16.03.2015 Справа № 6/225-09
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Середи І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 6/225-09, порушеної за заявою кредитора - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Суми до боржника - відкритого акціонерного товариства «Сумське автотранспортне підприємство -15928» про банкрутство,
Представники сторін:
Від кредиторів - ФОП ОСОБА_1, арбітражний керуючий - Мальований О.П., ОСОБА_3, ОСОБА_4, ДПІ в м. Сумах - Сєдєлєва Т.А.;
Представник ліквідатора за довіреністю - Жмакін С.А.
Ухвалою господарського суду від 18.12.2009 р. порушено провадження у справі № 6/225-09 про банкруство ВАТ «Сумське АТП-15928».
Ухвалою господарського суду від 29.11.2011 р. розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Солдаткіна С.В.
Ухвалою суду від 28.10.2014 р. затверджено реєстр вимог кредиторів та призначено підсумкове засідання суду на 22.12.2014 р.
Постановою господарського суду Сумської області від 22.12.2014 р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Солдаткіна С.В.
До суду надійшла заява № 01-16/5 від 16.02.2015 р. арбітражного керуючого Мальованого О.П. про визнання вимог по оплаті послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна) у сумі 75566,67 грн., із яких: 51988,50 грн. основний борг, 16651,34 інфляційні збитки та 6926,83 грн. 3% річних.
У лютому 2015 року до суду надійшла заява б/н, б/д ФОП ОСОБА_1 про визнання вимог, що виникли на стадії розпорядження майном внаслідок прострочення виконання грошових зобов'язань за простим векселем АА 1668623 від 26.05.20009 року, які складаються з інфляційних збитків та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 163020,00 грн., в тому числі: 117900,00 грн. інфляційні збитки та 45120,00 грн. 3% річних.
До суду надійшла заява № 100/15 від 20.02.2015 р. кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю «Сура» до боржника - ВАТ «Сумське автотранспортне підприємство 15928» про визнання кредиторських вимог у сумі 4732535,34 грн., з яких: 3459040,76 грн. інфляційні збитки та 1273494,58 грн. 3% річних, а також просить суд визнати та включити до реєстру вимог кредиторів 1218,00 грн. судовий збір.
У лютому 2015 року надійшла заява № 1724/18-19-25.02-15 від 20.02.2015 р. кредитора - Державної податкової інспекції у м. Сумах до боржника - ВАТ «Сумське автотранспортне підприємство 15928» про визнання кредиторських вимог у сумі 1700596,37 грн., з яких: 936956,93 грн. податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 664290,71 грн. земельний податок з юридичних осіб, 99087,73 грн. податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, 172,51 грн. збір за спеціальне використання води, 88,49 грн. комунальний податок.
До суду надійшла заява від 23.02.2015 р. ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати за період з січня по лютий 2015 р. у сумі 20488,48 грн.
У лютому 2015 року до суду надійшла заява від 23.02.2015 року ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати за період з січня по лютий 2015 р. у сумі 10808,84 грн.
До суду надійшла заява № 4294/11-11 від 26.02.2015 р. кредитора - Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до боржника - ВАТ «Сумське автотранспортне підприємство 15928» про визнання кредиторських вимог у сумі 24419,32 грн. з відшкодування пільгових пенсій за сп. 2 за лютий 2015 р.
Ухвалою суду від 02.03.2015 р. розгляд вищевказаних заяв призначено в судове засідання на 16.03.2015 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Щодо заяви арбітражного керуючого Мальованого О.П. про визнання вимог по оплаті розпорядника майна
Арбітражний керуючий Мальований О.П. звернувся до суду із заявою, в якій просить визнати вимоги по оплаті послуг розпорядника майна на суму 75566,67 грн. з урахуванням індексу інфляції 16651,34 грн. та 3% річних 6926,83 грн.
Ліквідатор Солдаткін С.В. подав до суду відзив № 02-01/6/225-09/2353 від 27.02.2015 р., в якому зазначив, що заявлені вимоги арбітражного керуючого Мальованого О.П. підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів наступним чином: 51594,25 грн. у першу чергу, 17383,07 грн. у четверту чергу.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 18.12.2009 р. порушено провадження у справі № 6/225-09 про банкрутство ВАТ «Сумське АТП-15928» та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Мальованого О.П.
Ухвалою суду від 22.03.2010 р. затверджено реєстр вимог кредиторів по справі № 6/225-09.
На виконання вимог ухвали суду від 22.03.2010 р. було скликано та проведено загальні збори кредиторів, на якому обрано комітет кредиторів боржника, до якого увійшли: ТОВ «Сура» (8476 голосів), ФОП ОСОБА_1 (300 голосів), ФОП ОСОБА_9 (68 голосів), ОСОБА_4 (6 голосів).
