ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.03.2015Справа №910/765/15-г
За позовом Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод»
До Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»
Про стягнення 72 038 422,64 грн. та зобов'язання вчинити дії
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
від позивача: Григор'єва Л.А. представник за довіреністю № 25/256-248 від 20.12.2013 р.;
Сенченко Ю.М. представник за довіреністю № 25/256-248 від 20.12.2013 р.
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором банківського вкладу № 2176-НВ-53213 від 15.03.2013 р. в розмірі 72 038 422,64 грн., та зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти в розмірі 72 038 422,64 грн. (з яких: 71 705 000,00 грн. - сума вкладу, 36 166,20 грн. - пеня, 297 256,44 грн. - три відсотки річних) за вкладом по Договору банківського вкладу № 2176-НВ-53213 від 15.03.2013 р. з депозитного рахунку № 26106030000135/980 в ПАТ «ВіЕйБі Банк» на р/р 260065167 в АБ «Укргазбанк», м. Київ, МФО 320478.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 р. порушено провадження у справі № 910/765/15-г; розгляд справи призначено на 10.02.2015 р.; зобов'язано сторін надати суду певні документи.
10.02.2015 р. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав письмові пояснення по справі, та документи по справі.
Представник відповідача в судове засідання 10.02.2015 р. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/765/15-г не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів, необхідність витребування нових доказів.
Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 10.02.2015 р. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/765/15-г не виконав, суд, керуючись ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відклав розгляд даної справи на 24.02.2015 р. та повторно зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у даній справі.
24.02.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач деталізував зміст позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні 24.02.2015 р. підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.02.2015 р. заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні з 24.02.2015 р. до 10.03.2015 р. о 14:30 год. для дослідження доказів у справі.
05.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення на відзив відповідача, які судом залучено до справи.
Представники позивача в судовому засіданні 10.03.2015 р. повторно підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 10.03.015 р. не з'явився, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/765/15-г.
В судовому засіданні 10.03.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (надалі - Банк, ПАТ «ВіЕйБі Банк») та Державним підприємством «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (надалі - Вкладник) був укладений договір банківського вкладу «Зручний» № 2176-НВ-531213 від 15.03.2013 р. (надалі - Договір).
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором банківського вкладу (депозиту).
Згідно зі статтею 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Пунктом 1.1. Договору визначено, що Вкладник вносить, а Банк приймає на рахунок № 26106030000135/980 (надалі - Рахунок) грошові кошти (надалі - Вклад) в гривні на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 9 від 17.07.2014 р. до даного Договору, незнижуваний залишок грошових коштів, що мають находитись на рахунку складає 5 000,00 грн.
Згідно з п. 1.3. Договору в редакції Додаткової угоди № 10 від 14.08.2014 р. до даного Договору, загальна сума Вкладу, яка в будь-який момент часу обліковується на Рахунку, не може перевищувати 125 000 000,00 (сто двадцять п'ять мільйонів) гривень. Перевищення максимального розміру Вкладу повинно бути попередньо погоджене Вкладником з Банком шляхом направлення Вкладником відповідного листа не пізніше ніж за 2 (два) робочі дні до запланованої дати розміщення Вкладу або внесення додаткових коштів на Рахунок. Банк повідомляє про своє рішення щодо погодження такого розміщення Вкладу або внесення додаткових коштів на Рахунок не пізніше наступного робочого дня після дня отримання листа від Вкладника. У випадку, якщо Банк не погодив розміщення Вкладу або внесення додаткових коштів на Рахунок понад суму, що перевищує 125 000 000,00 грн., а Вкладник всупереч цьому здійснив таке непогоджене розміщення Вкладу або непогоджене внесення додаткових коштів на Рахунок, проценти на частину Вкладу, що перевищує вказаний максимальний розмір Вкладу, нараховуються у розмірі 0,001 % (нуль цілих одна тисячна) процента річних.
За умовами п. 1.4. Договору в редакції Додаткової угоди № 9 від 17.07.2014 р. до даного Договору, сторонами встановлено термін дії Договору до 17.10.2014 р.
У відповідності до п. 1.5. Договору в редакції Додаткової угоди № 9 від 17.07.2014 р., процентна ставка за вкладом встановлюється в розмірі 15 % річних.
