04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" березня 2015 р. Справа№ 910/21252/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Сухового В.Г.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 06.01.2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року та апеляційну скаргу б/н від 15.01.2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року
у справі №910/21252/14 (суддя - Головіна К.І.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком»
про стягнення 1 537 161,60 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Бондаренко Г.П., довіреність б/н від 08.09.2014 року;
від відповідача: Костянецький М.В., довіреність б/н від 01.03.2015 року
03.10.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна» (позивач у справі) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» (відповідач у справі) про стягнення 1 537 161,60 грн (а.с. 3-95).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язку зі сплати отриманого товару, а тому на підставі умов договору PL-AD/241110 купівлі-продажу товарів від 24.11.2010 року та ст. ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України та ст. ст. 193, 216, 230, 231 ГК України просить суд (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог б/н від 17.11.2014 року а.с. 105-107) стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» 549 910,80 грн - основного боргу, 872 156,52 грн - штрафу, 64 020,87 грн - пені, 8 339,94 грн - 3% річних та 42 733,63 грн - інфляційних втрат, а разом 1 537 161,60 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року позов задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» 100 515, 76 грн основного боргу припинено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна» 459 395,04 грн - основного боргу, 872 156,52 грн - штрафу 42 733,63 грн - інфляційних втрат, 8 268,88 грн - 3% річних та 29 585,70 грн - судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем у справі доведено факт порушення строків оплати отриманого товару, однак, враховуючи те, що у договорі PL-AD/241110 купівлі-продажу товарів від 24.11.2010 року (в редакції Додатку №3 від 19.09.2011 року) не передбачено стягнення пені у випадку прострочення оплати товару, а визначено лише можливість стягнення штрафу, місцевий господарський суд відмовив у задоволені вимог про стягнення пені, задовольнив позовні вимоги щодо стягнення основного боргу, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних та припинив провадження у справі в частині стягнення 100 515, 76 грн основного боргу, які були сплачені товариством з обмеженою відповідальністю «Техноком» після звернення позивача з позовом до суду.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач у справі, товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком», 06.01.2015 року подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року у справі №910/21252/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Техноком» 872 156,52 грн - штрафу.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, посилаючись на приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 216, 230, 231 ГК України, стверджує, що така міра відповідальності, як стягнення штрафу за порушення грошових зобов'язань не підлягає застосуванню, оскільки при вчиненні таких порушень чинне законодавство закріплює право кредитора на нарахування пені. На думку відповідача рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з нього штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання суперечить нормам матеріального права, а тому просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року в цій частині скасувати.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2015 року апеляційну скаргу б/н від 06.01.2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року у справі №910/21252/14 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 23.02.2015 року.
16.01.2015 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна», подав апеляційну скаргу б/н від 15.01.2015 року, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року у справі № 910/21252/14 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Техноком» 64 020,87 грн пені.
В поданій апеляційній скарзі позивач зазначає, що місцевий господарський суд невірно встановив обставини справи, зокрема, щодо визначення сторонами в договорі PL-AD/241110 купівлі-продажу товарів від 24.11.2010 року (в редакції Додатку №3 від 19.09.2011 року) такої міри відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов'язання як пені, яка в п. 7.5. договору містить всі кваліфікуючі для неї ознаки, а тому просить рішення Господарського суд міста Києва від 24.12.2014 року в цій частині скасувати та задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» 64 020,87 грн - пені.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2015 року поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну б/н від 15.01.2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року у справі №910/21252/14 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 23.02.2015 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2015 року апеляційну скаргу б/н від 06.01.2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року та апеляційну скаргу б/н від 15.01.2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року об'єднано в одне апеляційне провадження.
У судовому засіданні 23.02.2015 року, гідно ч.3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 16.03.2015 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року розгляд справи призначено у новому складі колегії суддів: головуючого судді Жук Г.А., суддів - Мальченко А.О., Сухового В.Г.
У судовому засіданні 16.03.2015 року представники як позивача так і відповідача заявили усні клопотання про відкладення розгляду справи з метою укладення додаткової угоди щодо погашення заборгованості та штрафних санкцій за спірним договором з подальшою відмовою сторін від апеляційних скарг в порядку ст. 100 ГПК України.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 101 ГПК України, згідно яких апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі і не зв'язаний доводами апеляційних скарг колегія суддів відхилила заявлені клопотання сторін щодо відкладення розгляду справи.
