"17" березня 2015 р.Справа № 916/580/14
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Головея В.М.
Суддів: Савицького Я.Ф., Шевченко В. В.,
при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом - не з'явився,
від відповідача за первісним позовом - Мілошевич А.С. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІПРОДУКТ»
на рішення господарського суду Одеської області від 04 грудня 2014 року
по справі №916/580/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОММЕЛЬЄ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІПРОДУКТ»
про стягнення 205 275,86 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІПРОДУКТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОММЕЛЬЄ»
про визнання недійсним договору
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Представником відповідача за первісним позовом в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 17.03.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СОММЕЛЬЄ» (далі - ТОВ «СОММЕЛЬЄ», позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІПРОДУКТ» (далі - ТОВ «ЮНІПРОДУКТ», відповідач за первісним позовом) про стягнення суми основного боргу у розмірі 71 697,07 грн., штрафні санкції у розмірі 26 139,72 грн., інфляційні 227,58 грн., 3% річних 396,79 грн., а також відшкодування витрат по оплаті судового збору у розмірі 4 305,63 грн. (з врахуванням клопотання про зменшення позовних вимог від 24.11.2014)
Позов обґрунтований, неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань за договорами №1/77/12 від 08.06.2012 та №1/77/13 від 02.09.2013 в частині оплати вартості отриманого товару.
В квітні 2014 відповідач за первісним позовом звернувся із зустрічною позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним договір укладений з ТОВ «СОММЕЛЬЄ».
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2014 вищезазначена зустрічна позовна заява була прийнята для спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням господарського суду Одеської області від 30.09.2014р. позов ТОВ «СОММЕЛЬЄ» задоволено, стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 71 697,07 грн. - основного боргу, 25 422,83 грн. - неустойки, 716,98 грн. - 10 % штрафу, 396,79 грн. в якості 3 % річних, 227,58 грн. - інфляційних, 1 969,22 грн. - витрат на оплату судового збору. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «ЮНІПРОДУКТ» - відмовлено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ «ЮНІПРОДУКТ» на користь Державного бюджету України 1 218,00 грн. - судового збору за подачу зустрічного позову.
Мотивуючи рішення місцевий господарський суд послався на норми статей 512-514, 525, 526, 549, 610, 611, 629, 692, 712 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України і дійшов до висновку, що вимоги про стягнення заборгованості є правомірними.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність останніх.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, ТОВ «ЮНІПРОДУКТ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати, постановити нове, яким визнати недійсним договір поставки №1/77/12 від 08.06.2012.
В обґрунтування апеляційної скарги сторона посилається на те, що договір був підписаний неуповноваженою на це особою.
22.12.2014 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду вищевказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.01.2015
24.12.2014 до Одеського апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга Приватного підприємства «Приватна аудиторська фірма «Ескорт-Аудит» на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.2014.
26.12.2014 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду апеляційне провадження у даній справі було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Приватного підприємства «Приватна аудиторська фірма «Ескорт-Аудит» на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 по справі №916/580/14, на підставі п.1 ч.2 ст. 79 ГПК України.
05.02.2015 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду апеляційне провадження у даній справі поновлено та розгляд апеляційної скарги призначено на 17.03.2015.
Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.
10.03.2015 до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від позивача за первісним позовом про забезпечення проведення судового засідання у даній справі в режимі відео конференції, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою апеляційного суду від 11.03.2015.
Разом з вищевказаним клопотанням від ТОВ «СОММЕЛЬЄ» до суду надійшла заява в порядку ст. 66, 67 ГПК України про забезпечення позову шляхом накладання арешту на розрахункові рахунки в банках, що належать ТОВ «ЮНІПРОДУКТ».
Судова колегія відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві
В частині 2 п. 1 та ч.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» із змінами та доповненнями, роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що заява про забезпечення позову необґрунтована та така, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 05.02.2015, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався. Крім цього, апеляційний суд не визнавав обов'язковою явку представника позивача за первісним позовом в судове засідання 17.03.2015.
Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу, у зв'язку з цим, судова колегія вважає, що розгляд справи за відсутності представника позивача за первісним позовом, при тому, що сторони належним чином повідомлялись судом про місце та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав позивача за первісним позовом.
