04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" березня 2015 р. Справа№ 910/18237/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Іоннікової І.А.
при секретарі Єременко К.Л.
за участю представників
від позивача: Капля А.С. за дов. №221 від 17.10.2014 р.
від відповідача: Синельніков М.О., дов. № ГО-14/253 від 15.12.2014р.
від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова
компанія „Довіра та Гарантія"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 18.11.2014 р.
у справі № 910/18237/14 (судді Борисенко І.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Фінансова компанія „Довіра та Гарантія"
до Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з додатковою відповідальністю
„Страхова компанія „Наста"
про відшкодування шкоди в сумі 8 514, 62 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та Гарантія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" про відшкодування шкоди в сумі 8 514, 62 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.11.2014 р. у справі № 910/18237/14 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та Гарантія" відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та Гарантія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2014 р. у справі № 910/18237/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та Гарантія" у повному обсязі та стягнути у порядку регресу з Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та Гарантія" 8 514, 62 грн. (вісім тисяч п'ятсот чотирнадцять гривень шістдесят дві копійки) страхового відшкодування.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції рішення прийнято незаконно при невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014р. у справі № 910/18237/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Іоннікова І.А. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та Гарантія" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 10.02.2015р.
17.01.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та Гарантія" відмовити, а рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2014 р. у справі № 910/18237/14 залишити без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015р. у справі № 910/18237/14 розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.02.2015 р.
17.02.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшли письмові пояснення по справі № 910/18237/14.
23.02.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" надійшло доповнення до відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015р. у справі № 910/18237/14 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/18237/14 на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд апеляційної скарги на 03.03.2015 р.
В судовому засіданні оголошено перерву до 05.03.2015 р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
05.03.2015р. в судове засідання з'явились уповноважені представники позивача та відповідача, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з'явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третьої особи.
Представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 р. у справі № 910/18237/14, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 р. у справі № 910/18237/14, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та Гарантія" у повному обсязі та стягнути у порядку регресу з Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та Гарантія" 8 514,62 грн. страхового відшкодування.
Представник відповідача заперечує проти доводів апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 р. у справі № 910/18237/14, просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та Гарантія" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 р. у справі № 910/18237/14 відхилити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2013р. по вул. Клепарівська, в м. Львові була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля "Рено", д.р.н. ВС4094СХ, яким керував Ващишин А.І. та автомобіля «Пежо» д.р.н. АА2219КО.
Причиною ДТП стало те, що водій Ващишин А.І., керуючи автомобілем "Рено", д.р.н. ВС4094СХ не набрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Пежо» д.р.н. АА2219КО, який по інерції руху здійснив зіткнення з автомобілем, чим порушив вимоги 13.1. Правил дорожнього руху України. Дані обставини підтверджуються постановою Червоноградського міського суду Львівської області (справа №459/2905/13-п), копія якої міститься у матеріалах справи.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Пежо» д.р.н. АА2219КО (Застрахований автомобіль), який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування (страховий сертифікат) від 18.01.2013р. №3137.
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування від 18.01.2013р. №3137, страхового акту №2013-05-27/012 від 15.08.2012р., скаржником було виплачено страхове відшкодування в розмірі 9 980,17 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи актом №38 про проведення заліку взаємних однорідних вимог з урахуванням додатку №2 по Акту №38 проведення заліку.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, скаржник, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм "Рено", д.р.н. ВС4094СХ, Ващишиним А.І., під час експлуатації вказаного автомобіля, і вину водія у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Червоноградського міського суду Львівської області (справа №459/2905/13-п).
На час скоєння вищевказаної ДТП (27.05.2013р.) цивільно-правова відповідальність Ващишина А.І., під час експлуатації автомобіля "Рено", д.р.н. ВС4094СХ, на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АЕ/0846043 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 0 грн., строк дії полісу з 15.03.2013р. до 14.03.2014р.
