номер провадження справи 30/32/15
10.03.2015 Справа № 908/715/15-г
за позовом: Прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради ( 69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 206),
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69054, АДРЕСА_1)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міське комунальне підприємство "Основаніє" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А)
про стягнення 58408,60 грн., розірвання договору оренди та зобов'язання повернути предмет оренди;
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін та учасників процесу:
від прокуратури: прокурор Тронь Г.М., посвідчення №013451 від 03.12.2012 р.;
від позивача: Брусняк Л.А., довіреність №181/01/01-10 від 30.12.2014 р.;
від відповідача: не з'явився.
від третьої особи: Брусняк Л.А., довіреність №306 від 02.01.2015 р.;
Прокурор Жовтневого району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 58408,60 грн. заборгованості по орендній платі; розірвання договору оренди № 1425 від 25.05.2005 р. та зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути вбудовані в перший поверх п'ятиповерхової будівлі літ.А гуртожитку нежитлові приміщення загальною площею 87,0 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3, а саме: частини приміщень №1, а саме №34 - 13,0 кв.м., №35 - 5,0 кв.м., №36 - 7,4 кв.м., №37 - 61,6 кв.м., вартістю 30780 грн. на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради за участю МКП «Основаніє», шляхом підписання акта прийому-передачі.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на приписи ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 651, 782, 785 Цивільного кодексу України та ст.ст. 18, 26, 27 Закону України «Про оренду державного і комунального майна». При цьому вказує, що за період з грудня 2012 року по грудень 2014 року, включно, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань у останнього утворилася заборгованість по орендній платі в розмірі 58408,60 грн. За доводами прокурора, ФОП ОСОБА_1 допущено істотне порушення умов Договору у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати за вказаний період, що є достатньою підставою для його розірвання у судовому порядку. Також, за змістом позовної заяви, прокурор просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, зареєстрований за відповідачем - ВАЗ 2105, д/н НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію ЯТС-008515 від 16.02.1994 р. Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована несплатою протягом останніх 18 місяців орендних платежів та відсутністю у відповідача нерухомого майна та рахунків в банку.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.02.2015 р. порушено провадження у справі № 908/715/15-г, присвоєно справі номер провадження № 30/32/15, розгляд якої призначено на 10.03.2015 р. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Міське комунальне підприємство «Основаніє». У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті. Розгляд клопотання прокурора про вжиття заходів забезпечення позову відкладено до призначеного судового засідання, прокурора зобов'язано надати нормативне та документальне обґрунтування заяви.
За клопотанням прокурора, представника позивача та третьої особи розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Присутній у судовому засіданні прокурор підтримав доводи позовної заяви та наданих суду додаткових пояснень.
Також, до початку судового засідання від прокурора на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення, в яких прокуратура району підтримує заявлені позовні вимоги та доводи щодо вжиття заходів забезпечення позову.
У судовому засіданні представник, уповноважений представляти інтереси позивача та третьої особи, в повному обсязі підтримав викладені прокурором у позові вимоги та підтвердив наведені у позові обставини. Також, представником до матеріалів справи долучено докази направлення 23.07.2014 р. на адресу відповідача актів звірки та отримання їх 27.08.2014 р., про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 на рекомендованому повідомлення про вручення. Крім того, на підтвердження суми заборгованості, надано Довідку, згідно з якою станом на 10.03.2015 р. заборгованість відповідачем не погашена і складає 58408,60 грн.
Відповідач вимоги ухвали суду від 03.02.2015 р. у даній справі щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Станом на дату прийняття рішення по даній справі, ухвали господарського суду направлялись учасникам судового процесу за визначеними у позовній заяві та в правовстановлювальних документах адресами, відповідачу на адресу: 69054, АДРЕСА_2, що співпадає з адресою місцезнаходження відповідача, визначеній у ЄДР (Витяг з ЄДР станом на 23.01.2015 р.). Направлена на адресу відповідача ухвала від 03.02.2015 р. про порушення провадження у справі повернулась до господарського суджу з позначкою поштового відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Таким чином, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 10.03.2015 р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача та третьої особи, суд
25.05.2005 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавцем) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (Орендарем, відповідачем у справі) було укладено договір № 1425 оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ «Гамма» (надалі - Договір). Вказаний Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 та 26.05.2005 р. зареєстровано у реєстрі за №640.