В судовому засіданні 17.03.2015 представник відповідача за первісним позовом надав пояснення, в яких підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити останню.
Крім цього, представником відповідача за первісним позовом у судовому засіданні заявлене клопотання про зупинення провадження по справі. Судова колегія відхилила зазначене клопотання, у зв'язку з ознаками зловживання стороною процесуальними правами, що призводить до затягування судового процесу.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду, 08 червня 2012 року між ТОВ «СОММЕЛЬЄ» (Постачальник) та ТОВ «ЮНІПРОДУКТ» в особі філії «Юніпродукт Львів» (Покупець) було укладено договір №1/77/12, за умовами якого, Постачальник передає або зобов'язується передати товар у власність Покупцеві, а Покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом Договору є алкогольні напої, які є у Продавця на момент укладення договору або будуть придбані (створені, набуті) Продавцем у майбутньому. Загальна сума Договору складає суму всіх накладних. Ціни на товари, кількість і загальна вартість товарів, що відпускається, встановлюються окремо на кожну партію товару відповідно до накладних (п.п. 1.1., 1.3., 3.1, 3.2. договору).
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Покупець зобов'язується розрахуватись за поставлені товари не пізніше ніж через 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки товару. Покупець здійснює оплату товару в гривнях, переказом суми на р/р Постачальника.
В разі затримки оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальникові неустойки у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, в разі затримки оплати понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості (п. 3.4. договору).
Умовами п.п. 3.7., 3.8. Договору сторони узгодили, якщо Покупець затримує оплату поставленого товару Постачальник має право вимагати від Покупця повернути такий товар. Покупець зобов'язаний повернути товар протягом трьох календарних днів з моменту отримання вимоги від Постачальника та сплатити штраф в розмірі 5% від вартості такого товару. У випадку порушення Покупцем строків, визначених п.3.7. Договору, Покупець оплачує Продавцеві пеню у розмірі 1% від вартості відповідного товару за кожен день затримки.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року. Протягом періоду дії, умови Договору можуть бути змінені лише за умови письмової згоди обох сторін (п. 6.1. Договору).
На виконання умов вищенаведеного договору позивачем філії «Юніпродукт Львів» ТОВ «ЮНІПРОДУКТ» було здійснено поставку товару на загальну суму 141 004,31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних С07-0521 від 16.07.2013 на суму 4 634,06 грн., №С07-0602 від 18.07.2013 на суму 2 559,96 грн., №С07-0814 від 29.07.2013 на суму 10 937,09 грн., №С08-0033 від 01.08.2013 на суму 3 218,69 грн., №С08-0192 від 08.08.2013 на суму 19 235,88 грн., №С08-0252 від 12.08.2013 на суму 8 935,78 грн., №С08-0380 від 16.08.2031 на суму 8 458,13 грн., №С09-0721 від 30.09.2013 на суму 33 740,69 грн., №С11-0124 від 07.11.2013 на сум 1 938,74 грн., С11-0198 від 12.11.2013 на суму 6 254,21 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, податковими накладними №648 від 29.08.2013 на суму 30 841,34 грн., №97 від 05.09.2013р. на суму 3 058,88 грн., №236 від 12.09.2013 на суму 4 762,80 грн., №252 від 13.09.2013 на суму 2 428,06 грн., однак відповідачем вартість отриманого товару була оплачено лише частково в сумі 4 052,60 грн., у зв'язку з чим за договором №1/77/12 за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 136 951,71 грн.
02 вересня 2013 року між ТОВ «СОММЕЛЬЄ» (Постачальник) та ТОВ «ЮНІПРОДУКТ» в особі філії «Юніпродукт Закарпаття» (Покупець) було укладено договір №1/77/13, за умовами якого Постачальник передає або зобов'язується передати товар у власність Покупцеві, а Покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом Договору є алкогольні напої, які є у Продавця на момент укладення договору або будуть придбані (створені, набуті) Продавцем у майбутньому. Загальна сума Договору складає суму всіх накладних. Ціни на товари, кількість і загальна вартість товарів, що відпускається, встановлюються окремо на кожну партію товару відповідно до накладних (п. п. 1.1., 1.3., 3.1., 3.2. договору).
