ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.03.2015Справа №910/25594/14
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк», м.Донецьк, ЄДРПОУ 19358767
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Златобанк», м.Київ, ЄДРПОУ 35894495
про стягнення 8 765 555,94 дол.США
Головуючий суддя Любченко М.О.
суддя Васильченко Т.В.
суддя Полякова К.В.
Представники:
від позивача: Гаврилюк О.О. - по дов.
від відповідача: Модлінський Н.Н. - по дов.
Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодекску України у судових засіданнях 25.12.2014р. та 12.02.2015р. оголошувались перерви.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк», м.Донецьк звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Златобанк», м.Київ про стягнення заборгованості в розмірі 8 765 555,94 дол.США.
В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на порушення відповідачем умов генерального договору №56/3 від 09.10.2009р. про загальні умови і порядок проведення міжбанківських операцій в частині повернення міжбанківських кредитів та сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відповідач у відзиві б/н від 22.12.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду те, що на думку Публічного акціонерного товариства «Златобанк», зобов'язання сторін з повернення міжбанківських кредитів, виданих в межах договору №56/3 від 09.10.2009р., припинились згідно з приписами ст.606 Цивільного кодексу України поєднанням боржника та кредитора в одній особі. Одночасно, у поясненнях б/н від 05.03.2015р. відповідачем також наголошено, що рішенням №30 від 13.02.2015р. Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Златобанк» розпочато процедуру виведення відповідача з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, що, на думку вказаного учасника судового процесу, виключає можливість примусового стягнення з останнього коштів.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.03.2015р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2009р. між Публічним акціонерним банком «Златобанк» та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» було укладено генеральний договір №56/3 про загальні умови та порядок проведення міжбанківських операцій, предметом якого згідно з п.1.1 є порядок укладання сторонами угод на проведення міжбанківських операцій і загальні умови їх виконання.
За умовами розділу 3 договору №56/3 від 09.10.2009р. видами угод, які укладаються межах спірного правочину є, в тому числі, угоди по залученню і розміщенню МБК/МБД.
У п.2.1 укладеного між сторонами правочину зазначено, що МБК - це міжбанківський кредит, а МБД - це міжбанківський депозит.
Генеральний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2010р. якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії правочину будь-яка зі сторін не повідомить іншу про таке закінчення, строк дії договору вважається кожен раз продовженим на наступний рік (п.8.1 договору №56/3 від 09.10.2009р.).
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №56/3 від 09.10.2009р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вказувалось вище, умовами договору №56/3 від 09.10.2009р. передбачено, що даним правочином визнаються умови укладання сторонами, в тому числі, окремих угод на надання міжбанківських кредитів.
Укладання угод відповідно відбувається шляхом визначення їх умов у кожному конкретному випадку шляхом проведення переговорів між дилерами сторін за допомогою системи Reuters Dealіng, по телефону або іншими узгодженими засобами зв'язку та обміну відповідними підтвердженнями по телексу, системи S.W.I.F.T., електронній пошті Національного банку України або іншими узгодженими засобами зв'язку.
При переговорах сторони домовляються про наступні істотні умови угоди: сума і валюти угоди; дата і час видачі МБК (МБД), дата і час повернення МБК (МБД), процентна ставка, платіжні інструкції, умови забезпечення МБК (МБД). Після узгодження істотних умов у системі Reuters Dealіng або по телефону, телексу, або в системі S.W.I.F.T., електронній пошті Національного банку України, які є невід'ємною частиною генерального договору. Угода вважається укладеною з моменту здійснення сторонами наведеного обміну. Кредитор здійснює платіж тільки після одержання від контрагента підтвердження. Підтвердження повинно містити: найменування сторін, що домовились (або S.W.I.F.T.- код), посилання на реєстраційний номер угоди, посилання на номер та дату укладання генерального договору, дату укладання угоди, дату надання/повернення кредиту, процентну ставку, суму процентів, що виплачуються, платіжні інструкції з зазначенням повних реквізитів контрагентів, особливі умови і примітки (у разі потреби), в тому числі, граничний час надання/повернення коштів, умови забезпечення (п.п.5.2.3, 5.2.4, 5.2.5 генерального договору №56/3 від 09.10.2009р.).