Отже, відповідач є особою на яку полісом №АЕ/0846043 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "Рено", д.р.н. ВС4094СХ, на час спірної ДТП.
Відповідно до Висновку №01/06 складеного 12.06.2013р., вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників (Сврз) автомобіля «Пежо» д.р.н. АА2219КО у результаті його пошкодження при ДТП складає 8 514,62 грн. коефіцієнті фізичного зносу 0,32.
Вартість матеріального збитку відповідно до виставленого рахунку-фактура №6062 від 10.06.2013р. складає 9 980,17 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Судом взято до уваги, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідачем визнана належна до сплати ТДВ «Страхова компанія «Наста» сума страхового відшкодування в розмірі 8 198,68 грн. (9 980,17 грн. вартість ремонту відповідно до рахунку №6062 від 10.06.2013р. за мінусом 1 781,49 грн. зносу на вартість запчастин, що підлягають заміні в розмірі 0,32 (32%) від їх вартості, відповідно до Висновку №01/06).
Разом з тим, відповідач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги в зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08 жовтня 2014 року, яка подана з огляду на наступне.
Постановою про відмову в порушені кримінальної справи від 28.10.2011 року встановлено, що 21.10.2011р. Герман Андрій Богданович 21.10.2011 року, біля 01.00 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Фольксваген», д/н 713-08ТВ, проявив злочинну недбалість, та неувагу до дорожньої обстановки, їдучи по вул. Львівській у м. Великі Мости Сокальського району Львівської області, в момент обгону з правої сторони, допустив попутне зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ», д/н ВС0838АО, внаслідок чого його водій Жук Володимир Теодорович отримав тілесні ушкодження та був доставлений в приймальний покій Червоноградської ЦМЛ.
Цивільно-правова відповідальність Германа Андрія Богдановича за шкоду заподіяну внаслідок ДТП застрахована ТДВ «СК «НАСТА» згідно полісу №АА/5122644.
В результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб «ЗАЗ», д/н ВС0838АО, застрахований у відповідача згідно договору страхування №292913500 від 19.07.2011р., на виконання умов якого та страхового акту №4111Р/38/2013 від 20.02.2013 року відповідач сплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 6 270 грн., що підтверджується платіжним дорученням №10541 від 12.12.2011 року.
Підставою виникнення зобов'язань ТДВ «СК «НАСТА» перед АТ «СК «ТАС» є заява AT «СК «ТАС» про відшкодування шкоди в порядку регресу №Г.05.0.0/395 від 10.09.2014 року на суму 6 270,00 грн., що була сплачена AT «СК «ТАС» за договором страхування №292913500 від 19.07.2011р. в зв'язку із пошкодженням застрахованого транспортного засобу «ЗАЗ», д/н ВС0838АО, під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.10.2011 року з вини водія транспортного засобу «Фольксваген», д/н 713-08ТВ Германа А.Б., цивільно-правова відповідальність якого застрахована ТДВ «СК «НАСТА» згідно полісу №АА/5122644.
При цьому, згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.10.2014 року відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог із ТДВ «СК «НАСТА» по відшкодуванню шкоди в порядку регресу по вимозі, що є предметом позову в суді першої інстанції та по вимозі АТ «СГ «ТАС» до ТДВ «СК «НАСТА» та додатково сплатив 1 928,68 грн. на рахунок ТДВ «СК «НАСТА» 22 жовтня 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням №27032 від 22.10.2014 року.
В своїй апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та Гарантія" посилається на роз'яснення Вищого господарського суду України, даних у постанові від 18.06.2013 р. справа № 5023/4973/12, вимоги які можуть підлягати зарахуванню мають відповідати таким умовам: повинні існувати на день проведення заліку, бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим).
