11 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4545/14
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Кравець О.О.
судді -Домусчі С.Д.
судді -Турецької І.О.
за участю секретаря Левицької З.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання зареєструвати місце проживання,-
ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Білгород-Дністровського міськрайонного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та просили визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у реєстрації місця проживання позивачів за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача зареєструвати місце проживання позивачів .
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року позов задоволений частково: зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Білгород-Дністровського міськрайонного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області зареєструвати місце проживання ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Конвенція з прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950 року , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97.
Згідно з ч.1 ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.
Відповідно до ст.9 Конституції України вищевказані міжнародні договори є частиною національного законодавства.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_5 є власником садового будинку із господарськими спорудами та будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому постійно проживає разом із членами своєї родини: ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6
02 липня 2014 року ОСОБА_5 звернулась до начальника Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_5, ОСОБА_7 (чоловік), ОСОБА_8 (син), ОСОБА_9 (син), ОСОБА_6 (дочка) у АДРЕСА_1 .
За результатами розгляду вказаної заяви ,листом Білгород-Дністровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 16 липня 2014 року №23/3703 надано відповідь про відмову в реєстрації місця проживання в садовому будинку за вказаною адресою, оскільки садовий будинок не входить до житлового фонду та чинним законодавством передбачена реєстрація місця проживання у житлових будинках, придатних для проживання та включених до відповідного житлового фонду .
23 вересня 2014 року позивачі повторно звернулись до Білгород-Дністровського РВ ГУДМС України в Одеській області із заявами про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.
Листами від 29 вересня 2014 року №23/5240, №23/5241, №23/5242, №23/5243, №23/5244 відповідачем , з тих же підстав було відмовлено у реєстрації місця проживання за вказаною адресою
Згідно ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (у редакції від 02.09.2014 року) місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово;реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" і пункту 2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 р. № 1077 (далі - Порядок), для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5 до Порядку); документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; документи, що підтверджують право на проживання в житлі: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи тощо.
Згідно з пунктом 2.6 Порядку працівник територіального підрозділу ДМС України: перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання, про що ним вчиняється відповідний запис у заяві; реєструє прийняту заяву у Журналі обліку заяв про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи (додаток 9); заповнює два примірники відомостей про реєстрацію місця проживання особи для надсилання до адресно-довідкового підрозділу та органу державної статистики, картку реєстрації особи та адресну картку; вносить відомості про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи шляхом проставлення в них штампа реєстрації місця проживання особи, повертає особі паспортний документ та інші документи, що подавалися для реєстрації місця проживання.
Апеляційний суд ,із врахуванням принципу верховенства права, погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , щодо наявності підстав для задоволення позову , так як позивачем були виконані вимоги Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" і Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, а відповідач безпідставно відмовив у реєстрації за місцем проживання.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права.
Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .
Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 р.- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Кравець О.О.
Суддя Домусчі С.Д.
Суддя Турецька І.О.