Представник позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Техноком» 64 020,87 грн пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечив.
У судовому засіданні 16.03.2015 року представник відповідача у справі підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року у справі №910/21252/14 скасувати в частині стягнення з ТОВ «Техноком» 872 156,52 грн - штрафу. Проти вимог апеляційної скарги позивача заперечив.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
24.11.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна» (продавець за договором, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Техноком» (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу № PL-AD/241110, згідно з п 1.1 якого продавець в порядку та на умовах, передбачених цим договором зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався прийняти хімічну сировину, визначену сторонами у додатку № 1 до цього договору, та оплатити даний товар в порядку, передбаченому даним договором (а.с. 19-26).
Відповідно до п. 2.2. договору оплата товару здійснюється покупцем поетапно за кожну партію. Вартість кожної партії товару визначається сторонами у заказ-наряді на поставку такої партії, що оформлюється згідно з умовами п. 4.2.1 договору.
Вартість кожної окремої одиниці товару для покупця визначається у додатку № 1 до договору. Строк оплати за поставлений товар вказується у додатках до цього договору. Товар за умовами цього договору поставляється партіями. Обсяг, кількість, асортимент кожної партії товару погоджується сторонами після отримання продавцем замовлення під покупця (п.п. 2.3, 2.6, 3.1 договору).
Пунктами 8.1., 8.2 договору визначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та його скріплення печатками сторін. Строк договору починає свій перебіг з моменту, визначеного п. 8.1 договору, та закінчується 31 січня 2011 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх обов'язків за цим договором.
У випадку, якщо жодна із сторін не пізніше, ніж за 15 календарних днів до дати закінчення договору не направить іншій стороні письмового повідомлення про намір припинити/змінити договір, дія договору автоматично вважається продовженою строком на один календарний рік на умовах, встановлених цим договором. Аналогічний порядок продовження строку дії договору застосовується щодо всіх подальших періодів.(п. 8.3. договору).
10.01.2011 року між позивачем та відповідачем був підписаний Додаток №1 до договору купівлі-продажу № PL-AD/241110 від 24.11.2010 року, яким сторони внесли зміни до п.п. 2.4; 2.9; 2.10; 2.7; 3; 5.8; 7.5 договору, визначили характеристику товару за даним договором та згідно п. 10 Додатку №1 узгодили строк оплати, а саме відтермінування платежу на протязі 45 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної (а.с. 27-30).
Додатком №3 від 19.09.2011 року до договору купівлі-продажу № PL-AD/241110 від 24.11.2010 року (а.с. 31-32) сторони внесли зміни у п. 2.7. договору, зокрема, щодо надання покупцеві кредитного ліміту на отримання товару у сумі 550 000,00 грн. та внесли зміни у п.7.5 договору, який регламентує відповідальність покупця за порушення зобов'язання з оплати товару.
На виконання умов договору купівлі-продажу №PL-AD/241110 від 24.11.2010 року за період з 11.04.2014 року по 16.05.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна» поставило, а відповідач отримав без будь-яких зауважень та застережень товар на загальну суму 939 637,44 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 33-51). На оплату поставленого товару позивачем були виставлені покупцю рахунки, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 52-70).
Як стверджує позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком» не в повному обсязі оплатило вартість поставленого товару. Листами №2805-1/2014 від 28.05.2014 року, №0206/2014 від 02.06.2014 року, №1606/2014 від 16.06.2014 року (а.с.79-84) товариство з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна» зверталось до товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» з вимогами про погашення існуючої суми боргу. У листах-відповідях №18-06/2 від 18.06.2014 року, №27-06/2 від 27.06.2014 року (а.с. 85-86) відповідач визнав заборгованість та просив розстрочити сплату боргу. Несплата ТОВ «Техноком» боргу до жовтня 2013 року й стала причиною звернення позивача з позовом до суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язання з оплати товару виконав частково, сплативши за період з 16.06.2014 року по 30.09.2014 року включно 374 726,64 грн. Оплата товару товариством з обмеженою відповідальністю «Техноком» у розмірі 374 726,64 грн підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про рух грошових коштів по рахунках позивача (а.с. 72-78), актом звірки взаєморозрахунків станом на 23.12.2014 року, підписаним сторонами (а.с. 255), та розрахунком позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджується, що на час подання позову до суду, враховуючи здійснені відповідачем у вересні 2014 року оплати, у товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» існувала заборгованість за поставлений товар за договором купівлі-продажу № PL-AD/241110 від 24.11.2010 року у сумі 564 910,80 грн (939 637,44 грн, вартість поставленого товару - 374 726,64 грн, сплачені відповідачем у період з 16.06.2014 року по 30.09.2014 року кошти).
