"12" березня 2015 р.Справа № 916/5220/14
За позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до відповідача Комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго"
про стягнення 214131,70грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: Ященко Р.Ю., довіреність №14-135 від 13.05.2014р.;
Від відповідача: Сєдова В.Ю., довіреність №4-636/1 від 02.07.2014р.
В судовому засіданні 10.02.15р. по справі було оголошено перерву до 24.02.15р. о 09:30., в порядку ст. 77 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго" про стягнення 214131,70грн., з яких індекс інфляції у розмірі 31194,09грн., 3% річних від простроченої суми - 18105,31грн., пеня - 62354,55грн. та 7% штрафу з простроченої суми у розмірі 102477,75грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.14р. порушено провадження у справі №916/5220/14.
16.01.2015р. відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.ГСОО№806/15 від 16.01.2015р.) відповідно до якого просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 99%, а саме до 1%. В обґрунтування наданого відзиву відповідач посилається на те, що Комунальному підприємству „Іллічівськтеплоенерго" Рішеннями виконавчого комітету Іллічівської міської ради №398 від 28.05.2009р., №903 від 27.12.2010р., Постановою НКРЕ №1777 від 14.12.2010р., були затвердженні тарифи на теплову енергію, які лише на 78,9 % покривали собівартість теплової енергії для потреб населення. В скоригованому тарифі для населення враховано збільшення ціни на природний газ для потреб населення лише на 13% (при фактичному її зростанні з 01.08.2010р. на 60%). Дані обставин підтверджуються Рішеннями та Постановою відповідних органів, розрахунками собівартості теплової енергії. Таким чином, затвердженні тарифи були збиткові і не мали можливості в повному обсязі покрити економічно-обґрунтовані витрати підприємства.
03.02.2013р. був складений протокол № 1.5, згідно з яким, для КП «ІТЕ» узгодили обсяг заборгованості для проведення розрахунків за послуги теплопостачання з різниці в тарифах на послуги теплопостачання в розмірі 14677350,00грн. Однак державою на протязі 2013р. ніяких коштів на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії підприємство не отримало. Незважаючи на збитковий тариф, підприємство не чекало надходження субвенцій на покриття збитків, а по мірі надходження грошових коштів одразу розраховувались з НАК «Нафтогаз України» за природний газ.
17.02.2014р. було укладено семі сторонній договір №242/30 про організацію взаєморозрахунків, відповідно до якого КП «ІТЕ» надавалися кошти на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії. Грошові кошти були отримані 28.05.2014р. які в той же день були перераховані НАК «Нафтогаз України». Таким чином, КП «ІТЕ» не мало змогу своєчасно розраховуватись з НАК «Нафтогаз України» за природний газ по незалежним від нього причинам. Заборгованість за спожитий природний газ виникла не з вини підприємства, а через зовнішні фактори, на які підприємство не мало змоги вплинути.
Крім того, відповідач щодо нарахування штрафних санкцій зазначає про те, що враховуючи, що позивачу не було завдано збитків, неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань, приймаючи до уваги, що основне зобов'язання виконане повністю, а також наявність обставин, які мають істотне значення, що підтверджують ненавмисний характер своєчасного невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, а саме: затверджені органами виконавчої влади для нашого підприємства збиткові тарифи на теплову енергію, які не можуть покрити економічно-обґрунтовані витрати підприємства, не своєчасне погашення з державного бюджету заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, беручи до уваги правовий статус відповідача, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання теплової енергії населенню та іншим споживачам, суспільну необхідність господарської діяльності КП «ІТЕ» вважаємо можливим зменшити пеню та штраф до 1% від заявленої до стягнення суми.
09.02.2015р. відповідач надав додатковий відзив на позовну заяву (Вх.ГСОО№3682/15 від 09.02.2015р.), відповідно до якого просить суд у позові відмовити у повному обсязі з наступних підстав: підстави для стягнення пені, передбаченої пунктом 7.2 договору поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України - відсутні, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу. Таким чином, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 договору поставки природного газу, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків і відповідно до пункту 15 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Такого порушення КП «ІТЕ» допущено не було.
10.02.2015р. позивач надав заперечення на відзив на позовну заяву (вх.ГСОО№3782/15 від 10.02.2015р.), в яких зазначає, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач був змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченої умовами Договорів. Загальна сума заявлених пені, 3% річних, інфляційних не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами. Зменшення судом пені спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє Відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.
Отже, враховуючи викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
24.02.2015р. відповідач надав заперечення на відзив на позовну заяву (вх.ГСОО№5002/15 від 24.02.2015р.), відповідно до яких зазначає, що умови договору між сторонами не містять в собі посилання на те, що остаточний розрахунок за використаний природний газ буде здійснюватися покупцем після виділення субсидій чи субвенцій з державного бюджету, і що до настання цієї події сторони не будуть вчиняти дій щодо стягнення штрафних та фінансових санкцій за прострочення виконання зобов'язань з договору. Надання, або ненадання субвенції чи субсидій з державного бюджету не може бути умовою виконання або невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є обставиною непереборної сили і не може бути підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності у розумінні статті 218 ЦК України. Отже, зазначена відповідачем у відзиві обставина, щодо невиплати субвенцій за використаний природний газ, не впливає на обов'язок відповідача виконувати свої договірні зобов'язання перед позивачем та відповідно не виключають його вини у виникненні заборгованості.