Згідно з п. 1.1 Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудовані в перший поверх п'ятиповерхової будівлі гуртожитку нежитлові приміщення ХУІІ першого поверху літ. А: склад № 43 пл. 13,0 кв.м., мойка № 44 пл.5,0 кв.м., кухня № 45 пл. 7,4 кв.м., кафе № 46 пл. 61,6 кв.м., загальною площею 87,0 кв.м. Майно розташоване за адресою: АДРЕСА_3.
Зазначене нерухоме майно 25.05.2005 р. передано Орендарю за актом прийому-передачі з метою розміщення кафе та перебуває на балансі ВАТ «Гамма».
Відповідно до п.5.2 Договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.
Пунктом 3.5 Договору визначено, що сплата орендних платежів до державного бюджету проводиться щомісячно до 07 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті.
Договір укладено з 25.05.2005 р. по 25.05.2008 р., строком на три роки (п.10.1 Договору).
До зазначеного Договору між сторонами укладено Договір про зміни № 1 від 08.06.2007 р., Договір про зміни № 2 від 16.07.2007 р, Договір про зміни № 3 від 13.03.2008р.
Договором про зміни № 3 від 13 березня 2008 року до договору оренди від 25.05.2005р. №1425/826 змінено предмет договору та пунктом 1.1 Договору, закріплено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудовані в перший поверх будівлі гуртожитку (літ. А-5) нежилі кімнати приміщення ХУІІ: 34 - склад площею 6,8 кв.м., № 34' - кабінет площею 6,3 кв.м., №35 - мийка площею 9,7 кв.м., № 36 - кухня площею 2,0 кв.м., № 37 - кафе площею 61,6 кв.м., загальною площею по внутрішньому виміру 86,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3.
Також, п. 10.1 зазначеного договору про зміни № 3 продовжено термін дії Договору до 25 травня 2011 року.
В подальшому, рішенням Запорізької міської ради №470/1 від 28.09.2010 р. гуртожиток по вул. Гоголя. 143 у м. Запоріжжі 25.10.2010 передано за актом прийому-передачі до комунальної власності та на баланс КП «РЕПОГ».
У зв'язку з цим, 01.11.2010 укладено Додаткову угоду №4 до Договору згідно з якою змінено Орендодавця на Управління житлового господарства Запорізької міської ради, Балансоутримувача на КП «РЕПОГ».
Відповідно до вказаної Додатково угоди №4 предметом договору нежитлові приміщення першого поверху п'ятиповерхової будівлі гуртожитку, загальною площею 87.0 кв.м., а саме: частини приміщення №1, а саме: №34 площею 13,0 кв.м., №35 площею 5,0 кв.м., №36 площею 7,4 кв.м., №37 площею 61,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3.
Відповідно до п. 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №4) договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленостей з усіх істотних його умов та підписання тексту договору.
Відповідно до п. 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4) Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі зносити орендну плату до міського бюджету м.Запоріжжя.
Пунктами 3.3, 3.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4) встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається Орендарем самостійно, шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. Орендна плата перераховується Орендарем самостійно до міського бюджету м.Запоріжжя за місцем знаходження об'єкта, що здається в оренду, щомісячно, не пізніше 20 числа розрахункового місяця.
За визначенням п. 3.7 Договору оренди, у випадку закінчення терміну дії договору або його дострокового припинення орендна плата перераховується Орендарем по добу фактичної здачі приміщення по акту прийому-передачі.
Відповідно до п. 10.1Договору (в редакції Додаткової угоди № 4), цей Договір діє з 01.11.2011 року по 25.05.2011 року.