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.
Згідно вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу вимог частин 1, 2 статті 193 ГК України, ст. ст. 526, 257, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Колегією суддів досліджено, що під час розгляду справи в місцевому господарському суді, а саме у період з 08.10.2014 року по 23.12.2014 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком» сплатило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна» частину боргу у розмірі 105 515,76 грн., що підтверджено поясненнями сторін у справі та поданим актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 255), в той час як місцевим господарським судом було помилково визначено суму сплачених коштів у розмірі 100 515,76 грн.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи часткову оплату відповідачем суми боргу у розмірі 105 515,76 грн після звернення позивача з позовом до суду, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині сплаченого боргу, однак, враховуючи арифметичну помилку при визначені судом сплаченої суми, колегія суддів зазначає, що провадження у справі підлягає припиненню в частині стягнення з відповідача суми боргу за отриманий товар в сумі 105 515,76 грн.
Таким чином, наявні в матеріалах справи документи свідчать, що на момент винесення Господарським судом міста Києва рішення у справі у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у сумі 459 395,04 грн (939 637,44 грн, вартість поставленого товару, - 374 726,64 грн, сплачені відповідачем у період з 16.06.2014 року по 30.09.2014 року кошти, - 105 515,76 грн, сплачені відповідачем кошти після звернення позивача з позовом до суду).
Місцевим судом було правомірно відмовлено у стягненні 20 000,00 грн основного боргу, оскільки ці кошти були сплачені відповідачем у період з 19.09.2014 року по 30.09.2014 року включно, тобто ще до моменту звернення позивача з позовом до суду (03.10.2014 року згідно реєстраційного штампу канцелярії господарського суду міста Києва на першому аркуші позовної заяви), однак ці кошти безпідставно не були враховані позивачем при поданні позову до суду. Таким чином, позовна вимога про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» боргу підлягає задоволенню частково у сумі 459 395,04 грн.
Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна» ( з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог б/н від 17.11.2014 року (вх. 06-37/56690/14 а.с.105-107)) заявлено вимогу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком», на підставі умов п. 7.5 договору, 872 156,52 грн штрафу та 64 020,87 грн пені.
Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача 872 156,52 грн штрафу, при цьому відмовив у стягненні пені, оскільки, як зазначено судом, у договорі PL-AD/241110 купівлі-продажу товарів від 24.11.2010 року (в редакції Додатку №3 від 19.09.2011 року) не передбачено відповідальності у вигляді стягнення пені. Однак, колегія апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками Господарського суду міста Києва з огляду на наступне.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 7.5. договору PL-AD/241110 купівлі-продажу товарів від 24.11.2010 року в редакції Додатку №3 від 19.09.2011 року передбачено, що за необґрунтовану відмову покупця від розрахунку за товар та/або за прострочення строків оплати, передбачених даним договором та/або відповідними додатками, покупець зобов'язується сплатити продавцеві неустойку у формі штрафу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у вказаний період за кожний день прострочення платежу. У випадку, якщо прострочення оплати становить більше 10 календарних днів, то покупець зобов'язаний одноразово сплатити продавцю штраф у розмірі 15% від суми простроченої заборгованості. У випадку, якщо прострочення оплати становить більше 20 календарних днів, то покупець зобов'язаний одноразово сплатити продавцю штраф у розмірі 30% від суми простроченої заборгованості. У випадку, якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів, то покупець зобов'язаний одноразово сплатити продавцю штраф у розмірі 50% від суми простроченої заборгованості. Загальна сума штрафу не повинна перевищувати 100% від вартості замовленого товару. Сплата штрафних санкцій не звільняє покупця від обов'язку здійснити оплату товару.
