33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
17 березня 2015 р. Справа № 918/188/15
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за
позовом Заступника прокурора Здолбунівського району в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод"
про стягнення заборгованості 123 937 грн. 71 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: представник Кулеша О.І.
від відповідача: представник не з"явився
від органу прокуратури : Лис Н.В.
Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.
Заступник прокурора Здолбунівського району Рівненської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (надалі по тексту - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод" (надалі по тексту - відповідач) в якому просить стягнути з останнього 121972 грн. 78 коп. основного боргу, 1824,58 грн. пені, 3% річних від суми основного боргу в сумі 140,35 грн.. Позовні вимоги заступник прокурора обгрунтовує тим, що на підставі договору фінансового лізингу № 17-09-92 бфл/143 від 01.04.2009 року (надалі - договір) ДПАТ НАК «Украгролізинг», як Лізингодавець передав Відповідачу, як Лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, однак Відповідач своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів у повному обсязі не виконав, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 121972 грн. 78 коп..
Відповідач у судове засідання не з'явився, до господарського суду повернулись поштові відправлення №33013 06034619, №33013 06014090 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому господарський суд керувався наступним.
01.04.2009 року між позивачем (лізингоодержувач) та відповідачем (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 17-09-92 бфл/143 (надалі - договір), за умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.
Договір набуває чинності від дати надходження суми попереднього платежу на рахунок лізингодавця і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", але не довше 10 років (п. 8.1. договору).
За п. 2.3. договору постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EWX (місце передачі визначається в додатках) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.
Додатковим договором № 1/987 від 08.09.2009 року сторонами визначено кількість, ціну і вартість предмета лізингу, зокрема 2 станки для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ (160х478,40), 10 станків для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО (16х559,73), 15 станків для дорощування в розібраному стані тв. Комплекті СДП (160х559,73), 15 станків для маток групові в розібраному стані в комплекті СДСГ (100х725,77), 15 станків для маток індивідуальні в розібраному стані в комплекті СДФС (21х2289,70).
Вартість предметів лізингу склала 4 613152,10 грн., у тому числі ПДВ.
Згідно з п. 5.1. договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування платежу грошових коштів в розмірі, визначеному п. 4.3. договору.
Відповідно до додаткового договору № 1/987 від 08.09.2009 року предмет лізингу буде передано в строк не пізніше 09.04.2010 року.
На виконання умов договору позивач передав відповідачеві предмети лізингу, що стверджується актами приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 1 від 21.09.2009 року, № 2 від 16.11.2009 року, № 3 від 16.11.2009 року, № 4 від 16.11.2009 року, № 5 від 16.11.2009 року.
За п. 4.1. договору з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають:
- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежам вартості предмета лізингу;
- винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.
Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші через кожні три місяці.
Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" (п. 4.2. договору).
Згідно з п. 2 додаткового договору № 1/987 від 08.09.2009 року додатки №№ 2, 4, 6, 8, 10 до договору, графіки сплати лізингових платежів втрачають чинність з дати підписання даного додаткового договору і набирають чинності додатки №№ 2.1., 4.1., 6.1., 8.1., 10.1.
Додатками №№ 2.1., 4.1., 6.1., 8.1., 10.1. до договору визначені графіки сплати лізингових платежів.
Підпунктом 3.4.3. п. 3.4. договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
Проте умови договору відповідачем не виконуються.
Згідно графіка сплати лізингових платежів (додаток №6.1 до договору №17-09-92 бфл/143), черговий платіж наступив 16.02.2015 року у сумі 121972,78 грн.
Таким чином, станом на 03.03.2015 року заборгованість по договору фінансового лізингу №17-09-92 бфл/143 від 01.04. 2009 року складає 121972,78 грн. основного боргу. Окрім того відповідачу нараховано пеню в сумі 1824,58 грн., 3% річних від суми основного боргу в сумі 140,35 грн., що підтверджується розрахунком боргу станом на 03.-3.2015 року.
Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Спеціальним законом, що регулює лізингові відносини в Україні, є Закон України "Про фінансовий лізинг".
За ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості з лізингових платежів в в розмірі 121972,78 грн.
Крім того, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в розмірі 140,35 грн. на суму боргу за період з 17.02. по 03.03.2015р..
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, суд встановив, що останні підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Також позивачем нараховано пеню в розмірі 1824,58 грн. за період з 17.02. по 03.03.2015р..
Право позивача на нарахування пені передбачене п. 7.1. договору, за яким за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про наявність підстав для її стягнення у заявленому розмірі.
На основі вищенаведеного позовні вимоги грунтуються на договорі та законі, є правомірними та обгрунтованим, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовій збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Племзавод» (Рівненська область Здолбунівський район с.Миротин, вул.Дружби, 88А, код ЄДРПОУ 34119126) на користь Державного публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (м.Киїів, Печерський район, вул.Мечникова,16А, ЄДРПОУ 30401456) 121 972,78 грн. основного боргу, 1824,58 грн. пені, 3% річних від суми основного боргу в сумі 140,35 грн..
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 18.03.2015 року.
Суддя Марач В.В.