Під терміном «Вклад» під час повернення Вкладнику коштів в порядку, визначеному Договором, Сторони розуміють будь-яку суму, що підлягає перерахуванню Вкладникові з Рахунку, незалежно від того, чи є вона частиною залишку на Рахунку чи таким залишком в повному обсязі (п. 1.6. Договору).
Згідно з п. 3.1. Договору, Банк відкриває Вкладнику Рахунок за умови надання Банку повного пакету належним чином оформлених документів, необхідних для відкриття Рахунку та ідентифікації Вкладника та осіб, уповноважених розпоряджатися Рахунком, згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативними документами Банку та після підписання цього Договору.
Пунктом 3.2. Договору визначено, що зарахування Вкладів на Рахунок підтверджується випискою по Рахунку.
Відповідно до п. 3.2. Договору, Вкладник зобов'язаний внести Вклад в Банк у сумі, не менше зазначеної в пункті 1.2. цього Договору, протягом З (трьох) робочих днів з моменту підписання цього Договору.
Згідно з п. 3.4. Договору, у випадку, якщо Вкладник не вніс Вклад у строк, передбачений пунктом 3.3 цього Договору, та/або вніс Вклад у сумі, що є меншою за суму, що передбачена пунктом 1.2. цього Договору, Банк має право не здійснювати нарахування процентів на Вклад та протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня його надходження повернути внесену суму Вкладу Вкладнику на його поточний рахунок, зазначений в цьому Договорі.
У випадку, якщо Банк не використав права, надані йому відповідно до пункту 3.4. цього Договору, вважається, що він згоден з фактично внесеною сумою Вкладу та/або строками її внесення. У такому випадку Банк повинен зберігати Вклад з дня його внесення, нараховувати проценти за користування ним, виконувати інші зобов'язання відповідно до умов цього Договору (п. 3.5. Договору).
Відповідно до п. п. 4.1. та 4.2. Договору, за користування Вкладом Банк зобов'язується сплачувати Вкладнику проценти за ставкою, зазначеною в пункті 1.5. цього Договору; проценти нараховуються на фактичний залишок грошових коштів на Рахунку.
Проценти нараховуються щомісячно в останній робочий день місяця (за винятком місяця, у якому настає термін повернення Вкладу Вкладнику - у цьому разі проценти нараховуються у день повернення Вкладу або списання Вкладу з Рахунку з інших підстав, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України), виходячи з фактичної кількості днів у місяці і фактичної кількості днів у році у разі внесення Вкладу у національній валюті України або 360 днів у році у разі внесення Вкладу в іноземній валюті (п. 4.3. Договору).
Згідно п. 4.4. Договору, проценти на Вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження коштів на Рахунок, до дня, який передує поверненню Вкладу Вкладнику або списанню Вкладу з Рахунку з інших підстав, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України.
Пунктом 4.5. Договору передбачено, що нараховані проценти виплачуються Вкладнику щомісячно, починаючи з першого робочого числа місяця, наступного за місяцем,за який вони були нараховані протягом банківських днів. Нараховані за цим Договором проценти не збільшують суму Вкладу та на Рахунок е зараховуються. Проценти сплачуються на поточний рахунок Вкладника, зазначений в цьому Договорі, або на інший рахунок, зазначений Вкладником в письмовій заяві, наданій ним Банку протягом дії Договору.
Відповідно до п. 4.6. Договору, у випадках зміни економічної ситуації у кредитно-фінансовій системі країни, кон'юнктури ринку грошових ресурсів на Україні або зміни облікової ставки Національного банку України, Банк протягом дії Договору має право запропонувати Вкладнику нові процентні ставки за Вкладом, про що він письмово (рекомендованим листом або під розпис) повідомляє останнього. У разі незгоди із запропонованими умовами щодо зміни процентної ставки Вкладник повинен письмово повідомити про це Банк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з часу отримання повідомлення про зміну процентної ставки на адресу Вкладника, зазначену в цьому Договорі. При цьому Банк не відповідає за отримання Вкладником кореспонденції, якщо повідомлення відправлене на вказану Вкладником адресу. Якщо у вказаний строк Вкладник не повідомив Банк про свою незгоду із новим розміром процентної ставки, умови щодо зміни процентів вважаються прийнятими Сторонами та у подальшому проценти нараховуються за новою ставкою.
