11 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А.,
суддів: Євграфової Є.П.., Журавель В.І.,
Євтушенко О.І., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_6, заінтересовані особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, нотаріус Одинцовського нотаріального округу Московської області Російської Федерації ОСОБА_9, про встановлення факту родинних відносин, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2014 року,
У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою, у якій зазначав, що оскільки свідоцтво про народження його батька ОСОБА_10 не збереглося, він позбавлений можливості документально підтвердити, що ОСОБА_11 є рідною сестрою ОСОБА_10 та тіткою заявника. Вказував, що ОСОБА_10 служив у районному відділі КДБ СРСР у смт Васильківка Дніпропетровської області, також обирався депутатом Васильківської районної ради народних депутатів. У кадрових службах вказаних установ збереглась його автобіографія, в якій він особисто та письмово стверджував факт родинного зв'язку з ОСОБА_11
Так як встановлення факту родинних відносин потрібне заявнику для оформлення спадкових справ, просив встановити факт, що ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є рідною сестрою ОСОБА_10 та тіткою заявника.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 24 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2014 року, заяву ОСОБА_6 залишено без розгляду.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої й апеляційної інстанцій, передати справу для розгляду до суду першої інстанції.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.
Залишаючи заяву ОСОБА_6 без розгляду на підставі ч. 4 ст. 256 ЦПК України, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керувався тим, що оскільки з даних правовідносин вбачається спір про право, він має розглядатися в позовному провадженні.
Із такими висновками судів погодитися не можна з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Судами порушено норми цивільного процесуального закону.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 234 ЦПК України окреме провадження − це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 4 ст. 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, − залишає заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Таким чином, визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями.
Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_6 зазначав, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м. Дніпропетровську, його батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_12 (а. с. 8).
У його батька ОСОБА_10 була рідна сестра ОСОБА_11, що підтверджується архівною довідкою державного архіву Дніпропетровської облдержадміністрації про наявність актового запису про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року у ОСОБА_14 та ОСОБА_15 народилась донька ОСОБА_11 (а. с. 13).
Свідоцтво про народження ОСОБА_10 не збереглося.
Встановлення факту родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є рідною сестрою ОСОБА_10 та тіткою заявника, потрібне заявнику для оформлення спадкових справ.
На підтвердження факту родинних відносин з ОСОБА_11 заявник надав суду копію заяви про встановлення факту родинних відносин, подану ОСОБА_7 до Преображенського районного суду м. Москви, у якій ОСОБА_7 підтверджував, що ОСОБА_6 є племінником ОСОБА_11 (а. с. 21−22).
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 24 жовтня 2014 року до участі у справі як зацікавлених осіб залучено ОСОБА_7, ОСОБА_8, нотаріуса Одинцовського нотаріального округу Московської області Російської Федерації ОСОБА_9, які не заперечували права на спадщину заявника.
Вважаючи, що між заінтересованими особами є спір про право, суди залишили поза увагою, що залучені до участі у справі як зацікавлені особи інші спадкодавці не заперечували права на спадщину заявника.
Крім того, ОСОБА_6 і в заяві про встановлення юридичного факту, і в апеляційній скарзі підтверджував наявність інших спадкоємців за законом, які не прийняли у встановленому законом порядку спадщину, а тільки подали до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, проте у зв'язку з вимогою нотаріуса надати документи, що підтверджують родинні відносини, звернулися до суду.
Тобто будь-яких доказів, передбачених ст. ст. 10, 60 ЦПК України, що підтверджують наявність спору про право, матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Дотримання вказаного принципу є надзвичайно важливим при розгляді справ, оскільки він гарантує, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме змогу забезпечити захист своїх інтересів, шляхом отримання допомоги суду у вирішенні тих питань, які вона сама з об'єктивних причин не може вирішити.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Суд першої інстанції не дотримався вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо витребування доказів та помилково залишив заяву без розгляду, апеляційний суд вказані помилки не виправив, тому судові рішення належить скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2014 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.А. Горелкіна
Судді: Є.П. Євграфова
О.І. Євтушенко
В.І. Журавель
О.М. Ситнік