01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26
"12" березня 2015 р. Справа № 911/166/15
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Транс-Інвест»
про стягнення 85 199, 10 грн.
за участю представників:
від позивача: Шуба Я.С.
від відповідача: Осташевський В.С.
суть спору:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 85 199, 10 грн. штрафу за неправильно зазначену в перевізних документах масу вантажу.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.02.2015.
06.02.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 05.02.2015 (вх. № 2753/15 від 06.02.2015) про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2015, за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/166/15 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 12.03.2015.
До господарського суду Київської області від відповідача надійшли клопотання вих. № М03/15-4 від 10.03.2015 (вх. № 5369/15 від 10.03.2015) про приєднання до матеріалів справи документів та відзив на позовну заяву вих. № М03/15-1 від 06.03.2015 (вх. № 5370/15 від 10.03.2015), у якому відповідач зазначає про те, що ним помилково зазначено в накладних іншу масу вантажу та просить суд зменшити розмір штрафу до розміру однієї провізної плати, яка складає 17 039, 82 грн.
12.03.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 12.03.2015 (вх. № 5602/15 від 12.03.2015) про долучення до матеріалів справи документів.
Присутній у судовому засіданні 12.03.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.03.2015 підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 12.03.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, на підставі накладних № 40862765 від 23.07.2014 та № 40862740 від 23.07.2014, було відправлено зі станції Золотоноша 1 на станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці вантаж - брухт чорних металів.
По прибуттю на станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці та під час контрольного переважування було встановлено, що маса вантажу не відповідає даним зазначеним у перевізних документах, а саме: у вагоні № 65881526, який навантажувався згідно накладної № 40862765 від 23.07.2014 замість 70 950 кг фактично містилося 54 500 кг, а у вагоні № 65322174, який навантажувався згідно накладної № 40862740 від 23.07.2014 замість 68 950 кг фактично містилося 52 850 грн.
У зв'язку з вищезазначеним, начальником станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, начальником вантажного району, прийомоздавальником та одержувачем було складено комерційні акти АА № 009665 від 28.07.2014 та № 009664 від 28.07.2014, копії яких додано до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуто.
Крім того, факт невірного визначення маси вантажу зафіксовано у Книзі обліку перевірок правильності визначення маси вантажу та перевірки кількості вантажу у вагонах станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, виписки із якої долучено до матеріалів справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією про сплату 85 199, 10 грн. штрафу згідно статей 118, 122 Статуту залізниць України за невірно зазначену в перевізних документах масу вантажу. В підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем до суду надано фіскальний чек № 7828 від 07.10.2014, копія якого залучена до матеріалів справи.
Проте, відповідач вищезазначеного штрафу не сплатив, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 3 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 за № 457, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно з ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2011 за № 334.
Пунктом 10 Правил складання актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що ним не оспорюється законність складання комерційних актів АА № 009665 від 28.07.2014 та № 009664 від 28.07.2014, в яких було зафіксовано факт зменшення маси нетто від заявленої в залізничних накладних, та стверджує, що під час оформлення перевізних документів ним було помилково зазначено в накладних № 40862765 від 23.07.2014 та № 40862740 від 23.07.2014 невірну масу вантажу.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене та зважаючи на наявні у матеріалах справи документи і встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 85 199, 10 грн. штрафу за неправильно зазначену в перевізних документах масу вантажу є доведеними та обґрунтованими.
Разом з тим, відповідач у своєму відзиві посилаючись на те, що він перебуває у важкому фінансово-економічному стані та те, що його дії не призвели до збитків позивача та інших негативних наслідків, просить суд зменшити розмір штрафу до розміру однієї провізної плати, яка складає 17 039, 82 грн.
Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд наділений правом при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи.
Частиною 1 ст. 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Проте, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.
Враховуючи обставини справи, подані докази, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, зважаючи на те, що дії відповідача не призвели до збитків позивача та інших негативних наслідків, суд вважає за можливе, з урахуванням приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню до 17 039, 82 грн., в частині стягнення 68 159, 28 грн. штрафу відмовити.
За таких обставин, суд частково задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену в перевізних документах масу вантажу, а саме у розмірі 17 039, 82 грн.
При цьому, суд зазначає, що у разі зменшення судом розміру неустойки у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Таким чином, судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Транс-Інвест» (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Балукова, будинок 1, ідентифікаційний код - 37756769) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49602, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 108, ідентифікаційний код - 01073828) в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень (50023, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Ленінського Комсомолу, будинок 2, ідентифікаційний код - 25927436) 17 039 (сімнадцять тисяч тридцять дев'ять) грн. 82 коп. - штрафу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено: 18.03.2015.
Суддя Т.В. Лутак