"17" березня 2015 р.Справа № 915/1886/14
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Головея В.М.
Суддів: Шевченко В. В., Ярош А.І.,
при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - Старчик А.А. (за довіреністю),
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Первомайської міської ради «Тепло»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015
по справі № 915/1886/14
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства Первомайської міської ради «Тепло»
про стягнення 906 045,68 грн.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Представником позивача в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 17.03.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В листопаді 2014 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Компанія, позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Комунального підприємства Первомайської міської ради «Тепло» (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення суми основного боргу, що складає 664 589,91 грн., пені в розмірі 67 257,09 грн., 7% штрафу - 50 469,18 грн., втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення - 88 523,23 грн. та 3% річних - 35 206,27 грн., а також відшкодування за рахунок відповідача понесених позивачем судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 12/1027/БО-22 від 28.09.2012 не розрахувався своєчасно в повному обсязі у встановлені договором строки за придбаний природний газ.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015 позовні вимоги Компанії задоволені частково, стягнуто з Підприємства на користь позивача суму основної заборгованості - 664 589,91 грн., пені - 65 930,59 грн., 3% річних в розмірі 34 940,97 грн., інфляційних - 85 548,24 грн., 7% штрафу - 50 469,18 грн. та 17 939,70 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване наявністю порушень умов договору щодо своєчасної оплати за газ з боку Підприємства та обґрунтованістю вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду, Підприємство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило, рішення змінити в частині стягнутої з відповідача на користь позивача пені, зменшивши її до 5 300,00 грн.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт послався на порушення господарським судом норм матеріального права. Підприємство вважає, що місцевий господарський суд не зменшуючи розмір штрафних санкцій не прийняв до уваги негативні наслідки, спричинені відповідачу.
Відзив на апеляційну скаргу до Одеського господарського суду не надходив.
Представник відповідача в судове засідання 17.03.2015 не з'явився, та не скористався своїми правами на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.02.2015, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Проте, така неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 09.02.2015 у даній справі, явка представника відповідача не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.
В судовому засіданні 17.03.2015 представник позивача надав пояснення, якими підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити останню.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 28.10.2012 між Компанією (продавець) та Підприємством (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №12/1027-БО-22 (надалі - договір), за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а покупець зобов'язується прийняти газ, на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями, та іншими споживачами (п. 1.2. договору).
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу (п. 3.3 договору).
Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності до п. 6.3 Договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим Договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 серпня 2012 і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
На виконання умов договору позивач у період з жовтня по грудень 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 297 534,91 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані повноважними представниками сторін без претензій та скріплені печатками.
Відповідачем частково виконано зобов'язання з оплати поставленого природного газу та перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 2 632 945,00 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо.
Таким чином розмір заборгованості відповідача за поставлений природний газ по Договору становить 664 589,91 грн. (3 297 534,91 грн. - 2 632 945,00 грн.).
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати у власність майно (товар) другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти або приймає майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 525 та ч.1 ст. 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у частинах 1, 7 ст.193 ГК України. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно вимог ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 664 589,91 грн. є обґрунтованою і місцевий суд підставно задовольнив цю вимогу.
Щодо стягнення суми пені, 7% штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія зазначає наступне.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
У відповідності до п. 9.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Відповідно до умов договору, відповідач за отриманий природний газ у жовтні 2012 р. повинен був здійснити остаточну оплату до 14.11.2012, у листопаді 2012 року - до 14.12.2012 , у грудні 2012 року - до 14.01.2013.
Відповідач всупереч умовам договору розраховувався за спожитий природний газ не своєчасно тому за неналежне виконання вимог Договору в частині своєчасної оплати вартості отриманого газу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 67 257,09 грн. за період з 14.11.2012 року по 13.08.2014 року.
Колегія суддів перевірила правильність розрахунку суми пені, що були здійсненні позивачем та прийшла до висновку, що господарський суд цілком правомірно частково задовольнив суму пені в розмірі 65 930,59 грн. і відмовив в позові в частині стягнення пені в сумі 1 326,50 грн., оскільки господарським судом розрахунок суми пені був уточнений з урахуванням вірного визначення кількості днів прострочення, а саме без включення дня фактичної сплати суми заборгованості в період часу за який здійснюється стягнення пені (абз. 1 п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих сум 7% штрафу, колегія суддів дійшла висновку, що їх зроблено методологічно та арифметично правильно.
Згідно з ч.2 ст. 615 та ч.2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія погоджується з перерахунками сум 3% річних та інфляційних втрат зробленим господарським судом, оскільки при їх перерахунку судовою колегією суми співпали.
Враховуючи викладені обставини та приписи ст. 625 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано частково задовольнив позовну вимогу в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та суму інфляційних втрат, з врахуванням методологічних та арифметичних виправлень здійсненних судом першої інстанції.
Щодо доводів Підприємства в апеляційній скарзі про зменшення розміру пені до 5 300,00 грн., у зв'язку з складним фінансовим становищем, судова колегія зазначає наступне.
Дійсно, приймаючи рішення суд має право, зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Відповідно до підпункту 3.17.4 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка доказам, якими заявник обґрунтовує клопотання про зменшення неустойки.
Колегією суддів при розгляді клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій враховується, що:
- заборгованість за поставлений позивачем природний газ, який використовувався виключно для подальшої реалізації теплової енергії бюджетним установам та організаціям (споживачам), виникла у зв'язку з тим, що останні несвоєчасно розраховуються за надані послуги;
- ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу № 12/1027-БО-22 від 28.09.2012 (станом на час розгляду справи заборгованість за поставлений природний газ в повному обсязі не сплачений);
- згідно Звіту про фінансові результати відповідача за 2012 рік чистий збиток підприємства за 2012 рік складає 2 009 000,00 грн., за 2013 рік 4 406 000,00 грн. (а.с. 62-63);
- згідно Звіту про фінансові результати ПАТ «НАК «Нафтогаз України» збиток підприємства за 2013 рік складає 12 521 324 000,00грн. (а.с. 79);
- позивач належить до державного сектору економіки;
- за договором № 12/1027-БО-22 від 28.09.2012 постачався імпортований природній газ, який Компанія отримує за зовнішньоекономічними контрактами.
Оцінивши викладені в апеляційній скарзі відповідача обставини щодо зменшення пені та дослідивши надані ними докази, суд дійшов до висновку, що тяжкий фінансовий стан підприємства відповідача не є тим винятковим випадком, який дає право суду зменшити розмір пені.
За таких обставин, оцінивши майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні доводів апеляційної скарги відповідача про зменшення розміру пені.
Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Керуючись cm.cm. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.01.2015 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.03.2015 року.
Головуючий суддя Головей В.М.
Судді Шевченко В.В.
Ярош А.І.