Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 лютого 2015 р. Справа №805/461/15-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2
час прийняття постанови: 11:18 год.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Галатіної О.О.
при секретарі Кузьменко Н.С,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що відповідачем надавався звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 1 056 осіб.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 42 робочих місця.
Отже, відповідач не виконав норматив по створенню 3 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.
Просило стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 125 890, 62 грн. та пеню, нараховану станом на 09 лютого 2015 року - 15 120,55 грн., що загалом становить - 141 011,17 грн.
Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними доказами.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» у поданому до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік відобразило, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 1056 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 39 осіб, тоді як повинно працювати 42 особи.
Тобто відповідач не виконав норматив по створенню 3 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.
За проведеними позивачем підрахунками сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становила 125 890,62 грн. На суму заборгованості нараховано пеню в розмірі 15 120, 55 грн. Загальна сума заборгованості становила 141 011,17 грн.
Судом також встановлено, що протягом 2013 року відповідач не подавав до Донецького міського центру зайнятості щомісячні звіти про наявність вакансій для інвалідів відповідно до кількості вільних місць.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 Положення про Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом директора Фонду соціального захисту інвалідів від 01 березня 2007 року № 16, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, підзвітне і підконтрольне йому та утворюється для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України.
Згідно покладених на нього завдань Фонд здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та за своєчасним перерахуванням сум адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств, за недодержання ними цього нормативу (пп.3 п. 4 Положення).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 вказаного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та покладається відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств.
Так, ч. 1 ст. 19 Закону визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Статтею 20 вказаного Закону визначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Суми адміністративно-господарських санкцій і пені, що надійшли до державного бюджету, використовуються Фондом соціального захисту інвалідів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 відповідно до статей 19 і 20 вказаного Закону затверджено нормативно-правові акти: Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.
Як встановлено судом, на виконання наведених вимог законодавства відповідачем не вживалися заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
В даному випадку позивачем доведено вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання.
Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році, у сумі 125 890,62 грн. та пені у сумі 15 120,55 грн., а разом 141 011 (сто сорок одну тисячу одинадцять)грн. 17 коп. на р/р 31216230700001 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 38033949; МФО 834016, код платежу 50070000, ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст у судовому засіданні 24 лютого 2015 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Галатіна О.О.