26 березня 2010 року зборами комітету кредиторів було прийнято рішення про встановлення оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень у розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців, що передують порушенню провадження у справі про банкрутство.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 р. ухвалу господарського суду Сумської області від 22.03.2010 р. скасовано в частині включення до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги ТОВ «Бізнес-Консалтинг» та ТОВ «Сура» і в частині відмови ТОВ «Сарекс» щодо включення його кредиторських вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2010 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 р. та ухвалу господарського суду Сумської області від 22.03.2010 р. по справі № 6/225-09 в частині грошових вимог ТОВ «Сура», ТОВ «Сарекс», ТОВ «Бізнес-Консалтинг» скасовано і справу направлено на новий розгляд.
Отже, це свідчить про те, що рішення загальних зборів кредиторів вважається не прийнятим, а обраний загальними зборами кредиторів комітет кредиторів вважається нелегітимним.
Ухвалою суду від 10.01.2011 р. повноваження арбітражного керуючого Мальованого О.П. як розпорядника майна по даній справі припинено. Таким чином, арбітражний керуючий Мальований О.П. виконував повноваження розпорядника майна боржника з 18.12.2009 р. по 10.01.2011 р.
Відповідно до ч.12 ст.3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції діючій до набрання чинності змінами внесеними Законом №4212-VI від 22.12.2011р.) (далі Закон) оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.
Тому, оскільки розмір оплати послуг арбітражного керуючого Мальованого О.П. за здійснення ним повноважень розпорядника майна боржника не був установлений комітетом кредиторів і затверджений судом, він повинен бути обрахований з розміру середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство у розмірі 4080,11 грн.
Арбітражний керуючий Мальований О.П. здійснював повноваження розпорядника майна боржника з 18 грудня 2009 року по 10 січня 2011 року, що складає 12 місяців та 23 дні. Враховуючи, що Законом визначена оплата послуг арбітражного керуючого за кожен місяць, а не за робочі дні в конкретному місяці, але беручи до уваги неповноту відпрацьованих місяців, розмір послуг розпорядника майна Мальованого О.П. становить 51988,50 грн. (12*4080,11 + 4080,11/31*23).
Поряд з цим суд вважає, що оплата послуг арбітражного керуючого у розумінні Закону та статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не є грошовим зобов'язанням, тобто зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Законом не передбачено відповідальність за несвоєчасну оплату або несплату послуг арбітражного керуючого, що віднесена до першої черги задоволення вимог.
У даному випадку зобов'язання щодо оплати послуг розпорядника майна боржника виникне у банкрута в особі ліквідатора на підставі цього судового рішення в разі задоволення заяви Мальованого О.П., а тому наразі прострочення виконання зобов'язання відсутнє.
Тому заява арбітражного керуючого Мальованого О.П. є обгрунтованою в частині оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна), а щодо інфляційних збитків і 3% річних задоволенню не підлягає.
Щодо вимог кредитора ФОП ОСОБА_1
16.02.2015 року до суду надійщла заява ФОП ОСОБА_1 про визнання вимог, що виникли на стадії розпорядження майном боржника внаслідок прострочення виконання грошових зобов'язань за простим векселем АА 1668623 від 26.05.2009 р., які складаються з інфляційних збитків та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань і складають 163020,00 грн., в тому числі: 117900,00 грн. інфляційні збитки, 45120,00 грн. 3% річних.
02.03.2015 року суду подано відзив ліквідатора № 02-01/6-225/2348 від 25.02.2015 року, в якому він просить суд визнати вимоги ФОП ОСОБА_1, що виникли на стадії розпорядження майном боржника за період з 18.12.2009 р. по 18.12.2012 р., внаслідок прострочення виконання грошових зобов'язань за простим векселем АА 1668623 від 26.05.2009 р., які складаються з інфляційних збитків та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 55524,65 грн., в тому числі: 27024,65 грн. 3% річних, 28500,00 грн. інфляційні збитки та включити їх до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Предметом даного судового розгляду є вимога кредитора до боржника про сплату збитків від інфляції та 3 % річних від суми боргу за векселем за період з 18 грудня 2009 року по 22 грудня 2014 року в сумі 163020 грн. відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.
Згідно зі ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 49 Уніфікованого закону особа, яка прийме переказний вексель і здійснить платіж за ним, може стягнути з інших зобов'язаних перед нею осіб відсотки на вказану суму, обчислені в розмірі шести, починаючи з дня, коли вона здійснила платіж.
До простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів (ст.77 Уніфікованого закону).
Пунктом 5 ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначено, що відсотки нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу до дня подання позову відповідно.