Згідно з п. 4.7. Договору, у разі, якщо Вкладник впродовж 10-ти календарних днів з моменту отримання Вкладника повідомлення відмовиться від запропонованих умов, цей Договір припиняє дію, при цьому Банк повертає Вкладнику Вклад і нараховані до часу припинення дії Договору проценти на поточний рахунок Вкладника, з нарахуванням процентів за фактичний строк розміщення Вкладу.
За умовами п. 4.8. Договору, у разі неможливості за вини Вкладника повернути Банком Вклад Вкладнику (невірно вказані реквізити та таке ін.) після настання терміну його повернення, що обраховується відповідно до умов пунктів 1.4., 4.7., 4.9., 4.11. цього Договору, Вклад зберігається Банком на Рахунку до моменту надання Вкладником додаткових розпоряджень щодо Вкладу без нарахування на нього процентів після настання обумовленого терміну повернення Вкладу.
Пунктом 4.9. Договору сторони обумовили, що Вкладник має право знімати частину Вкладу, за винятком суми зазначеної в п.1.2. цього Договору, й поповнювати Вклад до спливу строку розміщення Вкладу. При цьому проценти на Вклад нараховуються на умовах Договору.
Пунктом 4.9.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 9 від 17.07.2014 р. до даного Договору обумовлено, що мінімальна сума поповнення/зняття частини Вкладу понад незнижуваний залишок складає 1 000 (одна тисяча) гривень, або еквівалент цієї суми в валюті Вкладу.
Відповідно до п. 4.9.2. Договору, повернення частини Вкладу після якого сума залишку на Рахунку перевищуватиме незнижуваний залишок здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів за днем подання Вкладником до Банку письмової вимоги, завіреної печаткою та підписом керівника Вкладника.
Згідно з п. 4.9.3. Договору в редакції Додаткової угоди № 9 від 17.07.2014 р. до даного Договору, мінімальний строк знаходження коштів на Рахунку в межах суми, що перевищує незнижуваний залишок, не повинен бути меншим ніж 1 (один) календарний день від дня останньої ініційованої Вкладником операції, яка призвела до збільшення залишку коштів, що обраховуються на Рахунку як Вклад. У разі вимоги Вкладника про повернення Вкладу (або частини Вкладу) до спливу мінімального строку знаходження коштів на Рахунку, зазначене повернення коштів вважається достроковим, а проценти за час фактичного перебування коштів, що повертаються, на Рахунку нараховуються (перераховуються) та виплачуються Вкладнику з розрахунку 2 % (два проценти) річних в національній валюті або 0,5 % (нуль цілих п'ять десятих процента) річних в іноземній валюті. Базою такого розрахунку є суми коштів, які були внесені на Рахунок для поповнення Вкладу в дати, найбільш наближені до дати повернення Вкладу (або частини Вкладу). Якщо ж нараховані по дату дострокового повернення проценти вже були виплачені Вкладнику, Банк має право після здійснення перерахунку суми нарахованих процентів списати з Рахунку суму коштів у розмірі різниці між сумою процентів, що нарахована на Вклад (частину Вкладу), який підлягає достроковому поверненню, та фактично була виплачена Вкладнику, та сумою процентів, перерахованою за ставкою, зазначеною в цьому пункті Договору. Якщо остання операція з поповнення Вкладу мала місце напередодні дня повернення достроково витребуваної Вкладником частини Вкладу, сума останнього поповнення Вкладу не включається в базу розрахунку при нарахуванні процентів на умовах цього пункту.
Відповідно до п. 4.9.4. Договору, документом, яким підтверджується поповнення Рахунку, є виписка з Рахунку Вкладника. Виписка передається Вкладнику протягом 10 календарних днів з дня зміни суми Вкладу в результаті часткового зняття або поповнення Вкладу шляхом пересилання поштою або особисто Вкладнику.
Часткове дострокове повернення незнижуваного залишку не допускається (п. 4.10. Договору).
