Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"03" березня 2015 р. Справа № 911/5436/14
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради,
07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 9А
до Фізичної особи-підприємця Бохан Оксани Євгенівни,
07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Межигірського спаса, буд. 36 А
про стягнення 45 366,66 грн.
за участю представників:
позивача - Іващенко Б.Б. (довіреність від 16.06.2014 № 261);
відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Бохан Оксани Євгенівни (далі - відповідач) про стягнення 45 419,63 грн., з яких: 35 486,50 грн. основного боргу, 80,20 грн. пені, 2 749,07 грн. 3 % річних та 7 103,86 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 15.04.2011 № 1/11.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.01.2015.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 338/15 від 12.01.2015) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2014 та заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.
У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 45 366,66 грн., з яких: 35 486,50 грн. основного боргу, 80,60 грн. пені, 2 696,10 грн. 3 % річних та 7 103,86 грн. інфляційних втрат.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи відкладено на 27.01.2015.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи відкладено на 12.02.2015.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №№ 3294/15, 3320/15 від 12.02.2015) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №3361/15 від 12.02.2015) позивачем подано клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалами господарського суду Київської області від 12.02.2015 продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 03.03.2015.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3767/15 від 18.02.2015) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.
У судовому засіданні 03.03.2015 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу місцезнаходження відповідача та повернуті Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" до господарського суду з причин відсутності адресата за даною адресою.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Крім того, при вирішенні питання щодо належного повідомлення відповідача про судове засідання, судом враховано правову позицію, що викладено у підпункті 3.9.1. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" про те, що, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням, зокрема, на відсутність адресата, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.
На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.03.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між Комунальним підприємством житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бохан Оксаною Євгенівною (далі - орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення від 15.04.2011 № 1/11 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 21.04.2011 № 120 передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (далі - об'єкт оренди) за адресою: м. Вишгород Київської обл., вул. Дніпровська, буд. 1, для розміщення перукарні (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до пункту 2.1. Договору, об'єктом оренди є нежитлове приміщення, загальною площею 52,6 кв.м.
За користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка на дату підписання Договору становить 1 800,00 грн., в т.ч. ПДВ. (пункт 3.1. Договору).
Згідно з пунктом 3.2. Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Пунктом 3.6. Договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків діяльності, щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.
Відповідно до пункту 3.8. Договору, орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві або дата примусового виселення орендаря.
Згідно з пунктом 4.1. Договору, орендодавець зобов'язаний протягом 10 календарних днів з моменту підписання Договору передати, а орендар прийняти за актом приймання-передачі об'єкт оренди.
Термін дії Договору складає з 15 квітня 2011 року до 14 квітня 2014 року включно (пункт 9.1. Договору).
На виконання умов Договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято приміщення в оренду, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 24.02.2011, який підписано уповноваженими представниками обох сторін. Копію акту долучено до матеріалів справи.
19.12.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір про реструктуризацію заборгованості з орендної плати № 289/12, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає орендарю розстрочення у погашенні заборгованості з орендної плати, що утворилася станом на 30.11.2012 на суму 30 333,81 грн., оплата якої здійснюється з 19.12.2012 до 30.08.2013, у тому числі: грудень 2012 року - 200,00 грн., січень 2013 року - 200,00 грн., лютий 2013 року - 200,00 грн., березень 2013 року - 4 955,64 грн., квітень 2013 року - 4 955,64 грн., травень 2013 року - 4 955,64 грн., червень 2013 року - 4 955,64 грн., липень 2013 року - 4 955,64 грн., серпень 2013 року - 4 955,64 грн.
06.12.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір про реструктуризацію заборгованості з орендної плати за користування приміщенням, користування контейнером для сміття, плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 02/13, відповідно до пункту 1. якого підприємство надає орендарю розстрочення у погашенні вказаної заборгованості, що утворилась станом на 06.12.2013, на суму 35051,27 грн., оплата якої здійснюється з 06.12.2013 до 30.04.2014, у тому числі: грудень 2013 року - 7 010,26 грн., січень 2014 року - 7 010,26 грн., лютий 2014 року - 7 010,26 грн., березень 2014 року - 7 010,26 грн., квітень 2014 року - 7 010,26 грн.
За період дії Договору позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату за період з травня 2011 року до листопада 2013 року, всього на суму 56 470,80 грн., оригінали вказаних рахунків додано до матеріалів справи (а.с. №№ 118-149).
На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано довідку від 12.01.2015 № 20.1.0.0.0./7-20150109/1147 з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитками його печатки, за період з 01.04.2011 до 12.01.2015, відповідно до якої судом встановлено наявність часткових оплат за Договором у розмірі 19 700,00 грн.
До матеріалів справи позивачем надано копію акту звірки взаємних розрахунків сторін станом на 30.11.2013, який підписано представниками сторін, в якому сторони дійшли згоди про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 35 051,27 грн.
За розрахунком, що здійснений судом на підставі вищевказаних доказів, за період з травня 2011 року до листопада 2013 року заборгованість відповідача з орендної плати складає 36 769,81 грн.
Договір за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно з частиною 1 статті 759, частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.
Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Всупереч вказаних приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору, відповідач не виконав зобов'язань зі сплати орендної плати.
З огляду на зазначене та з урахуванням того, що відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 35 486,50 грн. є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою та підлягає задоволенню повністю у розмірі, що заявлений позивачем.
Також, позивачем, на підставі пункту 6.2. Договору, заявлено до стягнення з відповідача 80,20 грн. пені.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до пункту 6.2. Договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Відповідно до розрахунку суми пені, який додано до заяви про зменшення розміру позовних вимог та тексту позовної заяви, вимога про стягнення пені заявлена позивачем за період з 01.07.2014 до 12.12.2014. Судом встановлено, що позивач неправильно визначив період нарахування пені, з наступних підстав.
Згідно з умовами Договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків діяльності, щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 04.12.2012 у справі № 17/034-11.
Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
За результатами аналізу Договору, судом встановлено, що сторонами не погоджено збільшення періоду нарахування пені, порівняно з тим, що передбачений законом, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відтак, у позивача відсутні правові підстави для збільшення періоду нарахування пені.
Отже, з урахуванням умов Договору, судом встановлено, що правильний період нарахування штрафних санкцій навіть за останній місяць прострочення виконання зобов'язання (листопад 2013 року) - з 11.11.2013 до 11.05.2014, не відповідає тому періоду, стягнення пені за який заявлено позивачем - з 01.07.2014 до 12.12.2014.
З урахуванням вищезазначеного та відсутністю у суду підстав для виходу за межі позовних вимог, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 80,20 грн. задоволенню не підлягає.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 2 696,10 грн. 3 % річних та 7 103,86 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, що надані позивачем, та встановлено, що вказані розрахунки правильні, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 696,10 грн. 3 % річних та 7 103,86 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 35 486,50 грн., 3 % річних у розмірі 2 696,10 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7 103,86 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, а позовна вимога про стягнення з відповідача 80,20 грн. пені задоволенню не підлягає.
Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бохан Оксани Євгенівни (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, буд. 36-А, ідентифікаційний номер 2276320248) на користь Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 33007799) 35 486 (тридцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 50 коп. основного боргу, 2 696 (дві тисячі шістсот дев'яносто шість) грн. 10 коп. 3% річних, 7 103 (сім тисяч сто три) грн. 86 коп. інфляційних втрат та 1 823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) грн. 78 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 10.03.2015.
Суддя С.О. Саванчук