Тому застосування норм ЦК України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов'язань до правовідносин, пов'язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що названі в Законі України «Про обіг векселів в Україні».
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних витрат та 3 % річних у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання за рішенням суду, то ст. 625 ЦК України у даній справі застосуванню не підлягає.
Це коруспондується з висновками Верховного Суду України, викладеними у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України за 2010 - 2011 рр., від 1 квітня 2012 року: «До зобов'язань з оплати, які виникли з вексельних відносин, норми цивільного законодавства України застосовуються лише в тій частині, в якій вони не врегульовані вексельним законодавством. У зв'язку з цим норма ч. 2 ст. 625 ЦК у цьому разі застосуванню не підлягає (постанова Верховного Суду України від 28 березня 2011 р. у справі N 3-19гс11; (постанова Верховного Суду України від 3 жовтня 2011 р. у справі N 3-91гс11)».
Таким чином, заява ФОП ОСОБА_1 про визнання вимог внаслідок прострочення виконання грошових зобов'язань за простим векселем не підлягає задоволенню.
Щодо вимог ТОВ «Сура»
23.02.2015 року до суду надійшла заява ТОВ «Сура», в якій кредитор просить визнати та включити до реєстру вимог кредиторів вимоги у сумі 4732535,34 грн., в тому числі: 3459040,76 грн. інфляційні збитки, 1273494,58 грн. 3% річних, а також судовий збір у розмірі1218,00 грн.
02.03.2015 р. суду подано відзив ліквідатора № 02-01/6-225-09/2351 від 26.02.2015 року, в якому він просить суд заявлені кредитором вимоги визнати частково, оскільки право на стягнення 3% річних та інфляційних витрат збереглося лише протягом трьох років до визнання боржника банкрутом, тобто з 22.12.2011 р. по 22.12.2014 р. і з урахуванням строків позовної давності вимоги ТОВ «Сура» підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 2798034,69 грн., в тому числі: 2033973,93 грн. інфляційні збитки, 762842,76 грн. 3% річних, 1218,00 грн. судовий збір та включити до реєстру вимог кредиторів наступним чином: 1218,00 грн. у 1 (першу) чергу, 2796816,69 грн. у 4 (четверту) чергу.
Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У пунктах 3.4, 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).
Повідомлення про визнання ВАТ «Сумське АТП 15928» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури опубліковане на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 22 грудня 2014 року на підставі відповідної постанови суду в цій справі від 22.12.2014 р., тобто ця дата є кінцевою в застосуванні трирічної позовної давності.
За таких обставин у даному випадку строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з 18.12.2009 по 21.12.2011 сплив.
Враховуючи вказані вимоги закону та зважаючи, що ліквідатор наполягає на застосуванні позовної давності, заява ТОВ «Сура» про визнання кредиторських вимог підлягає задоволенню в частині судового збору в розмірі 1218,00 грн., інфляційних збитків у сумі 2 033 973,93 грн. і 3% річних - 762 842,76 грн.
Щодо вимог ДПІ у м. Сумах
До суду надійшов відзив № 02-01/6-225/2394 від 12.03.2015 р. ліквідатора на заяву ДПІ у м. Сумах, в якому він визнає поточні кредиторські вимоги кредитора в сумі 1700596,37 грн. та просить включити їх до реєстру вимог кредиторів у 4 (четверту) чергу.
16.03.2015 р. кредитор - ДПІ у м. Сумах подав суду уточнення до заяви про визнання кредиторських вимог, в яких просить суд визнати та включити до реєстру вимог кредиторів поточні вимоги в сумі 1625333,15 грн.
Представник ліквідатора в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду заяви в зв'язку з необхідністю уточнити суму заявлених вимог кредитора.
Враховуючи вищевикладене, подані документи та необхідність отримання додаткових документів, господарський суд дійшов висновку про відкладення розгляду заяви ДПІ у м. Сумах.
Щодо вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4
26.02.2015 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 б/н від 23.02.2015 року про стягнення з ВАТ "Сумське АТП 15928" середнього заробітку за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з січня по лютий 2015 р. у сумі 20488,48 грн.
13.03.2015 року суду подано відзив ліквідатора № 02-01/6-225/2396 від 12.03.2015 року, в якому він визнає вимоги ОСОБА_3 у сумі 20488,48 грн. та просить включити їх до реєстру вимог кредиторів підприємства-банкрута у 1 (першу) чергу.
26.02.2015 року до суду надійшла заява ОСОБА_4 б/н від 23.02.2015 року про стягнення з ВАТ «Сумське АТП 15928» середнього заробітку за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з січня по лютий 2015 р. у сумі 10808,84 грн.