Згідно з п. 4.11. Договору, у разі, якщо клієнт вимагає повернення Вкладу, внаслідок якого залишок на Рахунку становитиме суму, меншу за незнижуваний залишок, Банк має право повернути суму Вкладу в повному обсязі та закрити Рахунок. В також випадку проценти, на суму незнижуваного залишку, за час фактичного знаходження незнижуваного залишку на Рахунку нараховуються та виплачуються Вкладнику з розрахунку 2 % (два проценти) річних в національній валюті або 0,5 % (нуль цілих п'ять десятих) річних в іноземній валюті, а сума зайво нарахованих та сплачених процентів утримується Банком з суми Вкладу, що повертається.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Банк зобов'язаний повернути Вклад/частини вкладів в термін, вказаний в пункті 4.9.2. цього Договору, на умовах, визначених цим Договором. У разі, якщо днем повернення Вкладу згідно з пунктами 1.4., 4.7., 4.9., 4.11. цього Договору є вихідний, святковий або неробочий день, Вклад повертається наступного за ним робочого дня.
У разі дострокового повернення незнижуваного залишку за вимогою Вкладника з урахуванням п. 4.9.3. цього Договору, Банк повертає грошові кошти протягом 2 (двох) робочих днів від дня пред'явлення вимоги Вкладника про повернення йому коштів. При цьому така вимога вважається доведеною Банку належним чином за умови, якщо Банк отримав від Вкладника або уповноваженої ним особи письмову вимогу (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п. 5.2.1. Договору, письмова вимога Вкладника про повернення йому Вкладу повинна містити: найменування та код ЄДРПОУ Вкладника; вихідний номер та дату складання вимоги; посилання на номер та дату Договору; належну до повернення суму Вкладу; повні і точні реквізити, за якими має бути повернений Вклад (якщо в письмовій заяві не будуть зазначені реквізити, за якими Вклад має бути повернений, то Банк повертає Вклад на поточний рахунок Вкладника, зазначений в цьому Договорі; підпис керівника або іншого уповноваженого на підписання таких заяв представника Вкладника та відбиток печатки Вкладника.
Згідно з п. 5.3. Договору, якщо Вкладник не вимагає остаточного повернення йому Вкладу після спливу терміну дії Договору, вказаного у п. 1.4. цього Договору, Вклад та нараховані за цим Договором проценти перераховуються на поточний рахунок Вкладника, зазначений в цьому Договорі або на інший рахунок, зазначений Вкладником в письмовій заяві, наданій ним протягом дії Договору.
Пунктом 5.4. Договору встановлено, що при закінченні строку дії цього Договору, а також у випадку його дострокового розірвання та повернення незнижуваного залишку, Банк здійснює розрахунок і повертає Вкладнику накопичену суму Вкладу та закриває Рахунок.
За умовами п. 6.1. Договору, платежі за цим Договором, а саме: внесення Вкладу на Рахунок, повернення Вкладу, сплата процентів здійснюються у валюті, зазначеній в пункті 1.1. цього Договору.
У відповідності до п. 6.2. Договору, внесення Вкладу на Рахунок здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з будь-якого поточного рахунку Вкладника. Днем внесення Вкладу вважається день надходження грошових коштів на Рахунок.
Згідно з п. 6.3. Договору, повернення Банком Вкладнику Вкладу та перерахування нарахованих за Вкладом процентів відбувається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Вкладника, зазначений у пункті 10 цього Договору або у письмовій заяві Вкладника, наданій останнім протягом дії цього Договору. Така письмова повинна відповідати вимогам, зазначеним в п.5.2.1 Договору. Днем повернення Вкладу вважається день списання коштів з Рахунку.
Пунктом 6.4. Договору сторони обумовили, що передбачена цим Договором пеня розраховується у валюті, зазначеній в пункті 1.1. цього Договору, і сплачується у гривнях. Перерахунок суми пені у національну валюту України, у випадку укладення цього Договору на приймання грошових коштів на Рахунок в іноземній валюті, здійснюється за офіційним курсом Національного банку України на день сплати пені.
За умовами п. 7.1. Договору, у випадку прострочення повернення Банком Вкладу та/або виплати процентів за користування Вкладом Банк сплачує Вкладнику пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,001 % (нуль цілих одна тисячна процента) річних.
