 року) шляхом передачі Іпотекодержателю - публічному акціонерному товариству "Дельта банк" (ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження: вулиця Щорса, будинок 36, корпус Б, м.Київ, Київська область, 01001) права власності на вказане майно.
Визнати за публічним акціонерним товариством "Дельта банк" (ЄДРПОУ:34047020, місцезнаходження: вулиця Щорса, будинок 36, корпус Б, м. Київ, Київська область, 01001) право власності на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1.
Припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, в тому числі право володіння, користування та розпорядження вказаним будинком.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп., які перерахувати на р/р 6499100199, МФО 380236, код ЄДРПОУ 34047020.
В інший частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Задорожна А.М.