Згідно акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.11.2011 року, ФОП ОСОБА_3 прийнято нежитлове приміщення загальною площею по внутрішнім замірам 87,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3.
Додаткової угодою № 5 від 01.06.2011 р. змінено Орендодавця - з Управлення житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
За змістом позовної заяви, в порушення приписів закону та умов вищевказаного Договору оренди, відповідач несвоєчасно та не в повному сплачував орендну плату, а у період з липня 2013 року по грудень 2014 року орендна плата за користування нежитловими приміщеннями взагалі не сплачувалась.
За твердженням прокурора та позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо внесення орендних платежів, у останнього утворилась заборгованість за Договором, яка підлягає стягненню, і зазначене є достатньою підставою для розірвання договору та повернення майна.
Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 58408,60 грн. заборгованості по орендній платі; розірвання договору оренди №1425 від 25.05.2005 р. та зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути вбудовані в перший поверх п'ятиповерхової будівлі літ. А гуртожитку нежитлові приміщення загальною площею 87,0 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3,а саме: частини приміщень №1, а саме №34 - 13,0 кв.м., №35 - 5,0 кв.м., №36 - 7,4 кв.м., №37 - 61,6 кв.м., вартістю 30780 грн. на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради за участю МКП «Основаніє», шляхом підписання акта прийому-передачі, є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши прокурора та представника позивача і третьої особи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.
Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.
Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно приписів ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцем цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності є орган місцевого самоврядування.
Згідно із ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Запорізька міська рада представляє інтереси територіальної громади м. Запоріжжя.
Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є виконавчий орган Запорізької міської ради, що здійснює Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, який реалізує повноваження виконавчих органів міської ради у сфері управління та відчуження майна права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя (відповідно до Положення про департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради 18.02.2011р. за №66).
Відповідно до п. 2 вказаного Положення, одними із основних завдань Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради є: виконання повноважень щодо управління майном права комунальної власності та його приватизації у межах, встановлених міською радою; здійснення повноважень орендодавця об'єктів, що перебувають у комунальній власності, відповідно до чинного законодавства України та актів органів місцевого самоврядування м. Запоріжжя з питань орендних відносин.
Викладене свідчить, що позов подано прокурором в межах наданих йому державою повноважень в інтересах уповноваженої державою здійснювати функції у спірних відносинах особи - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом оренди за договором №1425 від 25.05.2005 р. є державне майно, тому правовідносини сторін щодо порядку користування ним регулюються приписами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до п. 11.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4), сторонами продовжено термін його дії та погоджено строк з 01.11.2011. по 25.05.2011 р.
Статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Крім того, відповідно до п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найму) майна» для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Судом встановлено, що з боку сторін не надсилались заяви щодо припинення дії Договору, в зв'язку з чим його дію було автоматично продовжено на той самий строк та на тих самих умовах, які передбачені Договором. Отже, на даний час ФОП ОСОБА_1 є користувачем державного нерухомого майна, за актом приймання-передачі нежитлові приміщення орендодавцю не поверталися.
Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до умов статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму... Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі... Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ...
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
З приписів п. 5.2 Договору оренди вбачається, Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату до місцевого бюджету м. Запоріжжя.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, нежитлові приміщення передано відповідачу в оренду, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі до Договору, копії яких міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, пунктами 3.3, 3.4. Договору оренди визначено, що орендна плата перераховується Орендарем самостійно до місцевого бюджету м. Запоріжжя за місцем знаходження об'єкта, щомісячно не пізніше 20 числа проточного місяця.
Судом встановлено, що відповідач у період з грудня 2012 р. по грудень 2014 р. не виконував свої зобов'язання за Договором оренди в частині внесення орендних платежів, в зв'язку з чим у ФОП ОСОБА_1 на день звернення прокурора до суду з даним позовом виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 58408,60 грн.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 58408,60 грн. є обґрунтованими, підтверджені доданими розрахунками та підлягають задоволенню. При цьому, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо сплати орендних платежів в узгоджених розмірах та у визначені договором строки.