Відповідно до п. 8.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін і скріплення їхніх підписів печатками і діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань по ньому.
Рахунок закривається на наступний день після остаточного повернення Вкладу Вкладнику, тобто після виникнення на Рахунку нульового залишку (п. 8.2. Договору).
З наданих позивачем пояснень та документів вбачається, що 17.10.2014 р. Державне підприємство «НВО «Павлоградський хімічний завод» направило на адресу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» лист (вих. № 30/168-430 від 16.10.2014 р.), в якому нагадувало про закінчення терміну дії Договору банківського вкладу № 2176-НВ-531213 від 15.03.2013 р., і просило залишок коштів перерахувати на поточний рахунок позивача в АБ «Укргазбанк».
Згідно з п.5.4. Договору відповідач повинен був повернути накопичену суму вкладу 77 130 000,00 грн. та закрити рахунок. Проте, умови п. 5.4. Договору не були виконані Банком.
22.10.2014 р. позивач листом (вих. № 30/168-438 від 20.10.2014 р.) звернувся до відповідача про вирішення питання по поверненню банківського вкладу.
Крім того, 20.10.2014 р. позивач направив лист (вих. № 30/168-436) першому заступнику Голови правління Національного банку України з проханням вжити необхідних заходів щодо повернення державних коштів, які є на депозитному рахунку.
24.10.2014 р. Державне підприємство «НВО «Павлоградський хімічний завод» направило на адресу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» лист (вих. № 30/168-442 від 23.10.2014 р.), в якому просив вжити заходи з метою виконання умов договору.
Станом на 05.11.2014 р. згідно листа позивача № 30/168-456 від 05.11.2014 р. відповідач повернув на поточний рахунок позивача лише 5 425 000,00 гри. (п'ять мільйонів чотириста двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) у ПАТ «ВіЕйБі Банк».
Залишок вкладу на суму 71 705 000,00 (сімдесят один мільйон сімсот п'ять тисяч грн. 00 коп.) згідно з вищевказаним листом банк повинен був перерахувати на поточний рахунок позивача в АБ «Укргазбанк».
06.11.2014 р. Державне підприємство «НВО «Павлоградський хімічний завод» повторно направило листа (вих. № 30/168-456 від 05.11.2014 р.) Голові Національного банку України стосовно неможливості отримання коштів з депозитного рахунку підприємства.
19.11.2014 р. на адресу позивача надійшла відповідь від Національного банку України (вих. № 47-605/66142 від 11.11.2014 р.), згідно якої Національний банк України доручив Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський акціонерний банк» розглянути звернення по суті, надати відповідь з порушеного питання заявнику (Державному підприємству «НВО «Павлоградський хімічний завод») та проінформувати НБУ у строк до 21.11.2014 р. При цьому, що в своїй відповіді Національний банк України не підтвердив інформацію, що саме за його вказівками відповідач не здійснює видачу готівкових коштів з поточного рахунку.
Станом на 20.11.2014 р. сума вкладу в розмірі 71 705 000,00 грн. не була отримана позивачем, що підтверджується банківською випискою від 05.11.2014 р. по рахунку позивача № 26106030000135 (належним чином засвідчена копія виписки додана до матеріалів справи).
За таких обставин, Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») про стягнення заборгованості за Договором банківського вкладу № 2176-НВ-53213 від 15.03.2013 р. в розмірі 72 038 422,64 грн. (з яких: 71 705 000,00 грн. - сума вкладу, 36 166,20 грн. - пеня, 297 256,44 грн. - три відсотки річних), та зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти в розмірі 72 038 422,64 грн. за вкладом по Договору банківського вкладу № 2176-НВ-53213 від 15.03.2013 р. з депозитного рахунку № 26106030000135/980 в ПАТ «ВіЕйБі Банк» на р/р 260065167 в АБ «Укргазбанк», м. Київ, МФО 320478.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконаня).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Пунктом 3 статті 1058 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до п. 2 статті 1060 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Згідно з п. 1. статті 1061 Цивільного кодексу України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.