В даному випадку, як заявляє скаржник, взаємозалік неможливий через те, що у ТДВ „СК НАСТА" відсутні вимоги до відповідача. Вимогу ТДВ „СК НАСТА", яку відповідач включив до заяви про проведення взаємозаліку, перше передало ТОВ „Фінансова компанія „Довіра та Гарантія" 27.03.2014 р., а скаржник набув даного права в порядку сингулярного правонаступництва, тобто скаржник за Договором №2503 не набув жодних обов'язків ТДВ „СК НАСТА" по відшкодуванню шкоди за полісами ОСЦПВ.
Відповідно, скаржник стверджує, що зобов'язання не є зустрічним (кредитор за одним зобов'язанням не є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням не є кредитором за другим).
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Довіра та Гарантія" зазначає, що у вищезазначеній постанові йдеться про те, що проведення заліку взаємних вимог, згідно до норм ст. 603 ЦК України в даному випадку недостатньо заяви однієї сторони, якщо з цього приводу існує будь-який спір і зокрема, якщо інша сторона, не згодна з проведеним заліком, або наприклад, якщо вона заперечує наявність боргу перед контрагентом, що прислав заяву про залік і тому має право звернутися з даним спором в суд. І лише якщо сторони, що не мають розбіжностей з приводу проведення заліку зустрічних вимог, вони можуть оформити його двосторонньою угодою або актом.
Вищезазначене скаржник підтверджує, посилаючись на аналогічні правовідносини викладені у постановах Вищого господарського суду м. Києва №8/600 від 14.03.2006 р. та 5011-64/10025-2012 від 23.04.2013 р.
Таким чином, скаржник вважає, що в даному випадку, так як на момент зарахування зустрічних однорідних вимог в односторонньому порядку АТ „СГ „ТАС", вже існував спір з того ж предмету та між тими ж сторонами в Господарському суді м. Києва ( по справі № 910/18237/14 було порушено провадження 01.09.2014 р., а одностороннє зарахування зустрічних вимог без другої сторони АТ „СГ „ТАС" проводить 08.10.2014 р.), не можна вважати належним виконанням зарахування однорідних зустрічних вимог на користь первісного кредитора ТДВ „СК НАСТА". Крім того, АТ „СГ „ТАС" не підтвердили документально зарахування коштів на рахунки ТДВ „СК НАСТА" та зустрічного виконання зобов'язання ТДВ „СК НАСТА" на користь АТ „СГ „ТАС".
Щодо посилань відповідача на п. 3.1.4 Договору №2503, де говориться, що у разі проведення взаємозаліку однорідних зустрічних вимог із страховиком боржника, де однією/кількома з вимог первісного кредитора, є вимога, яку останній передав новому кредитору , в такому випадку, первісний кредитор, зобов'язаний перерахувати на рахунок нового кредитора суму такої зарахованої вимоги, та вважає, що ним було належним чином виконано зобов'язання шляхом одностороннього зарахування зустрічних вимог на користь, ТДВ „СК НАСТА" скаржник вважає, що відповідач при виконанні свого зобов'язання не має права керуватися умовами Договору №2503, так як ці умови регулюють внутрішні відносини між ТДВ „СК НАСТА" та ТОВ „ФК „Довіра та Гарантія", як сторін договору, а відповідача вони стосуються лише в тій частині, де підтверджується факт передання права вимоги первісного кредитора (ТДВ „СК НАСТА") на відшкодування шкоди в порядку регресу на користь належного кредитора (ТОВ „ФК „Довіра та Гарантія"). Договір №2503 не дає підстав відповідачу порушувати норми чинного законодавства України та безпідставно, без погодження з первісним та належним кредитором, проводити односторонній взаємозалік взаємних вимог, в той час, коли Господарським судом м. Києва розглядається справа № 910/18237/14 з тих же підстав та щодо того ж предмету спору, щодо якого проводиться взаємозалік.
