Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" березня 2015 р.Справа № 922/244/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Вознюк С.В.
розглянувши справу
за позовом Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ" м. Харків
до Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" м. Харків , Приватного підприємства " Екас", м. Харків
про визнання недійсним договорів
за участю представників сторін:
позивача - Олійник К.Ю., дов. б/н від 18.11.2014р.;
першого відповідача - не з'явився;
другого відповідача - не з'явився
Позивач після зміни предмету позову просить суд визнати недійсним п.3.4 договору № 02/2-08-52 застави товарів в обороті від 17.05.2013р., укладений між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій"; визнати недійсним п.3.4 договору № 02/2-08-55 застави товарів в обороті від 29.05.2013р., укладений між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій"; визнати припиненими зобов'язання за договором № 02/2-08-52 застави товарів в обороті від 17.05.2013р. та за договором № 02/2-08-55 застави товарів в обороті від 29.05.2013р., укладеними між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій", а також покласти на першого відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.
Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі з урахуванням заяви вх. № 231/08 від 03.03.2015р.
Представник першого відповідача у призначене судове засідання не з'явився, по причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У відзиві та у запереченнях на позов Публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій" просить суд у позові відмовити повністю, посилаючись на те, що відсутність заставленого за договором майна (товарів в обороті) не є підставою для припинення зобов'язань за цим договором. Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсним п.3.4 договору № 02/2-08-52 застави товарів в обороті від 17.05.2013р. та п.3.4 договору № 02/2-08-55 застави товарів в обороті від 29.05.2013р., зазначив, що під час укладення даних договорів, сторонами було допущено технічну описку, а саме замість: "У випадку, коли суми, вирученої від продажу майна, недостатньо для задоволення вимог Заставодержатель має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своєї вимоги з майна Позичальника" помилково вказано: "У випадку, коли суми, вирученої від продажу майна, недостатньо для повного задоволення вимог Заставодержатель має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з майна Заставодавця".
Представник другого відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення першого та другого відповідача про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності їх представників за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
17.05.2013р. між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ", як Заставодавцем (позивач) та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій" (перший відповідач), як Заставодержателем було укладено договір № 02/2-08-52 застави товарів в обороті від 17.05.2013р.
Також, 29.05.2013р. між позивачем та першим відповідачем було укладено договір № 02/2-08-55 застави товарів в обороті від 29.05.2013р.
Предметом зазначених договорів (далі за текстом договори застави) є забезпечення вимог Заставодержателя (Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій"), що виникають з договору № 02/1-25К-34 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 17.05.2013р. та усіх додаткових угод та договорів до нього, що виникнуть у майбутньому (далі кредитний договір), укладеного між першим відповідачем та Приватним підприємством "Екас" (другий відповідач), як Позивальником за кредитним договором (п.1.1 договорів застави).
За умовами п.1.1 договору № 02/2-08-52 застави товарів в обороті від 17.05.2013р. розмір кредиту згідно з кредитним договором складає 274 950 доларів США.
За умовами п.1.1 договору № 02/2-08-55 застави товарів в обороті від 29.05.2013р. розмір кредиту згідно з кредитним договором складає 774 950 доларів США.
01.11.2013р. між першим та другим відповідачем було укладено додаткову угоду № 10 до договору № 02/1-25К-34 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті від 17.05.2013р., якою сторони внесли зміни до п.1.2 кредитного договору та збільшили суму кредиту до 2 653 312,86грн.
Відповідно до п.1.2 договорів застави позивач, як заставодавець, у забезпечення зобов'язань другого відповідача по кредитним договорам, зобов'язався передати у заставу першому відповідачу товари в обороті (далі майно), що належать позивачу на праві власності, згідно довідки про наявність товарів та переліку наявності товарів, що передаються в заставу та обліковуються за рахунком позивача № 281 від 17.05.2013р., склад яких був визначений та погоджений сторонами у додатку № 1 до договорів застави.
Сторони погодили ринкову вартість майна за договором № 02/2-08-52 застави товарів в обороті від 17.05.2013р. у розмірі 7 605 225,84грн. та за договором № 02/2-08-55 застави товарів в обороті від 29.05.2013р. - 10 146 546,43грн. (п.1.3 договорів застави).
Позивачем, на виконання умов п.1.2 договорів застави, було передано першому відповідачу у заставу товари в обороті, що належать йому на праві власності, згідно переліку, визначеному у додатку № 1 до договорів застави.
За умовами п.3.4 договорів застави сторони погодили, що у випадку, коли суми, вирученої від продажу майна, недостатньо для повного задоволення вимог Заставодержатель має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна Заставодавця.