У п.5.2.6 договору №56/3 від 09.10.2009р. контрагенти домовились, що підтвердження, оформлені у відповідності до п.5.2.5 генерального договору, а також роздрук тексту переговорів уповноважених дилерів сторін в системі Reuters Dealіng або по телефону, телетексу, або в системі S.W.I.F.T., електронній пошті Національного банку України при розгляді суперечок є юридично значущими.
За умовами п.5.2.12 договору №56/3 від 09.10.2009р. датою надання кредиту (депозиту) є дата надходження грошових коштів на рахунок позичальника.
Як свідчать матеріали справи, шляхом обміну повідомленнями в системі S.W.I.F.T. в межах генерального договору №56/3 від 09.10.2009р. сторонами було укладено окремі міжбанківські угоди:
1. б/н від 18.04.2014р., відповідно до якої Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк» та Публічне акціонерне товариство «Златобанк» домовились про надання позивачем відповідачу міжбанківського кредиту в сумі 1 000 000 дол.США під 8% річних. Дату повернення коштів контрагентами визначено 16.05.2014р. Сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями 16.05.2014р. змінено процентну ставку до 2% річних та пролонговано строк користування кредитними коштами до 16.06.2014р. Виконання зобов'язань відповідачем за вказаною МБК було забезпечено договором №180414/02Z від 18.04.2014р. застави майнових прав.
2. б/н від 18.04.2014р., відповідно до якої Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк» зобов'язалось надати Публічному акціонерному товариству «Златобанк» кредит в сумі 1 000 000 дол.США під 8% річних до 16.05.2014р. Контрагентами 16.05.2014р. шляхом обміну електронними повідомленнями змінено процентну ставку до 2% річних та пролонговано строк користування кредитними коштами до 16.06.2014р. На забезпечення виконання боржником своїх обов'язків за вказаним МБК сторонами було укладено договір №180414/01Z від 18.04.2014р. застави майнових прав.
3. б/н від 25.04.2014р., відповідно до якої сторони домовились про надання позивачем відповідачу міжбанківського кредиту в сумі 2 200 000 дол.США під 9% річних. Дату повернення контрагентами визначено 27.05.2014р. Виконання зобов'язань відповідачем за вказаною МБК було забезпечено договором №250414/01Z від 25.04.2014р. застави майнових прав.
4. б/н від 12.05.2014р., за умовами якої Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк» та Публічне акціонерне товариство «Златобанк» домовились про надання позивачем відповідачу міжбанківського кредиту в сумі 1 700 000 дол.США під 3% річних. Дату повернення контрагентами визначено 12.06.2014р. Виконання зобов'язань відповідачем за вказаною МБК було забезпечено договором №120514/01Z від 12.06.2014р. застави майнових прав.
5. б/н від 21.05.2014р., згідно якої сторони домовились про надання позивачем відповідачу міжбанківського кредиту в сумі 2 700 000 дол.США під 3,5% річних. Дату повернення контрагентами визначено 19.06.2014р. Виконання зобов'язань відповідачем за вказаною МБК було забезпечено договором №210514/01Z від 21.05.2014р. застави майнових прав.
Наразі, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» було належним чином виконано свої обов'язки з перерахування Публічному акціонерному товариству «Златобанк» грошових коштів за вказаними вище МБК. Наявною в матеріалах справи банківською випискою засвідчується, що 18.04.2014р. двома окремими траншами позивачем було перераховано на рахунок відповідача 2 000 000 дол.США, 25.04.2014р. перераховано грошові кошти в розмірі 2 200 000 грн., 12.05.2014р. - 1700 000 дол.США та 21.05.2014р. Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» надано кредит в сумі 2 700 000 дол.США.