Надані заперечення судом залучені до матеріалів справи.
За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2015р. строк вирішення спору по справі було продовжено до 12.03.2015р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
22.10.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (надалі - продавець) та Комунальним підприємством "Іллічівськтеплоенерго" було укладено договір №12/1104-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, що використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.
Згідно з п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності до п.п.7.1, 7.2 Договору, за невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Відповідно до п. 9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Так, на виконання умов Договору позивач передав відповідачу природний газ за період з жовтня по грудень 2012р. на загальну суму 9506967,86грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.
Комунальному підприємству „Іллічівськтеплоенерго" Рішеннями виконавчого комітету Іллічівської міської ради №398 від 28.05.2009р., №903 від 27.12.2010р., Постановою НКРЕ №1777 від 14.12.2010р., були затвердженні тарифи на теплову енергію, які лише на 78,9 % покривали собівартість теплової енергії для потреб населення. В скоригованому тарифі для населення враховано збільшення ціни на природний газ для потреб населення лише на 13% (при фактичному її зростанні з 01.08.2010р. на 60%).
03.02.2013р. був складений протокол № 1.5, згідно з яким, для КП «ІТЕ» узгодили обсяг заборгованості для проведення розрахунків за послуги теплопостачання з різниці в тарифах на послуги теплопостачання в розмірі 14677350,00грн. Однак державою на протязі 2013р. ніяких коштів на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії підприємство не отримало.
17.02.2014р. було укладено між Головним управлінням державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Департаментом розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Іллічівськом міської ради, Відділом комунального господарства і благоустрою Іллічівськом міської ради, Комунальним підприємством „Іллічівськтеплоенерго" та Національною акціонерною компанією „Нафтобаз України" семі сторонній договір №242/30 про організацію взаєморозрахунків, відповідно до умов організовано проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 статті 14 та пункту 2 ст. 16 Закону України „Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014р. субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги за централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів Украйни від 29.01.2014р. №30.
Сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору.
Згідно з п.п. 2 п. 10 сторони погодили не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
Відповідно до п. 15 договору, сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають жодної претензії стосовно предмету договору.
28.05.2014р. грошові кошти були отримані, та в той же день були перераховані НАК «Нафтогаз України».
Враховуючи, те що відповідачем було перераховано грошові кошти за природний газ з порушенням умов передбаченим договором купівлі-продажу природного газу №12/1104-ТЕ-23 від 22.10.2012р., позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Одеської області про стягнення з відповідача 214131,70грн., з яких індекс інфляції у розмірі 31194,09грн., 3% річних від простроченої суми - 18105,31грн., пені - 62354,55грн. та 7% штрафу з простроченої суми у розмірі 102477,75грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання".
Статтею 8 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.
Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.
У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.
На виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", Кабінетом міністрів України була прийнята постанова Кабінету міністрів України від 20.03.2013року №167 "Про затвердження порядку та умов надання у 2013 році субвенцій з державного бюджету місцевим на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або органами державної влади чи місцевого самоврядування".
Пунктом 1 Постанови №167 визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.
17.02.2014р. у відповідності до Постанови №167 було укладено договір про організацію взаєморозрахунків №242/30 від 17.02.2014р.
Відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, заборгованість Комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго" перед НАК „Нафтогаз України" виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, а також фактом укладення договору №242/30 від 17.02.2014р.
Проте сторони, уклавши договір №242/30 від 17.02.2014р. змінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору поставки природного газу №12/1104-ТЕ-23 від 22.10.2012р. новим зобов'язанням про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання в цій частині.
Відповідно до умов договору та на виконання постанови Кабінету Міністрів України №167 від 20.03.2013р. на рахунок Комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго" надійшли бюджетні кошти 28.05.2014р. в рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, про що платіжне доручення №307,308, які в той же день були перераховані НАК „Нафтогаз України".
Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом приписів статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 16 договору, сторони засвідчили, що після виконання Договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета Договору.
Судом встановлено, що заборгованість Комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго" перед Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за договором №12/1104-ТЕ-23 поставки природного газу виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, що підтверджується зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від20.03.2013р.№167 Про затвердження Порядку та умов надання у 2013 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування та фактом укладення договору № 242/30 від 17.02.2014р.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені Договором №242/30 від 17.02.2014р., що підтверджується платіжним дорученням №307, 308.
Таким чином, відсутність складу правопорушення, позбавляє Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" права застосовувати до Комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго" штрафні санкції.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Аналогічну правову позицію про відсутність підстав для задоволення позову викладено в постановах Верховного Суду України від 09.09.2014р. у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 16.09.2014р. №5011-42/1230-2012-69/542-2012, та від 30.09.2014р. №5011-35/1534-2012-42/533-2012.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, суд відмовляє Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" у задоволенні позову до Комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго" про стягнення 214131,70грн., з яких індекс інфляції у розмірі 31194,09грн., 3% річних від простроченої суми - 18105,31грн., пені - 62354,55грн. та 7% штрафу з простроченої суми у розмірі 102477,75грн., оскільки позовні вимоги не обґрунтовані, не відповідають вимогам діючого законодавства, та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У позові відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 17.03.2015р.
Суддя С.Ф. Гут