Оскільки позивач не є боржником за основним зобов'язанням, а є саме майновим поручителем за кредитним договором, який, відповідно до закону, відповідає лише в рамках заставленого ним майна, позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсними п.3.4 договору № 02/2-08-52 застави товарів в обороті від 17.05.2013р. та договору № 02/2-08-55 застави товарів в обороті від 29.05.2013р.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд встановив наступне.
Із системного аналізу спірних договорів та матеріалів справи судом встановленою, що за своєю правовою природою укладені між сторонами спірні договори є договорами застави товарів в обороті, укладеними на забезпечення кредитного договору, в яких Приватна промислово-торговельна фірма "ЮСІ" виступає в якості майнового поручителя.
За приписами ч.1 ст.1 Закону України від 02.10.1992р. № 2654-XII "Про заставу" застава це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ч.2 ст.1 Закону України "Про заставу").
Аналогічна правова норма закріплена в ст. 572 Цивільного кодексу України, відповідно до якої в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно із ст. 40 Закону України "Про заставу" предметом договору застави можуть бути товари в обороті.
Відповідно до ч. 3 ст.1 Закону України "Про заставу" застава виникає, зокрема, на підставі договору.
За приписами ч.1 ст.583 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.11 Закону України "Про заставу" заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
При цьому, майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором боржника за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості наданого предмета застави, а у разі недостатності суми, вирученої від продажу цього предмета застави, для повного задоволення вимог кредитора боржника, кредитор має право одержати суму, якої не вистачає, з майна боржника.
Так, ст. 24 Закону України "Про заставу" передбачено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.4 ст.591 Цивільного кодексу України).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в судовому засіданні зазначив, що укладаючи з першим відповідачем спірні договори позивач виступав саме як майновий поручитель, який відповідає лише в рамках заставленого майна.
Перший відповідач, в обґрунтування своїх заперечень (а.с. 38), посилається на те, що при укладенні спірних договорів застави у п.3.4 було допущено технічну описку в зазначенні заставодавця замість позивальника та замість: "У випадку, коли суми, вирученої від продажу майна, недостатньо для задоволення вимог Заставодержатель має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своєї вимоги з майна Позичальника" сторонами помилково вказано "У випадку, коли суми, вирученої від продажу майна, недостатньо для повного задоволення вимог Заставодержатель має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з майна Заставодавця".
В обґрунтування того, що сторонами при укладенні спірних договорів застави було допущено помилку в частині зазначення розміру відповідальності позивача за невиконання другим відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, Публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій" також послався на п.4.2 договору № 02/1-25К-41 невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті, яким сторони погодили, що якщо суми, вирученої від реалізації предмету застави, виявиться недостатньо для повного задоволення вимог кредитора (першого відповідача), він має право, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна позичальника (другого відповідача), на яке може бути звернено стягнення, в порядку, встановленому чинним законодавством.
Оскільки сторонами при укладенні спірних договорів у п. 3.4 було допущено помилку, Публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій" вважає, що не має правових підстав для визнання пунктів таких договорів недійсними.
Зазначені заперечення першого відповідача суд вважає помилковими, виходячи з наступного.
За приписами ч.1 ст.229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.
Суд вважає, що допущена сторонами помилка при укладанні спірних договорів застави має істотне значення щодо обов'язку позивача, як заставодавця, перед першим відповідачем за невиконання другим відповідачем основного зобов'язання за кредитним договором.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час укладення спірних договорів застави, позивач помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки виступав саме як майновий поручитель (заставодавець товарів в обороті) та не мав намір укладати договір повної поруки за кредитними зобов'язаннями другого відповідача, що є підставою для визнання п. 3.4 спірних договорів недійсними за ст. 229 Цивільного кодексу України.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, тому визнання недійсним п. 3.4 спірних договорів не має наслідком визнання інших частин спірних договорів недійсними.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним п.3.4 договору № 02/2-08-52 застави товарів в обороті від 17.05.2013р. та п.3.4 договору № 02/2-08-55 застави товарів в обороті від 29.05.2013р., укладених між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій".
Що стосується позовних вимог щодо визнання припиненими зобов'язань за договором № 02/2-08-52 застави товарів в обороті від 17.05.2013р. та за договором № 02/2-08-55 застави товарів в обороті від 29.05.2013р., укладеними між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій", суд встановив наступне.
В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на неможливість виконання зобов'язання за договорами застави через відсутність в нього заставленого майна, яке було реалізовано в процесі господарської діяльності, та неможливість здійснити його заміну через відсутність достатніх для цього коштів.
В підтвердження факту відсутності заставленого майна позивач надав балансову довідку № 475 від 12.11.2014р. про відсутність на його балансі товарів та акт про проведення перевірки наявності, стану та умов зберігання заставленого майна (товари в обороті) від 13.11.2014р., затверджений Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій", відповідно до якого сторонами встановлений факт відсутності у позивача майна, яке було предметом застави за спірними договорами застави товарів в обороті.