З огляду на приписи ст.ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф, як різновид неустойки обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочки (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що неустойка - це спосіб забезпечення та санкція за порушення цивільно-правових зобов'язань. При цьому, кваліфікуючими ознаками штрафу, як форми неустойки, є можливість встановлення його за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом, з порушенням строків чи інших вимог тощо). Штраф обчислюється у твердій сумі або у кратному розмірі до суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання і стягується, як правило, одноразово.
Пеня, як різновид неустойки, застосовується виключно у грошових зобов'язаннях; встановлюється тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; має триваючий характер і нараховується за кожний день прострочення.
Отже, беручи до уваги визначення пені, її характерні ознаки, колегія суддів вважає, що штраф, який передбачений сторонами у першій частині п. 7.5. договору, і який згідно даного пункту нараховується в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб та порядок обчислення, підпадає під визначення пені. Тому, висновок місцевого господарського суду про безпідставність заявлення позивачем позовної вимоги про стягнення пені є необґрунтованим і таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком» помилково вважає, що штраф (15%, 30% та 50%), який заявлено позивачем, згідно умов п.7.5 договору, не може бути застосований за порушення строків оплати товару, оскільки штраф, на його думку, стягується виключно за порушення інших, а не грошових зобов'язань.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що штраф є формою неустойки і як вбачається з приписів ч. 2 ст. 549 ЦК України його застосування законодавець не обмежив певним колом зобов'язань, а передбачив можливість обчислення штрафу від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання (будь-якого зобов'язання в тому числі і грошового).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) за порушення зобов'язань узгоджується із свободою договору, встановленою ст. ст. 3, 627 ЦК України, оскільки сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Отже, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані саме договірний штраф і пеня, що не суперечить чинному законодавству і узгоджується з роз'ясненням, наведеним у п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно якого застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
З урахуванням наведеного, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» пені та штрафу є обґрунтованими та правомірними. Одночасно, перевіривши розрахунок пені, наведений товариством з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна» у заяві про збільшення позовних вимог, колегія суддів вважає його арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 64 020,87 грн пені.
Перевіривши розрахунок штрафу, який заявлено до стягнення, колегія суддів визнає його неправомірним, оскільки, як вбачається з представленого позивачем розрахунку (а.с. 109-112), по видатковим накладним №910/04 від 11.04.2014 року, №911/04 від 11.04.2014 року, №941/04 від 15.04.2014 року, №942/04 від 16.04.2014 року, №1039/04 від 24.04.2014 року, №1040/04 від 25.04.2014 року, №1075/04 від 28.04.2014 року позивачем нараховано штраф - як суму п'ятнадцятивідсоткового, тридцятивідсоткового та п'ятдесятивідсоткового штрафу за кожною накладною. Однак, по цим накладним мало місце прострочення виконання більше, ніж на тридцять календарних днів і позивачем заявлено позовні вимоги вже після такого прострочення (30 дн), відтак згідно п. 7.5. договору ТОВ «ОМІА Україна» набуло право на нарахування штрафу по вказаним накладним одноразово у максимальному розмірі, який передбачений договором, а саме у розмірі 50% від простроченої суми боргу, але не як суму зазначених штрафів (15%+30%+50%) за одне і теж порушення (тобто за несвоєчасну оплату вартості товару за кожною окремою поставкою).
Окрім того, по видатковим накладним №1097/04 від 29.04.2014 року, №1124/04 від 30.04.2014 року, №1250/05 від 07.05.2014 року, №1275/05 від 08.05.2014 року, №1276/05 від 08.05.2014 року, №1287/05 від 12.05.2014 року, №1288/05 від 13.05.2014 року, №1324/05 від 14.05.2014 року, №1332/05 від 15.05.2014 року, №1353/05 від 16.05.2014 року, №1354/05 від 16.05.2014 року позивачем неправомірно нараховано штраф з розрахунку практично 100% ціни товару за вказаними видатковими накладними, що не відповідає п. 7.5. договору, оскільки по цим видатковим накладним мало місце прострочення більше, ніж 30 календарних днів, і позивач мав право нарахувати штраф у розмірі 50% від простроченої суми.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд здійснив власний розрахунок штрафу, відповідно до якого з ТОВ «Техноком» на користь ТОВ «ОМІА України» підлягає стягненню штраф у розмірі 452 318,72 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 419 837,80 грн (872 156,52 грн - 452 318,72 грн) слід відмовити за необґрунтованістю заявлених вимог.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України унормовано, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарським судом міста Києва встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується факт порушення строків оплати вартості товару.
