04 березня 2015 р.Справа № 816/4153/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Макаренко Я.М.
Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014р. по справі № 816/4153/14
за позовом Приватного підприємства Торгівельний центр "Київ"
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство Торгівельний центр "Київ" (надалі - позивач, ПП ТЦ"Київ") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області(надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), в якому просив суд:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0026621501 від 19.06.2014 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф за затримку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5120,48 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 року адміністративний позов Приватного підприємства Торгівельний центр "Київ" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0026621501 від 19.06.2014 року, яким Приватне підприємство Торгівельний центр "Київ" зобов'язано сплатити штраф за затримку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5120,48 грн. (п'ять тисяч сто двадцять гривень сорок вісім копійок).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 року залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство Торгівельний центр "Київ" (код ЄДРПОУ 36324299) зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 21.01.2009 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснено запис № 1 588 102 0000 008287 (а.с. 51).
ПП ТЦ "Київ" перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Полтаві з 22.01.2009 та є, зокрема, платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100199088.
21.10.2013 року позивачем до ДПІ в м. Полтаві подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року (вх. № 9066960747 від 21.10.2013 року), в якій вказано суму податкового зобов'язання 179016 грн. Сума податкового зобов'язання була сплачена позивачем згідно платіжних доручень від 30.10.2013 року № 9008 в розмірі 127154,00 грн. та №9009 в розмірі 36868,00 грн.
31.10.2013 року позивачем до ДПІ в м. Полтаві було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з самостійним виправленням помилок до податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року (№ 9069351423 від 31.10.2013 року), яким зменшено суму податкового зобов'язання на 15000,00 грн.
30.04.2014 року ДПІ в м. Полтаві проведено перевірку ПП ТЦ "Київ" з питань порушення правил сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість по податкових деклараціях за вересень 2013 року.
Перевіркою встановлено, що відповідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 р. сума податкового зобов»язання становила 179016 грн., граничний термін сплати 30.10.2013 р., переплатою зараховано 127811,2 грн. Станом на 30.10.2013 року податкове зобов»язання в сумі 51204,8 залишилося несплаченим.
За результатами перевірки посадовими особами ДПІ в м. Полтаві складено акт № 3476/16-01-15-01/36324299 від 29.05.2014 року, яким зафіксовано висновки про порушення позивачем п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, в результаті чого відбулася затримка на 1 день сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 51204,80 грн.
На підставі даних висновків акту перевірки ДПІ в м. Полтаві винесено податкове повідомлення - рішення № 0026621501 від 19.06.2014 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10% за затримку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5120,48 грн.
Із вказаним повідомленням-рішенням позивач не погодився, у зв'язку з чим оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів в Полтавській області. Рішенням Головного управління Міндоходів в Полтавській області про результати розгляду скарги від 22.08.2014 року № 1789/10/16-32-10-04-12 скаргу ПП ТЦ "Київ" залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення № 0026621501 від 19.06.2014 року - без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2013 року з зазначенням суми податкового зобов»язання 179016,00 грн.
Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно із п. 49.20 статті 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Податкову декларацію з ПДВ за вересень 2013 року позивачем було подано 21 жовтня 2013 року, оскільки 20 жовтня 2013 року (двадцятий календарний день, що настав за останнім календарним днем вересня 2013 року) припав на вихідний день. Вказана декларація була прийнята податковим органом як така, що подана вчасно.
Таким чином, відповідно до положень п. 49.20 ст. 49 ПКУ 21 жовтня 2013 року вважається останнім днем строку подання податкової декларації.
Відповідно до п. 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Десятим календарним днем, що настав за 21 жовтня 2013 року, є 31 жовтня 2013 року.
З огляду на зазначене, позивач був зобов'язаний сплатити суму грошового зобов'язання з ПДВ, зазначену в декларації, до 31 жовтня 2013 року.
Відповідно п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
ПП ТЦ "Київ" було завчасно подано платіжні доручення до банку "одним пакетом" 30 жовтня 2013 року за № 9008 на суму 127151 грн. та № 9009 на суму 36868,00 грн.
Згідно наявної в матеріалах справи виписки № 26001189575 по рахунку позивача, відкритому в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" у м. Києві (а.с. 71-74), платіжне доручення № 9008 на суму 127151 грн. виконано банком 30.10.2013 року, а платіжне доручення 9009 на суму 36868,00 грн. виконано 31.10.2013 року.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-III (в редакції, чинній на момент переказу коштів) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Згідно відповіді ПАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" № 81-6-5-00/4466-КІБ від 20.11.2014 року (а.с.105) щоденна оплата зовнішніх платежів банку проводиться до 17:20 год. згідно Розпорядження Правління АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" № 176/5 РП від 15.10.2012 року.(а.с. 105).
Згідно вказаної відповіді, платіжне доручення ПП ТЦ "Київ" № 9008 доставлено до Банку 30.10.2013 року о 14:57 год. та було виконано 30.10.2013 року о 17:13 год., платіжне доручення № 9009 доставлено до Банку 30.10.2013 року о 18:09 год. (тобто після завершення операційного часу банку) та виконано 31.10.2013 року о 09:20 год., на підтвердження чого надано роздруківку по надходженню платіжних доручень. (а.с. 106)
Положенням п. 22.4 ст. 22 Закону № 2346-III передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
З огляду на вищезазначені положення Закону, суд приходить до висновку, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Таким чином, оскільки платіжні доручення № 9008 та 9009 доставлено позивачем до банку 30.10.2013 року, а виконано банком 30.10.2013 року і 31.10.2013 року відповідно, та враховуючи, що 31.10.2014 є останнім днем строку для проведення таких розрахунків, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що сплату грошового зобов'язання здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки.
Крім того, позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов»язань до податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року вх. № 9069351423 від 31.10.2013 року в зв»язку з самостійним виправленням помилок в рахунок зменшення податкових зобов»язань в сумі 15000,00 грн., який також подано в останній день терміну оплати ПДВ за вересень 2013 року.
Таким чином, у податкового органу немає правових підстав для застосування до позивача штрафу в розмірі 10% за затримку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0026621501 від 19.06.2014 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10% за затримку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5120,48 грн, є необґрунтованим, тобто винесеним без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014р. по справі № 816/4153/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.
Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.
Повний текст ухвали виготовлений 06.03.2015 р.