У відповідності до пунктів 5, 6 статті 1061 Цивільного кодексу України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.
У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач у визначений Договором банківського вкладу «Зручний» № 2176-НВ-531213 від 15.03.2013 р. та додатковими угодами до нього строк зобов'язання щодо повернення вкладу та нарахованих процентів виконав неналежним чином.
Судом встановлено за інформацією, взятою з офіційних веб-сайтів Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) - http://bank.gov.ua, www.fg.gov.ua, що з квітня 2014 року Національний банк України за результатами банківського нагляду за діяльністю Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») неодноразово вказував керівництву банку та його власникам на наявність потенційних ризиків у діяльності ПАТ «ВіЕйБі Банк».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 р. прийнято рішення № 123 про запровадження з 21.11.2014 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський акціонерний банк».
Тимчасова адміністрація в ПАТ «ВіЕйБі Банк» запроваджена строком на три місяці з 21 листопада 2014 року по 20 лютого 2015 року включно. Відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», строк дії тимчасової адміністрації в даному банку може бути одноразово подовжена на строк до одного місяця.
З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку Публічне акціонерне товариство «ВіЕйБі Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк»), запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 35 від 17.02.2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» до 20.03.2015 р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до 20.03.2015 р. включно.
Відповідно до п. 3.1. глави 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, процедура здійснення тимчасової адміністрації банку застосовується Фондом щодо банку, який рішенням НБУ віднесено до категорії неплатоспроможних, з метою виведення такого банку з ринку.
Згідно з п. 3.2. глави 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця.
У відповідності до частин 1, 2 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
В главі 1. загальних положень постанови Національного банку України від 03.12.2003 р. № 516 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» дано визначення терміну «вкладник», відповідно з яким «вкладник» - це юридична чи фізична особа, яка здійснила розміщення готівкових (безготівкових) грошових коштів або банківських металів на рахунок у банку чи придбала ощадний (депозитний) сертифікат банку на договірних умовах.
Відповідно до глави 2 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому законом.
Пунктом 1.15. глави 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюються:
- задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
- примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;
- нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;
- зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого законом;
- нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.
Згідно з п. 1.16. глави 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, обмеження, встановлені абзацом другим пункту 1.15 цієї глави, не поширюються на зобов'язання банку щодо:
- виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, у національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті;
- сплати регулярного збору до Фонду;
- витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої статті 36 Закону;
- виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку;
- виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо;
- здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки,
- починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації;
- здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань - за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти.
Зобов'язання банку перед юридичними та фізичними особами, передбачені абзацами шостим-восьмим цього пункту, виконуються банком протягом тимчасової адміністрації в межах суми коштів, що надійшли на рахунки таких юридичних та фізичних осіб з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку.
Зобов'язання банку, передбачені абзацами третім-шостим цього пункту, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у такому порядку:
- виплата заробітної плати (із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку;
- виплата аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо;
- оплата комунальних послуг, енерго- та водопостачання, орендних платежів, послуг зв'язку, витрат на охорону та утримання майна банку та його приміщень, витрат на забезпечення проходження платежів;
- сплата регулярного збору до Фонду;
- інші витрати для забезпечення господарської діяльності неплатоспроможного банку.
Протягом тимчасової адміністрації неплатоспроможний банк має право надавати фінансові послуги з переказу коштів без відкриття рахунку в такому банку та інші фінансові послуги, а також здійснювати діяльність, передбачену частиною восьмою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якщо надання таких послуг є економічно вигідним для банку та з дозволу виконавчої дирекції Фонду. З цією метою уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію подає на розгляд виконавчої дирекції Фонду відповідні прогнозні розрахунки надходжень від таких фінансових послуг та діяльності.
Аналогічні норми містить Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Враховуючи вищенаведене, оскільки позивач у даній справі - Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» є вкладником Публічного акціонерного банку «Всеукраїнський акціонерний банк» на умовах Договору банківського вкладу № 2176-НВ-531213 від 15.03.2013 р., термін дії якого закінчився 17.10.2014 р., тобто до запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «ВіЕйБі Банк» з 21 листопада 2014 року, ліцензію Банку не відкликано, процедуру ліквідації Банку не розпочато, та враховуючи неодноразові звернення Вкладника до Банку з вимогою про повернення вкладу, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 71 705 000,00 грн.
Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 71 705 000,00 грн. суми банківського вкладу за Договором банківського вкладу «Зручний» № 2176-НВ-531213 від 15.03.2013 р., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїський акціонерний банк» 71 705 000,00 грн. суми банківського вкладу за Договором банківського вкладу «Зручний» № 2176-НВ-531213 від 15.03.2013 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» просить суд також стягнути з відповідача 297 256,44 грн. 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором банківського вкладу № 2176-НВ-531213 від 15.03.2013 р. за період з 18.10.2014 р. до 05.12.2014 р
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором банківського вкладу № 2176-НВ-531213 від 15.03.2013 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 297 256,44 грн. трьох відсотків річних за період з 18.10.2014 р. по 05.12.2014 р.
Крім того, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 36 166,20 грн. за період з 18.10.2014 р. до 05.12.2014 р. за неналежне виконання відповідачем обов'язків, визначених Договором банківського вкладу № 2176-НВ-531213 від 15.03.2013 р.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
За умовами п. 7.1. Договору, у випадку прострочення повернення Банком Вкладу та/або виплати процентів за користування Вкладом Банк сплачує Вкладнику пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,001 % (нуль цілих одна тисячна процента) річних.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до абзацу 3 пункту 1.15. глави 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюються нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Враховуючи вищенаведене, оскільки виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 35 від 17.02.2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», яка була призначена з 21.11.2014 р., до 20.03.2015 р. включно, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 36 166,20 грн. за період з 18.10.2014 р. до 05.12.2014 р. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором банківського вкладу № 2176-НВ-531213 від 15.03.2013 р. не підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» про зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти в розмірі 72 038 422,64 грн. (з яких: 71 705 000,00 грн. - сума вкладу, 36 166,20 грн. - пеня, 297 256,44 грн. - три відсотки річних) за вкладом по Договору банківського вкладу № 2176-НВ-53213 від 15.03.2013 р. з депозитного рахунку № 26106030000135/980 в ПАТ «ВіЕйБі Банк» на р/р 260065167 в АБ «Укргазбанк», м. Київ, МФО 320478, то господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання (ст. 610 ЦК).
Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. до них належать: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Враховуючи вищенаведене та аналізуючи дві окремі позовні вимоги, заявлені у позові щодо стягнення грошових коштів з відповідача на користь позивача, та зобов'язання перерахувати грошові кошти в такому ж самому розмірі з рахунку в банку-боржнику на рахунок в іншому банку, господарський суд дійшов висновку про те, що позивач фактично обрав два різні способи захисту за порушення одного і того ж самого права.
Однак, господарський суд має можливість захистити порушене право позивача тільки одним із обраних ним способів щоб уникнути порушення статті 61 Конституції України, згідно з якою, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до п. 1. ч. 1 та ч. 2 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
Господарський суд зауважує, що позивач може зазначити у заяві про відкриття виконавчого провадження реквізити банківського рахунка, на який слід стягнути грошові кошти в примусовому порядку.
За таких обставин, господарський суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» про зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти в розмірі 72 038 422,64 грн. (з яких: 71 705 000,00 грн. - сума вкладу, 36 166,20 грн. - пеня, 297 256,44 грн. - три відсотки річних) за вкладом по Договору банківського вкладу № 2176-НВ-53213 від 15.03.2013 р. з депозитного рахунку № 26106030000135/980 в ПАТ «ВіЕйБі Банк» на р/р 260065167 в АБ «Укргазбанк», м. Київ, МФО 320478.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 44, 49, 55, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, ідентифікаційний код 190017842) на користь Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Заводська, 44, ідентифікаційний код 14310112) 71 705 000 (сімдесят один мільйон сімсот п'ять тисяч) грн. 00 коп. - суму банківського вкладу, три відсотки річних у розмірі 297 256 (двісті дев'яносто сім тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 44 коп. та витрати на сплату судового збору в розмірі 73 043 (сімдесят три тисячі сорок три) грн. 31 коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.03.2015 р.
Суддя Т.М. Ващенко