За таких обставин, враховуючи наведе вище, господарським судом встановлено, у період з квітня по травень 2014р. в межах генерального договору №56/3 від 09.10.2009р., на підставі окремих угод Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» було надано Публічному акціонерному товариству «Златобанк» кредитні кошти на загальну суму 8 600 000 дол.США.
Статтею 10561 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За умовами п.5.2.9 генерального договору №56/3 від 09.10.2009р. проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання коштів по день їх повернення за фактичну кількість календарних днів користування коштами, день надання кредиту та день його повернення рахуються як один день.
При нарахуванні процентів кількість днів у місяці приймається за календарне число днів, а в році - 365 днів (366 днів для високосного року) для англійського фунта, української гривні, російських рублів, і 360 днів для інших валют.
Як вказувалось вище, під час укладання кожної окремої угоди на надання міжбанківського кредиту сторонами було погоджено процентну ставку за користування кредитними коштами. Зокрема, за обома МБК від 18.04.2014р. процентну ставку було визначено на рівні 8% річних. 16.05.2014р. сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями змінено процентну ставку до 2% річних. За угодою від 25.04.2014р. сторони погодили процентну ставку у розмірі 9% річних. За користування кредитними коштами наданими за окремою угодою від 12.05.2014р. відповідач зобов'язався сплачувати 3% річних. За МБК від 21.05.2014р. процентна ставка становить 3,5% річних.
Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, позичальником лише частково було сплачено проценти за користування кредитними коштами, що підтверджується представленими до матеріалів справи банківськими виписками щодо кожного з траншів. В результаті порушення позичальником умов кредитного договору щодо строків та розміру процентів, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, у останнього утворилась заборгованість в сумі 165 555,94 дол.США
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вже вказувалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За умовами п.п.5.2.3, 5.2.5 генерального договору №56/3 від 09.10.2009р. при переговорах сторони погоджують, зокрема, таку істотну умову як строк повернення кредитних коштів.
Датою повернення кредиту є дата надходження коштів у повному обсязі на рахунок кредитора. Якщо дата повернення кредиту припадає на неробочий день однієї зі сторін, то датою повернення буде наступний робочій день із сплатою процентів за фактичне календарне число днів користування грошовими коштами без нарахування пені (п.5.2.13 договору №56/3 від 09.10.2009р.).
Як вже зазначалось вище, в межах генерального договору №56/3 від 09.10.2009р у період з 18.04.2014р. по 21.05.2014р. контрагентами було укладено окремі угоди про надання міжбанківських кредитів.
За МБК б/н від 18.04.2014р. строк користування кредитними коштами (з урахування пролонгації) було визначено до 16.06.2014р. За МБК б/н від 18.04.2014р. також було погоджено продовження строку користування кредитом до 16.06.2014р. У МБК б/н від 25.04.2014р. дату повернення кредиту контрагентами визначено 27.05.2014р. За МБК б/н від 12.05.2014р. строк користування кредитом визначено до 12.06.2014р. У МБК б/н від 21.05.2014р. дату повернення коштів контрагентами визначено 19.06.2014р.
Отже, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що строк повернення кредитних коштів за переліченими вище окремими угодами про надання міжбанківських кредитів настав.
Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача у поясненнях б/н від 25.12.2014р. підтверджені, боржник свої грошові зобов'язання за наведеними вище МБК належним чином не виконав, кредитні кошти в сумі 8 600 000 дол.США. на рахунок Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» не перерахував.
За таких обставин, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, господарським судом встановлено, що в результаті неналежного виконання Публічним акціонерним товариством «Златобанк» своїх грошових зобов'язань за окремими МБК, укладеними у період з квітні по травень 2014р. в межах генерального договору №56/3 від 09.10.2009р., у останнього утворилась перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» заборгованість зі сплати тіла кредиту та процентів за користування ним на загальну суму 8 765 555,94 дол.США.
