Справа № 2а-2646/11
Головуючий у 1-й інстанції: Воронюк В.А.
Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.
11 березня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Загороднюка А.Г.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
за участю секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,
за участю представників відповідачів: Маліцького П.О., Пугача С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, управління Служби безпеки України у Вінницькій області на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, управління Служби безпеки України у Вінницькій області про перерахунок пенсії,
постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 грудня 2014 року позов задоволено частково.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарзі, в яких просили його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційних скаргах апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Представники відповідачів в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_4 з 1984 року по 2001 рік проходив військову службу в органах безпеки України.
Згідно з наказом начальника управління Служби безпеки України у Вінницькій області № 111-ОС позивача призначено тимчасово виконуючим обов'язки заступника начальника Козятинського міжрайонного відділу, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого цього ж підрозділу ( а.с. 66 ).
Відповідно до наказу Голови СБ України від 31 серпня 2001 року №1301-ос ОСОБА_4 звільнено з військової служби на пенсію за пунктом "в" ст. 65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України № 174/93 від 13 травня 1993 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Вислуга років позивача складає 20 років, 01 місяць, 13 днів. ( а.с. 3 ).
На день звільнення з військової служби ОСОБА_4 отримував відповідне грошове забезпечення з посадового окладу заступника начальника Козятинського МРВ УСБ України у Вінницькій області в розмірі 230 грн. (а.с.5).
Грошове забезпечення, згідно із займаною посадою, він отримував понад 9 місяців, тобто з 15 грудня 2000 року по 20 вересня 2001 року, що відображено в грошовому атестаті.
При звільненні обчислення пенсії здійснено не з посадового окладу заступника начальника Козятинського МРВ УСБ України у Вінницькій області, який він фактично отримував останні 9 місяців перед звільненням, а з посадового окладу старшого оперуповноваженого (155 грн.), з якої він був звільнений наказом начальника УСБ України у Вінницькій області від 16 грудня 2000 року № 111-ос.
15 лютого 2011 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок пенсії з посадового окладу тимчасово виконуючого обов'язки заступника начальника Козятинського МРВ УСБ України у Вінницькій області. ( а.с.4).
22 лютого 2011 року листом № 454/3-12 ОСОБА_4 повідомлено, що пенсія призначена та виплачується у відповідності до норм чинного пенсійного законодавства на підставі наявних у пенсійній справі документів.
Враховуючи отриману відмову, позивач звернувся до суду.
Суд І інстанції частково задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що позивач був переведений на посаду тимчасово виконуючого заступника начальника відділу на постійній основі, а не шляхом покладення на нього обов'язків заступника начальника відділу зі збереженням попередньої посади старшого оперуповноваженого.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду І інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавки та вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього закону,
Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, та членам їх сімей" визначено, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою займаною перед звільненням, окладу за військове звання або спеціальне звання, процентної надбавки за вислугу років, додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця.
Спірним моментом у даній справі стало визначення останньої штатної посади позивача, для врахування посадового окладу у розрахунок пенсії.
Чіткого правового регулювання порядку призначення "тимчасово виконуючого обов'язки" в Україні немає. Окреме правове врегулювання зазначеного питання відображається у роз'ясненні Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 р. N 30/39 "Про порядок оплати тимчасового замісництва" з урахуванням Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СоюзуРСР» від 12 вересня 1991 року № 1545XII.
Згідно з роз'ясненням тимчасовим замісництвом вважається виконання службових обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це зумовлено виробничими потребами. Працівникові, який заміщує тимчасово відсутнього, виплачують різницю між його фактичним окладом і посадовим окладом працівника, якого заміщують (без персональних надбавок), якщо працівник не є штатним заступником або помічником. Працівник може перебувати в такому статусі для заміни відсутнього іншого працівника (в разі його хвороби чи відпустки, відрядження тощо) в порядку тимчасового переведення на іншу роботу (за ст.33, 35 КЗпП). Термін переведення на іншу роботу для заміщення відсутнього працівника не може перевищувати одного місяця впродовж календарного року (ч.2 ст. 33 КЗпП).
Врегулювання подібних випадків передбачалось і діючим на час виникнення спірних правовідносин пунктом "є" ст. 33 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України № 174/93 від 13 травня 1993 року.
Призначення працівника тимчасово виконуючим обов'язки на посаді у зв'язку з відсутністю його колеги, який займає зазначену посаду і за яким зберігається робоче місце та посада (відпустка по догляду за дитиною до 3х, 6ти років, відрядження, перебування на лікарняному тощо). Одночасно зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, працівник виконує (без звільнення від своїх обов'язків) обов'язки тимчасово відсутнього колеги. Виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника чи керівника без звільнення від основних трудових обов'язків - це заміна (яка визначається як суміщення посад) працівника, відсутнього через відпустку, тимчасову непрацездатність, відрядження та з інших причин, коли відповідно до чинного законодавства за ним зберігається місце роботи і посада.
Проте, як свідчать матеріали справи позивача, звільнивши з попередньої посади фактично тимчасово призначили на нову, вакантну посаду - заступника начальника відділу.
Про те, що посада заступника начальника відділу вакантна наголошує позивач у своїх поясненнях, а також не спростовується і відповідачами.
При цьому суд звертає увагу, що визначення в наказі "тимчасово виконуючий обов'язки" не може розглядатись, як назва штатної посади. Штатна посада, яку обіймав останні 9 місяців позивач, враховуючи коло виконуваних ним обов'язків та отриманого грошового забезпечення - заступник начальника відділу. Приставка "тимчасово виконуючий обов'язки" характеризує лише вид строкової трудової угоди, а саме - до настання певної події.
Відповідно до пункту "д" ст. 33 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України № 174/93 від 13 травня 1993 року переміщення по службі осіб офіцерського складу провадиться, як правило, без зарахування в розпорядження відповідних командирів (начальників). Призначення на посади осіб офіцерського складу, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), провадиться в можливо короткий строк, але не пізніш як через два місяці з дня звільнення з попередньої посади.
Призначення працівника виконуючим обов'язки на вакантній посаді (вакантною є посада, зазначена у штатному розписі відповідного органу, організації, установи, підприємства, на яку не укладено договір) має інший правовий режим. Виконання обов'язків на вакантній посаді Кодексом законів про працю України не передбачене, відповідно, трудове законодавство України, а також законодавство, що регулює проходження публічної служби не передбачає такого виду тимчасового переведення працівника на іншу посаду (роботу). Тому наявні всі підстави службовця, призначеного виконуючим обов'язки на вакантну посаду, вважати переведеним керівником організації, установи, підприємства на цю посаду(роботу) як на постійне місце роботи. Якщо переведення здійснено без письмової згоди працівника, але він добровільно приступив до виконання обов'язків на іншій посаді (роботі), ці дії є законними, і працівник вважається таким, який займає посаду з першого дня такого переведення. Визначення певного строку під час призначення працівника виконуючим обов'язки на вакантній посаді не має юридичного значення для здійснення правового регулювання цих правовідносин. Призначення працівника тимчасово виконуючим обов'язки на вакантній посаді вважається його переводом на інше постійне місце роботи.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду І інстанції, що позивачу необхідно нараховувати пенсію з окладу заступника начальника Козятинського міжрайонного відділу УСБ України у Вінницькій області, розмір якого відповідно до довідки становить 230 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 , статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, управління Служби безпеки України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 16 березня 2015 року.
Головуючий Загороднюк А.Г.
Судді Драчук Т. О.
Полотнянко Ю.П.