ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.03.2015Справа №910/2348/15-г
Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи
за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо»
доПриватного акціонерного товариства «Український страховий дім»
простягнення 24665 грн. 50 коп.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
04.02.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про стягнення 24665 грн. 50 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Тойота, державний номер ВС0600КМ, водієм транспортного засобу МАN, державний номер ВС1519ЕА, цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/9930939, та право вимоги за якою перейшло до позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 порушено провадження у справі № 910/2348/15-г та справу призначено до розгляду на 23.02.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.03.2015.
У судове засідання 13.03.2015 представник позивача не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином; 13.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Представник відповідача у судове засідання 13.03.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20044922 від 05.02.2015.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 13.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши надані суду докази, суд
Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9411145 вих. № 36/1030ск від 25.07.2014, виданої Відділом Державтоінспекції Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області, та постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 31.07.2014 у справі № 466/5142/14-п встановлено, що 12.07.2014 у м. Львові по вул. Б Хмельницького-Ковальська Юван І.М., керуючи автомобілем МАN, державний номер ВС1519ЕА, порушив п. 16.6 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Тойота, державний номер ВС0600КМ, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Вищевказаною постановою Ювана І.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
07.04.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Вусо» (страховик) та Кунтою С.Ю. (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 359270-02-14-03, яким передбачено страхування майнових інтересів, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Тойота, державний номер ВС0600КМ.
Відповідно до п. 6 Договору, строк його дії встановлений з 09.04.2014 по 08.04.2015.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до рахунку-фактури № ДМ00005755 від 17.07.2014, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант», вартість ремонту транспортного засобу Тойота, державний номер ВС0600КМ, становить 25022 грн. 50 коп., а відповідно до акту виконаних робіт № 13736 від 08.08.2014, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант», фактична вартість ремонту вказаного автомобіля становить 24665 грн. 50 коп.
Судом встановлено, що наведені в акті виконаних робіт № 13736 від 08.08.2014 роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, що зазначені у первинній довідці про дорожньо-транспортну пригоду, складеної за обставинами ДТП, виданій ВДАІ ГУМВС України у м. Львові.
Згідно зі страховим актом № 3137 від 05.08.2014, складеним позивачем, загальний розмір страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 359270-02-14-03 складає 24665 грн. 50 коп.
Відповідно до вказаного страхового акту № 3137 від 05.08.2014 та розрахунку суми страхового відшкодування, викладеній у Звіті № 619700 від 30.07.2014, зазначено, що частину страхового відшкодування у розмірі 6438 грн. 20 коп. позивачем було зараховано в рахунок несплачених страхових платежів за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 359270-02-14-03, а решту частини страхового відшкодування - 18227 грн. 30 коп. сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Діамант», що підтверджується платіжним дорученням № 8796 від 07.08.2014, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 12.11 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 359270-02-14-03, якщо на момент виплати страхового відшкодування страховий платіж за договором сплачений страхувальником не повністю, страховик має право зменшити суму страхового відшкодування на несплачену частину платежу в рахунок погашення страхового платежу за договором.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку в правомірності зарахування позивачем частини страхового відшкодування в розмірі 6438 грн. 20 коп. в рахунок погашення несплачених страхових платежів за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 359270-02-14-03.
Як встановлено судом, на момент скоєння ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу МАN, державний номер ВС1519ЕА, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Український страховий дім» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/9930939 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн 00 коп., франшизи - 0 грн. 00 коп.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою вих. № 4040 від 18.09.2014 про сплату грошових коштів у розмірі 24665 грн. 50 коп. (по суті - із заявою про страхове відшкодування), яка була отримана відповідачем 08.10.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0312608070178.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу МАN, державний номер ВС1519ЕА, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Український страховий дім» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/9930939, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу МАN, державний номер ВС1519ЕА, власнику автотранспортного засобу Тойота, державний номер ВС0600КМ, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи).
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Водночас, Законом України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу.
Суд приходить до висновку, що проведення оцінки завданої шкоди є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Тойота, державний номер ВС0600КМ, (копія якого міститься у матеріалах справи) вбачається, що рік випуску автомобіля - 2012, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років.
Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин відповідачем суду надано не було.
Таким чином, акт виконаних робіт № 13736 від 08.08.2014 є доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля Тойота, державний номер ВС0600КМ.
Однак, суд зазначає, що згідно з актом виконаних робіт № 13736 від 08.08.2014 на суму 24665 грн. 50 коп., до переліку ремонтних робіт включено роботи з мийки повної, пилососу на суму 90 грн. 00 коп. (разом з ПДВ 20% становить 108 грн. 00 коп.), які не входять до суми страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки це суперечить положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відповідно до пункту 1.6. якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів.
Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин, тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка чи роботи з прибирання салону, не повинні відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Тойота, державний номер ВС0600КМ, становить 24557 грн. 50 коп. (24665 грн. 50 коп. (фактична вартість ремонту автомобіля Тойота, державний номер ВС0600КМ, відповідно до акту виконаних робіт № 13736 від 08.08.2014) - «мінус» 108 грн. 00 коп. (вартість мийки, робіт з прибирання салону разом з ПДВ 20%).
З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/9930939 у межах фактично здійснених ним витрат та в межах вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля (з урахуванням франшизи у розмірі 0 грн. 00 коп.), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про стягнення 24665 грн. 50 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 24557 грн. 50 коп.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м. Київ, площа Спортивна, буд. 3; ідентифікаційний код: 32556540) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31; ідентифікаційний код: 31650052) грошові кошти у розмірі 24557 (двадцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 1819 (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять) грн. 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 18.03.2015
Суддя І.М. Отрош