Умовами п.3.3. Договору передбачено, що Покупець зобов'язується розрахуватись за поставлені товари не пізніше ніж через 75 (сімдесят п'ять) календарних днів з моменту поставки товару. Покупець здійснює оплату товару в гривнях, переказом суми на р/р Постачальника.
Зі змісту п.3.4. Договору вбачається, що в разі затримки оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальникові неустойки у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, в разі затримки оплати понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості.
Якщо Покупець затримує оплату поставленого товару Постачальник має право вимагати від Покупця повернути такий товар. Покупець зобов'язаний повернути товар протягом трьох календарних днів з моменту отримання вимоги від Постачальника та сплатити штраф в розмірі 5% від вартості такого товару. У випадку порушення Покупцем строків, визначених п.3.9. Договору, Покупець оплачує Продавцеві пеню у розмірі 1% від вартості відповідного товару за кожен день затримки (п.п.3.9., 3.10. Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013 року. Протягом періоду дії, умови Договору можуть бути змінені лише за умови письмової згоди обох сторін (п.6.1. Договору).
На виконання умов вищенаведеного договору позивачем філії «Юніпродукт Закарпаття» ТОВ «ЮНІПРОДУКТ» було здійснено поставку товару на загальну суму 9 962,57 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №С09-0005 від 02.09.2013 на суму 9 962,57 грн., що підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками, однак відповідачем вартість отриманого товару була оплачено лише частково в сумі 2 500,00 грн., у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем за договором №1/77/13 в сумі 7 462,57 грн.
В подальшому відповідачем було частково повернуто товар на суму 66 263,00 грн. та сплачено 200,00 грн. боргу.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно вимог ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 71 697,07 грн. є обґрунтованою і місцевий суд підставно задовольнив цю вимогу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача (скаржника) за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Законодавство» та дійшла до висновку, що розрахунок 3% річних та індексу інфляції, також зроблено арифметично і методологічно вірно.
Також, на думку судової колегії, позивачем правомірно нарахована пеня та сума штрафу, що відповідає умовам договорів, а саме п.3.4.
Перевіривши розрахунок позивача суми пені та штрафу, колегія суддів дійшла висновку, що їх зроблено арифметично правильно.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення пені у розмірі 25 422,83 грн., 10% штрафу - 716,98 грн., індексу інфляції - 227,58 грн. та 3 % річних в сумі - 396,79 грн.
Щодо зустрічного позову судова колегія виходить з наступного.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним.
В силу ч.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України.
Підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013, «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір сторонами виконувався та при укладанні зазначеного договору сторонами були погоджені всі істотні умови господарського договору, а саме предмет, ціна та строк дії договору.
Отже, судова колегія дійшла до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі наявності правових підстав, передбачених ст. 203, 215 ЦК України для визнання договору поставки недійсним. Тому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову.
Відносно доводів апелянта щодо того, що договір №1/77/12 підписаний неуповноваженою особою судова колегія виходить з наступного.
Господарським судом вірно встановлено, що в довіреності №512/4 від 05.12.2011 зазначено, що на виконання наданих повноважень директор Філії «Юніпродукт Львів» Мартинюк Тарас Володимрович має право без попереднього узгодження з директором товариства укладати (підписувати, виконувати) наступні договори (угоди): договори (угоди) щодо придбання та відпуску товарів, які реалізуються філією у встановленому порядку тощо.
Отже, посилання апелянта на те, що директор Філії «Юніпродукт Львів» ТОВ «ЮНІПРОДУКТ» Мартинюк Т.В. повинен був отримати попереднє узгодження на укладення з позивачем договору №1/77/12 від 08.06.2012р. є безпідставним, оскільки при укладенні цього договору, сторони не узгоджували конкретну кількість або вартість товару, яка буде поставлена за цим договором, так як відповідно до умов договору поставки, поставка товару здійснювалася на підставі замовлень відповідача.
Також не приймаються твердження апелянта про те, що ТОВ «Юніпродукт» не схвалювало спірний договір поставки. Ці доводи суперечать обставинам справи, які свідчать про схвалення правочину, що підтверджується частковою оплатою вартості отриманого товару.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача за первісним позовом та правомірно відмовив відповідачу в задоволенні зустрічного позову.
Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Керуючись cm.cm. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Одеської області від 04.12.2014 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.03.2015 року.
Головуючий суддя Головей В.М.
Судді Савицький Я.Ф.
Шевченко В.В.