13.03.2015 року суду подано відзив ліквідатора № 02-01/6-225/2396 від 12.03.2015 року, в якому він визнає вимоги ОСОБА_4 у сумі 10808,84 грн. та просить включити їх до реєстру вимог кредиторів підприємства-банкрута у 1 (першу) чергу.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звертаючись до суду, керувалися вимогами Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) та просили стягнути з ВАТ «Сумське АТП 15928» середній заробіток у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати за період з січня по лютий 2015 року.
Згідно з ч.2 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-УІ) (далі Закон) з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури банкрута ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства про працю.
Відповідно до статей 116 і 117 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За змістом Закону, зокрема, статті 1, ліквідатор не є власником, роботодавцем або уповноваженим ним органом у розумінні трудового законодавства.
Частиною 1 ст. 38 Закону передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Оскільки постанова про визнання боржника банкрутом винесена 22.12.2014 р. та відкрита ліквідаційна процедура, у банкрута не виникло і не могло виникнути додаткових зобов'язань перед кредитором.
Середній заробіток після відкриття ліквідаційної процедури, так само як і будь-які інші зобов'язання, не нараховується.
Тому ліквідатор, правомірно діючи, звільнив ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а в зв'язку з банкрутством підприємства не виплатив належних звільненому працівникові сум.
За таких обставин заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату заробітної плати не підлягають задоволенню.
Щодо заяви УПФУ в м. Сумах.
Відповідно до ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-УІ) (далі Закон) до суду звернувся кредитор - Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах із заявою про визнання кредиторських вимог у сумі 24419,32 грн. з відшкодування пільгових пенсій за сп. 2 за лютий 2015 р.
Зазначена заява призначена до розгляду в судове засідання.
13.03.2015 року до суду надійшов відзив ліквідатора № 02-01/6-225/2393 від 12.03.2015 року на заяву УПФУ в м. Сумах, в якому він просить суд відмовити у задоволенні поточних кредиторських вимог.
У судовому засіданні встановлено, що заборгованість боржника перед кредитором складає 24419,32 грн. за лютий 2015 р. з відшкодування пільгових пенсій за сп. № 2.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Оскільки постанова про визнання боржника банкрутом винесена 22.12.2014 р. та відкрита ліквідаційна процедура, у банкрута не виникло і не могло виникнути додаткових зобов'язань перед УПФУ в м. Сумах з відшкодування пільгових пенсій за лютий 2015 року, в зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволенні заяви кредитора Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до боржника - ВАТ «Сумське автотранспортне підприємство 15928» про визнання кредиторських вимог у сумі 24419,32 грн.
Керуючись ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції діючій до набрання чинності змінами внесеними Законом №4212-VI від 22.12.2011р.), ст. ст. 38, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VІ), ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву арбітражного керуючого Мальованого О.П. про визнання вимог по оплаті послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна) у сумі 75566,67 грн. задовольнити частково.
2.Визнати грошові вимоги арбітражного керуючого Мальованого О.П. до боржника - ВАТ "Сумське АТП 15928" у сумі 51988,50 грн. по справі № 6/225-09 та включити до реєстру вимог кредиторів у 1 (першу) чергу.
3. У задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про визнання вимог до боржника - ВАТ "Сумське АТП 15928" у сумі 163020,00 грн. відмовити.
4. Заяву кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю «Сура» до боржника - ВАТ "Сумське автотранспортне підприємство 15928" про визнання кредиторських вимог у сумі 4732535,34 грн. задовольнити частково.
5. Визнати кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сура» до боржника - ВАТ "Сумське автотранспортне підприємство 15928" у сумі 2798034,69 грн., із яких 1218,00 грн. включити до реєстру вимог кредиторів у 1 (першу) чергу, 2796816,69 грн. у 4 (четверту) чергу.
6. Відкласти розгляд заяви Державної податкової інспекції у м. Сумах до боржника - ВАТ "Сумське автотранспортне підприємство 15928" про визнання кредиторських вимог у сумі 1700596,37 грн. в судове засідання на 26.03.2015 р. об 11 год. 00 хв.
7. Зобов'язати ліквідатора подати суду відзив на заяву кредитора ДПІ у м. Сумах з урахуванням поданих кредитором уточнень до заяви.
8.У задоволенні заяви ОСОБА_4 до боржника про стягнення середнього заробітку у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати у сумі 10808,84 грн. відмовити.
9. У задоволенні заяви ОСОБА_3 до боржника про стягнення середнього заробітку у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати у сумі 20488,48 грн. відмовити.
10.У задоволенні заяви Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до боржника - ВАТ "Сумське автотранспортне підприємство 15928" про визнання кредиторських вимог у сумі 24419,32 грн. відмовити.
11. Копію ухвали надіслати кредиторам, боржнику, ліквідатору.
Суддя В.В. Яковенко