Як вважає скаржник, факт наявності спору очевидний, ТДВ „СК НАСТА" листом-повідомленням про відступлення заперечує факт наявності вимоги відповідача. Крім цього, ТДВ „СК НАСТА" не визнало свого обов'язку по відшкодуванню зустрічної вимоги відповідача гарантійним листом ( в той час, як відповідач, свій борг визнав). Також, проти взаємозаліку виступає скаржник, адже на даний момент, вимога, що є предметом позову в суді першої інстанції, належна скаржнику, а не ТДВ „СК НАСТА".
Скаржник звертає увагу суду на те, що станом на момент відступлення ТДВ „СК НАСТА" на користь ТОВ „ФК „Довіра та Гарантія" права вимоги в порядку регресу до АТ „СГ „ТАС", зобов'язання останнього щодо відшкодування збитків в порядку регресу на суму 8 514, 62 грн. на підставі полісу АЕ/0846043 на користь ТДВ „СК НАСТА" не були виконані.
В той же час, станом на момент вчинення АТ „СГ „ТАС" правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто на дату 08.10.2014 р., у ТДВ „СК НАСТА" були відсутні вимоги до АТ „СГ „ТАС" щодо стягнення відшкодування шкоди в порядку регресу розмірі 8 514, 62 грн. за полісом АЕ/0846043, оскільки вони вже були передані ТОВ „ФК „Довіра та Гарантія" на підставі Договору №2503 від 25.03.2014 р.
При цьому, про відступлення ТОВ „ФК „Довіра та Гарантія" права вищевказаних вимог, відповідача було повідомлено у відповідності до вимог ст. 516 ЦК України 18.04.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Аналогічні положення містяться в частині 3 статті 203 ГК України.
В статті 602 Цивільного кодексу України наведено обставини, за наявності яких не допускається зарахування зустрічних вимог, а саме: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України для зарахування зустрічних вимог достатньо заяви однієї сторони.
Вищеописані вимоги ТДВ «СК «НАСТА» та AT «СК «ТАС» за здійсненим ними страховим виплатам є зустрічними вимогами, бо наявні одночасна участь обох сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні. Також ці вимоги є однорідними - це грошові вимоги, і по обом вимогам настав строк їх виконання, оскільки страховик (і ТДВ «СК «НАСТА», і AT «СК «ТАС», кожен по своєму договору страхування) отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування.
Згідно з ч. 2 ст. 603 ЦК України у разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.
Отже, ч. 2 ст. 603 ЦК України надає боржнику право зарахування своїх вимог до старого кредитора та вимог нового кредитора до боржника, якщо:
1) підстава виникнення зустрічної вимоги вже існувала на момент отримання боржником письмового повідомлення;
2) строк зустрічної вимоги не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.
Підставою виникнення зобов'язань ТДВ «СК «НАСТА» перед АТ «СГ «ТАС» є сплата 12.12.2011 року відповідачем 6 270,00 грн. за договором страхування №292913500 від 19.07.2011р., що підтверджується платіжним дорученням №10541 від 12.12.2011 року, в зв'язку із пошкодженням застрахованого транспортного засобу «ЗАЗ», д/н ВС0838АО, під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.10.2011 року з вини водія транспортного засобу «Фольксваген», д/н 713-08ТВ Германа А.Б., цивільно-правова відповідальність якого застрахована ТДВ «СК «НАСТА» згідно полісу №АА/5122644.
Страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002, може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду. Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012р. № 3-38гс12 у справі №23/279, яка в силу статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.
Також, судом встановлено, що вимога відповідача до первісного кредитора (ТДВ «СК «НАСТА») виникла на підставі, що існувала з 12.12.2011 року;
строк регресної вимоги визначений моментом пред'явлення вимоги (постанова Верховного Суду України від 28.08.2012р. № 3-38гс12 у справі № 23/279, яка в силу статті 111-28 ГПК є обов'язковою для всіх судів України).
Згідно ч. 2 ст. 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України для зарахування зустрічних вимог достатньо заяви однієї сторони.
За своєю природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином, який оформлюється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона праві на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися до суду за захистом своїх прав.
Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. При цьому, згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається (аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГС України від 25.10.2011р. у справі №5023/2415/11).
Вищенаведене спростовує твердження скаржника про те, що для проведення заліку згідно з ст. 603 ЦК України недостатньо заяви однієї сторони.
Вчинений відповідачем односторонній правочин зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі Заяви від 08.10.2014 року судом не визнано недійсним.
Суд вказує, що в силу норм ст. 601, 603 ЦК України момент припинення зобов'язання зарахування зустрічних однорідних вимог визначено моментом вручення заяви про зарахування первісному боржнику, відповідно задоволення такої заяви не вимагається.
Таким чином, відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог із ТДВ «СК «НАСТА» по відшкодуванню шкоди в порядку регресу по вимозі, що є предметом позову по даній справі та по вимозі АТ «СГ «ТАС» до ТДВ «СК «НАСТА».
Відтак, в зв'язку з направлення відповідачем до ТДВ «СК «НАСТА» заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та не визнання даного одностороннього правочину недійсним, відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог сторін по відшкодуванню шкоди в порядку регресу по виплаті страхових відшкодувань за вищеописаними ДТП, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
Заперечення щодо того, що ТДВ «СК «НАСТА» не може укладати заліки/включати у взаємозалік вимоги, що відступлені по Договору №2503, судом не береться до уваги, зважаючи на те, що таке право передбачено в силу закону, так ст. 603 ЦК України прямо передбачає можливість зарахування зустрічних вимог у разі заміни кредитора.
Окрім того, судом взято до уваги, що договором про відступлення права вимоги також передбачена можливість проведення зарахування зустрічних вимог з первісним кредитором, так згідно з п. 4.2 п. 3.1.4 Договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014р. укладеного між ТДВ «СК «НАСТА» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» також встановлено, що у випадку проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог із страховиком боржника, де однією/кількома з вимог первісного кредитора, є вимога яку останній передав новому кредитору, в такому випадку, первісний кредитор, зобов'язаний перерахувати на рахунок нового кредитора суму такої зарахованої/зарахованих вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що в силу норм ст. 601, 603 ЦК України момент припинення зобов'язання зарахування зустрічних однорідних вимог визначено моментом вручення заяви про зарахування первісному боржнику, відповідно задоволення такої заяви не вимагається.
Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.10.2014 року відповідач направив первісному боржнику ТДВ «СК «НАСТА» цінним листом 22.10.2014р. (докази направлення наявні у матеріалах справи).
Згідно пояснень від 10.11.2014р. ТДВ «СК «НАСТА» заяву відповідача про зарахування зустрічних вимог отримало, проте не розглянута.
Разом з тим, суд не погоджується твердженням відповідача про те, що в силу вимог ст. 515, ч. 3 ст. 656, ст.ст. 512, 514 ЦК України до скаржника не перейшло право вимоги, оскільки по-перше суд вказує, що вимоги, які передаються третій особі (скаржнику) в даному випадку не носять особистого характеру, зважаючи на приписи ст. 515 ЦК України, а умовами договору передбачено, що боржниками є - особи, які винні/відповідальні за завдання матеріальних збитків. В силу норм закону, враховуючи, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим, тому враховуючи положення ст. 1194 ЦК України та ст. 12.1, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (винуватець несе відповідальність за шкоду, яка не покривається відповідним полісом), відповідальними особами за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю застрахованого автомобіля є саме страховики боржників, то обов'язок з відшкодування збитків у межах лімітів покладається на таких страховиків.
Оскільки на момент розгляду справи зустрічні однорідні вимоги зараховані, в задоволенні позову судом першої інстанції відмовлено в повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 р. у справі №910/18237/14.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм законодавства, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги чи скасування рішення у суду не вбачається.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 р у справі № 910/18237/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ТОВ „ФК „Довіра та Гарантія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 р. у справі № 910/18237/14 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/18237/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
І.А. Іоннікова