Позовні вимоги в цій частині суд вважає необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вже було встановлено судом, спірні договори за своєю правовою природою є договорами застави товарів в обороті, а тому спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України та Законом України "Про заставу".
За приписами ч.ч.1, 2 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до п.5.2 договорів застави сторони погодили, що застава припиняється виконанням позичальником у повному обсязі умов кредитного договору та у інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Питання припинення правовідносин, які виникають з договорів застави, регулюються спеціальними нормами, закріпленими в Законі України "Про заставу".
Так, відповідно до ст.28 Закону України "Про заставу" застава припиняється:
з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;
в разі загибелі заставленого майна;
в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно;
в разі примусового продажу заставленого майна;
при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави;
в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
Також, ст. 593 Цивільного кодексу України містить перелік обставин припинення права застави, відповідно до якої право застави припиняється у разі:
1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;
2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
3) реалізації предмета застави;
4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави;
5) в інших випадках, встановлених законом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством України не передбачено такої обставини припинення права застави як відсутність заставленого майна, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Крім того, відповідно до ст. 42 розділу ІІІ Закону України "Про заставу" при заставі товарів в обороті або у переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до правил цього розділу, однак, у разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості (ст. 43 Закону України "Про заставу").
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що неможливість виконання зобов'язання не може бути підставою для припинення цього зобов'язання, а відсутність заставленого майна не припиняє правовідносин сторін за договорами застави товарів в обороті та не звільняє позивача від відповідальності за невиконання другим відповідачем основного зобов'язання за кредитним договором в межах суми заставленого за спірними договорами майна.
Посилання ж позивача на ст.607 Цивільного кодексу України як на підставу для припинення зобов'язань суд не приймає, виходячи з наступного.
За приписами ст.607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними, так і фактичними. Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов'язання.
Реалізація заставленого майна не є непереробною силою чи будь-якою іншою обставиною, настання якої позивач не міг і не повинен був перебачити, та яка зумовлює неможливість виконання зобов'язання виходячи зі змісту ст.607 Цивільного кодексу України.
Крім того, як вже було зазначено судом, позивач зобов'язаний здійснити заміну товарів в обороті, які є предметом застави за спірними договорами, у разі їх відсутності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про наявність підстав для припинення права застави, відповідно до норм чинного законодавства України, зокрема, ст.593 Цивільного кодексу України та ст.28 Закону України "Про заставу", у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними п.3.4 договору № 02/2-08-52 застави товарів в обороті від 17.05.2013р. та п.3.4 договору № 02/2-08-55 застави товарів в обороті від 29.05.2013р., в задоволенні іншої частини позову суд відмовляє.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат за подання позову до суду, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову частково судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При визначенні розміру судового збору, що підлягає відшкодуванню позивачу, суд керується ст.4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить один розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до підпункту 2.11 пункту 2 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Таким чином, відшкодуванню позивачу підлягає судовий збір за задоволені судом дві вимоги немайнового характеру.
Частина 4 ст.49 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд, постановляючи рішення на користь сторони, відшкодовує їй судовий збір за рахунок іншої сторони. Це правило поширюється й на випадки, коли сторона, з якої належить стягнути судовий збір, звільнена від сплати судового збору до бюджету.
Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на Публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій".
За таких обставин, судовий збір в розмірі 2 436,00грн. судом покладається на ПАТ Банк "Меркурій".
Керуючись ст.ст. Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 24, 28 Закону України "Про заставу", ст.ст.217, 229, 583, 598 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним п.3.4 договору № 02/2-08-52 застави товарів в обороті від 17.05.2013р., укладений між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ", код ЄДРПОУ 21178268 та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій", код ЄДРПОУ 14360386.
Визнати недійсним п.3.4 договору № 02/2-08-55 застави товарів в обороті від 29.05.2013р., укладений між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ", код ЄДРПОУ 21178268 та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій", код ЄДРПОУ 14360386.
В задоволенні позовних вимог в частині визнання припиненими зобов'язань за договором № 02/2-08-52 застави товарів в обороті від 17.05.2013р. та за договором № 02/2-08-55 застави товарів в обороті від 29.05.2013р., укладеними між Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій", відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій", код ЄДРПОУ 14360386 (61002, м. Харків, вул. Петровського,23, відомості про рахунки відсутні) на користь Приватної промислово-торговельної фірми "ЮСІ", код ЄДРПОУ 21178268 (61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5, відомості про рахунки) - 2 436,00грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.03.2015 р.
Суддя Т.А. Лавренюк