Наразі, господарський суд вважає необґрунтованими твердження відповідача стосовно припинення зобов'язань між сторонами на підставі приписів ст.606 Цивільного кодексу України в результаті поєднання в одній особі кредитора та боржника господарський, оскільки після порушення боржником своїх грошових зобов'язань у кредитора виникло право звернення стягнення на заставлене майно за договорами, що були укладені на забезпечення виконання окремих МБК. При цьому, господарський суд виходить з наступного.
Як свідчать матеріали справи, в межах генерального договору №56/3 від 09.10.2009р. контрагентами також було укладено окремі угоди МБК, відповідно до яких Публічним акціонерним товариством «Златобанк» було надано грошові кошти Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Південкомбанк». Зокрема, укладено такі угоди про надання міжбанківського кредиту:
1. б/н від 18.04.2014р., відповідно до якої відповідач надав позивачу в кредит грошові кошти в сумі 11 252 078 грн. строком до 16.05.2014р. під 1% річних. 16.05.2014р. шляхом обміну електронними повідомленнями у системі S.W.I.F.T. строк користування кредитом було продовжено до 16.06.2014р.
2. б/н від 18.04.2014р., за умовами якої відповідач надав позивачу кредит в сумі 11 252 078 грн. під 1% річних із строком повернення 16.05.2014р. Шляхом обміну електронними повідомленнями у системі S.W.I.F.T. строк користування кредитом було продовжено до 16.06.2014р.
3. б/н від 25.04.2014р., за умовами якої Публічним акціонерним товариством «Златобанк» було надано відповідачу у кредит грошові кошти в сумі 25 046 201,40 грн. під 1% річних із строком повернення до 27.05.2014р.
4. б/н від 12.05.2014р. передбачено надання відповідачем позивачу кредиту в сумі 19 709 516,10 грн. під 0,5% річних до 12.06.2014р.
5. б/н від 21.05.2014р., за умовами якої відповідач надав позивачу кредит в сумі 31 633 596,90 грн. під 0,5% річних до 19.06.2014р.
За твердженнями відповідача, які з боку позивача не заперечені, Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» свої грошові зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством «Златобанк» виконано не було, грошові кошти не повернуто.
Як свідчать матеріали справи, на забезпечення виконання позивачем своїх обов'язків з окремих МБК перед відповідачем сторонами було укладено наступні договори застави:
- договір №ММ38305LG/S-1 від 16.05.2014р. застави майнових прав, відповідно до якого Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» (заставодавець) передано в заставу Публічному акціонерному товариству «Златобанк» (заставодержатель) право вимагати від боржника повернення кредитних коштів в сумі 1 000 000 дол.США та сплати процентів за користування кредитними коштами;
- договір №ММ38307LG/S-1 від 16.05.2014р. застави майнових прав, за яким Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» (заставодавець) передано в заставу Публічному акціонерному товариству «Златобанк» (заставодержатель) право вимагати від боржника повернення кредитних коштів в сумі 1 000 000 дол.США та сплати процентів за користування кредитними коштами;
- договір №ММ37985LG/S-1 від 25.04.2014р. застави майнових прав, у відповідності до якого Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» (заставодавець) передано в заставу Публічному акціонерному товариству «Златобанк» (заставодержатель) право вимагати від боржника повернення кредитних коштів в сумі 2 200 000 дол.США та сплати процентів за користування кредитними коштами;
- договір №ММ38205LG/S-1 від 12.05.2014р. застави майнових прав, за яким Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» (заставодавець) передано в заставу Публічному акціонерному товариству «Златобанк» (заставодержатель) право вимагати від боржника повернення кредитних коштів в сумі 1 700 000 дол.США та сплати процентів за користування кредитними коштами;
- договір №ММ38367LG/S-1 від 21.05.2014р. застави майнових прав, згідно з яким Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» (заставодавець) передано в заставу Публічному акціонерному товариству «Златобанк» (заставодержатель) право вимагати від боржника повернення кредитних коштів в сумі 2 700 000 дол.США та сплати процентів за користування кредитними коштами.