З огляду на викладене, висновки господарського суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 8 268,88 грн - 3% річних та 42 733,63 грн інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.
Враховуючи безпідставну відмову Господарським судом міста Києва у стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» пені та невірним розрахунком штрафу, який підлягав стягненню на користь позивача, колегія суддів керуючись п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України, дійшла до висновку про часткове скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року у справі №910/21252/14 з присудженням до стягнення з ТОВ «Техноком» на користь позивача 459 395,04 грн боргу, 452 318,72 грн штрафу, 64 020,87 грн пені, 8 268,88 грн - 3% річних та 42 733,63 грн інфляційних втрат. Крім того, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 105 515,76 грн основного боргу та відмовляє у задоволені іншій частини позовних вимог.
Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір за розгляд позовної заяви покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою у даній справі, товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком», відповідач у справі, просило скасувати рішення в частині стягнення 872 156,52 грн штрафу. Згідно п. 4 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Враховуючи зазначене та беручи до уваги оспорювану відповідачем суму, а саме стягнення 872 156,52 грн штрафу, за подання апеляційної скарги відповідачем підлягав сплаті судовий збір у розмірі 8 721,57 грн. Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення №2536 від 06.01.2015 року при подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного господарського суду відповідачем сплачено 15 371,62 грн. судового збору, тобто сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку про повернення товариству з обмеженою відповідальністю «Техноком» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 6 650,05 грн. (15 371,62 грн - 8 721,57 грн).
Разом з тим, судом апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» частково і скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року в частині стягнення 419 837,80 грн штрафу (тобто задоволено 48,14% розміру вимог апеляційної скарги). Відтак, сума судового збору, яка підлягає відшкодуванню відповідачеві за рахунок позивача за подання апеляційної скарги, складає 4 198,56 грн (із розрахунку 8721,57грн, належний до сплати судовий збір за подання апеляційної скарги, х 48,14%: 100%).
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою у даній справі, товариство з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна», позивач у справі, просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року в частині відмови у стягненні 64 020,87 грн пені і прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позову. Судом апеляційної інстанції встановлено обґрунтованість вимог апеляційної скарги позивача, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 913,50 грн.
Керуючись ст. ст. 49, п.1 ч. 1 ст.80, 99, 101, 102, п.2 ч. 1 ст. 103, п.3 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу б/н від 06.01.2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року у справі №910/21252/14 задовольнити частково.
2. Апеляційну скаргу б/н від 15.01.2015 року товариства з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року у справі №910/21252/14 задовольнити повністю.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року у справі №910/21252/14 скасувати частково.
4. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» (03113, м. Київ, вул. Шевцова, буд.1, код ЄДРПОУ 21628777) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 87-А, код ЄДРПОУ 33548855) 459 395(чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн 04 коп основного боргу, 452 318(чотириста п'ятдесят дві тисячі триста вісімнадцять) грн 72 коп штрафу, 64 020(шістдесят чотири тисячі двадцять) грн 87 коп пені, 8 268 (вісім тисяч двісті шістдесят вісім) грн 88 коп 3% річних, 42 733(сорок дві тисячі сімсот тридцять три) грн 63 коп інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 22 645(двадцять дві тисячі шістсот сорок п'ять) грн 06 коп.
3. Провадження у справі в частині стягнення 105 515,76 грн основного боргу припинити.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.».
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 87-А, код ЄДРПОУ 33548855) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» (03113, м. Київ, вул. Шевцова, буд.1, код ЄДРПОУ 21628777) 4 198(чотири тисячі сто дев'яносто вісім) грн 56 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком» (03113, м. Київ, вул. Шевцова, буд.1, код ЄДРПОУ 21628777) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОМІА Україна» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 87-А, код ЄДРПОУ 33548855) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн 50 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови апеляційного суду.
8. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Техноком» (03113, м. Київ, вул. Шевцова, буд.1, код ЄДРПОУ 21628777) з Державного бюджету України надмірно сплачений згідно платіжного доручення №2536 від 06.01.2015 року судовий збір у розмірі 6 650 (шість тисяч шістсот п'ятдесят) грн 05 коп.
9. Справу № 910/21252/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді В.Г. Суховий
А.О. Мальченко