Умовами п. 10.3 Договору передбачено, що договір може бути достроково розірваним за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду та у випадках, передбачених законодавством.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами договірних зобов'язань.
У відповідності до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Із змісту цієї норми слідує, що визначення істотності порушення є оціночним поняттям, яке повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин конкретної справи.
Згідно ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата, з урахуванням її індексації, віднесена до істотних умов договору оренди.
Виходячи з ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).
За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язань за договором оренди стосовно здійснення повної та своєчасної оплати за майно, що орендується, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди №1425 від 25.05.2005 р., укладеного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та ФОП ОСОБА_3, підлягають задоволенню.
В свою чергу, ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Виходячи з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі, є правовим наслідком розірвання договору оренди.
Пунктом 2.4 Договору оренди передбачено, що у випадку дострокового його розірвання Орендар зобов'язаний повернути Балансоутримувачу приміщення за актом прийому-передачі.
Матеріалами справи, підтверджується, що орендоване за договором приміщення на даний час знаходиться у користуванні ФОП ОСОБА_1, відповідний акт прийому-передачі не складався і приміщення Балансоутримувачу не поверталося.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором оренди державного нерухомого майна № 1425 від 25.05.2005 р.
З огляду на вищевикладене, позовна вимога про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути вбудовані в перший поверх п'ятиповерхової будівлі літ. А гуртожитку нежитлові приміщення загальною площею 87,0 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3, а саме: частини приміщень №1, а саме №34 - 13,0 кв.м., №35 - 5,0 кв.м., №36 - 7,4 кв.м., №37 - 61,6 кв.м., вартістю 30780 грн. на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради за участю МКП «Основаніє», шляхом підписання акта прийому-передачі, підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Згідно п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080 грн.) та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (1218 грн.).
Відповідно до п. 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4) вартість спірного майна становить 30780,00 грн. Крім того, позивачем було заявлено позовні вимоги майнового характеру про стягнення 58408,60 грн.
Таким чином, загальна сума позовних вимог майнового характеру становить 89188,60грн., тому судовий збір за вказані вище майнові вимоги складає 1827,00 грн. (мінімальний розмір).
Вимога позивача про дострокове розірвання договору оренди є немайновою вимогою, тому судовий збір за дану вимогу становить 1218,00 грн.
На підставі вищевикладеного, вбачається, що загальна сума судового збору за даним позовом становить 3045,00 грн.
Щодо заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову, суд на даній стадії судового процесу не вбачає підстав для її задоволення у зв'язку з прийняттям судом рішення. В подальшому заходи щодо забезпечення виконання судового рішення забезпечуються державним виконавцем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (м. Запоріжжя) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Запоріжжя) задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69054, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь місцевого бюджету м. Запоріжжя, стягувач - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69037, м.Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 60-Б, код ЄДРПОУ 37573068) із зарахуванням до місцевого бюджету на рахунок: 33216871700003 в Головному управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 38025440, код платежу 22080401, заборгованість по орендній платі у розмірі 58408 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста вісім) грн. 60 коп.
Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 1425 від 25.05.2005 р., укладеним між Департаментом комунальної власності та приватизації (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, код ЄДРПОУ 37573068) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (69054, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2).
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (69054, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) повернути вбудовані в перший поверх п'ятиповерхової будівлі літ. А гуртожитку нежитлові приміщення загальною площею 87,0 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3, а саме: частини приміщень №1, а саме №34 - 13,0 кв.м., №35 - 5,0 кв.м., №36 - 7,4 кв.м., №37 - 61,6 кв.м., вартістю 30780,00 грн. на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, код ЄДРПОУ 37573068) за участю Міське комунальне підприємство «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 20485152) шляхом підписання акта прийому-передачі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69054, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001; банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007) суму 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. судового збору.
Заяву Прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.03.2015 р.