З представлених вище договорів застави вбачається, що при порушенні заставодавцем (Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк») своїх обов'язків перед заставодержателем (Публічним акціонерним товариством «Златобанк») у заставодержателя виникає право задоволення вимог, забезпечених заставою, за рахунок заставлених майнових прав (п.4.1 договору №ММ38305LG/S-1 від 16.05.2014р., п.4.1 договору №ММ38307LG/S-1 від 16.05.2014р., п.4.1 №ММ37985LG/S-1 від 25.04.2014р., п.4.1 договору №ММ38205LG/S-1 від 12.05.2014р., п.4.1 договору №ММ38367LG/S-1 від 21.05.2014р.).
Звернення стягнення на заставлені майнові права проводиться на підставі ст.23 Закону України «Про заставу», ст.606 Цивільного кодексу України шляхом уступки заставодержателем заставодавцю прав вимоги, що випливають з заставлених прав, в тому числі, в судовому порядку (п.4.2 договору №ММ38305LG/S-1 від 16.05.2014р., п.4.2 договору №ММ38307LG/S-1 від 16.05.2014р., п.4.2 №ММ37985LG/S-1 від 25.04.2014р., п.4.2 договору №ММ38205LG/S-1 від 12.05.2014р., п.4.2 договору №ММ38367LG/S-1 від 21.05.2014р.).
Наразі, на думку відповідача, про припинення зобов'язань сторін свідчать листи №2451 від 11.07.2014р., №2950 від 12.08.2014р., №2452 від 11.07.2014р., №2949 від 12.08.2014р., №2449 від 11.07.2014р., №2947 від 12.08.2014р., №2450 від 11.07.2014р., №2948 від 12.08.2014р., №2453 від 11.07.2014р., №2951 від 12.08.2014р., в яких Публічне акціонерне товариство «Златобанк» повідомляло Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк» про припинення зобов'язань сторін.
Обгрунтовуючи свою правову позицію відповідач зазначав, що ані позивачем, ані відповідачем свої зобов'язання з повернення кредитних коштів виконано не було, а договорами застави передбачено звернення стягнення шляхом уступки права вимоги на підставі ст.606 Цивільного кодексу України та ст.23 Закону України «Про заставу», внаслідок чого взаємні зобов'язання сторін припинились в результаті поєднання в одній особі кредитора та боржника.
Однак, за висновками суду така правова позиція Публічного акціонерного товариства «Златобанк» не відповідає вимогам чинного законодавства, а листи про припинення грошових зобов'язань не свідчать про нівелювання обов'язку відповідача повернути кредитні кошти та проценти за користування кредитом.
Статтею 23 Закону України «Про заставу» визначено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.
У даному випадку наведеною нормою права не передбачено автоматичної (безакцептної) уступки права вимоги, а отже, направлення відповідачем листів про припинення взаємних обов'язків сторін, оскільки у кожного з контрагентів виникло право на звернення стягнення на предмет застави, суперечить приписам ст.23 Закону України «Про заставу». Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 19.01.2015р. Вищого господарського суду України по справі №910/15922/13.
Одночасно, суд зазначає, що уступка права вимоги (заміна кредитора, заміна боржника) у досудовому (акцептному порядку) здійснюється у відповідності до ст.ст.512-523 Цивільного кодексу України.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст.520 Цивільного кодексу України).
У ст.513 цього Кодексу зазначено, що правочин стосовно заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ст.521 Цивільного кодексу України).
Тобто, з наведеного вбачається, що уступка права вимоги заставодержателем заставодавцю повинна проводитись у формі основного зобов'язання, доказів наявності чого матеріали справи не містять.
Крім того, господарський суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Так, відповідно до приписів ст.606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Тобто, зобов'язання - це правовідношення між, як мінімум, двома сторонами, а поєднання двох сторін у одній особі є підставою для припинення зобов'язання.
Отже, щоб зобов'язання припинилось на підставі наведеної норми поєднанням двох сторін у одній особі, необхідно щоб у результаті такого поєднання лишилась лише одна особа.
Поєднання боржника та кредитора може бути наслідком, зокрема, правонаступництва, причому як загального, так і у випадку ліквідації з правонаступництвом (злиття, приєднання тощо).
У даній справі, враховуючи, що не відбулось відступлення права вимоги у визначеному чинним законодавством порядку, залишається дві особи, в яких, залишаються взаємні зобов'язання з повернення кредитних коштів. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 21.05.2015р., від 04.02.2015р. Вищого господарського суду України по справах №922/1320/14та №922/2964/14.
А отже, посилання Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на приписи ст.606 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та такими, що не свідчать про припинення зобов'язань останнього з повернення кредитних коштів в сумі 8 600 000 дол.США. та сплати процентів за користування кредитом в розмірі 165 555,94 дол.США.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарським судом встановлено, що в результаті неналежного виконання Публічним акціонерним товариством «Златобанк» своїх обов'язків з повернення кредитних коштів в сумі 8 600 000 дол.США та сплати процентів за користування кредитом в розмірі 165 555,94 дол.США. у відповідності до умов МБК, укладених в межах генерального договору №56/3 від 09.10.2009р., у відповідача утворилась заборгованість на загальну суму 8 765 555,94 дол.США.
Однак, виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» підлягають залишенню без задоволення з урахуванням наступного.
Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
При цьому, виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Як встановлено судом, на підставі Постанови №105 від 13.02.2015р. правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 13.02.2015р. прийнято рішення №30 про запровадження з 14.02.2015р. до 13.05.2015р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
Зазначена інформація також відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua) та Національного банку України (http://www.bank.gov.ua).
За таких обставин, станом на момент вирішення спору по суті у відповідача було запроваджено тимчасову адміністрацію.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою даного Закону України є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Пунктом 6 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом.
У відповідності до ч.1 ст.36 вказаного нормативно-правового акту з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
З приписів п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вбачається, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, в тому числі, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
При цьому, згідно з п.1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Однак, у даному випадку виключення, що передбачені п.1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», до спірних правовідносин не застосовуються, тому що позивач є кредитором банку.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Як було встановлено вище, зобов'язання відповідача виникли з окремих угод про надання міжбанківських кредитів, у відповідності до яких у Публічного акціонерного товариства «Златобанк» виникло грошове зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, що як було визначено вище, боржником вчинено не було.
Таким чином, з урахуванням наведених вище приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк» є саме кредитором банку, вимоги якого у відповідності до змісту ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час дії тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Златобанк» не задовольняються. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 23.12.2014р., від 18.02.2015р., від 15.01.2015р., від 18.02.2015р. Вищого господарського суду України по справах №910/9228/14, №910/9508/14, №915/913/14 та №910/9229/14.
Розглядаючи спір по суті, судом враховано, що відповідно до п.3 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій. У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на погашення відповідачем спірної заборгованості.
Відтак, погашення кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» після запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі Постанови №105 від 13.02.2015р. правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» є неможливим та таким, що не відповідає приписам ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
За приписами ст.84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняється, в тому числі, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
Оскільки у даному випадку саме уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулась до господарського суду з позовом від імені Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк», то заявник звільнений від сплати судового збору.
У п.4.5 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору та якщо позов такої особи залишено без задоволення, судовий збір не стягується.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк», м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Златобанк», м.Київ про стягнення заборгованості в розмірі 8 765 555,94 дол.США.
У судовому засіданні 11.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 16.03.2015р.
Головуючий суддя Любченко М.О.
Суддя Васильченко Т.В.
Суддя Полякова К.В.