11 березня 2015 року Чернігів Справа № 825/334/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Федоренка Я.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Лотоцького А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд визнати протиправним рішення відповідача про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, що викладене у протоколі ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду питань, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій, від 28.08.2014 № 8; зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду питань, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій надати позивачу статус учасника бойових дій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він у складі діючої армії не перебував, однак 19.09.1943 у віці чотирнадцяти років під час визволення села Гусавка Менського району виконував бойове завдання командира кавалеристів, допомагав знайти солдатів, які не повернулися із села, в результаті якого отримав вогнепальне поранення в ногу. Вважає, що відповідачем безпідставно було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити, надав суду заперечення, в яких зазначив, що позивач на військову службу під час Великої вітчизняної війни не призивався, військовослужбовцем не являвся, офіційних завдань на виконання бойових завдань чи забезпеченні бойової діяльності не отримував. Крім того вказав, що свідки, на яких посилається позивач в період, що потребує підтвердження, з позивачем не працювали та військову службу з позивачем не проходили, у зв'язку з чим їх показання не можуть братися до уваги.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 30.10.1950 по 26.05.1953 року проходив військову службу, що підтверджується копією облікової карточки до військового квитка позивача серії НОМЕР_1 , наявної в матеріалах справи (а.с. 42).
З метою отримання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 в серпні 2014 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідною заявою до якої додав наступні документи: звернення, копія облікової карточки, копія посвідчення водія, копія свідоцтва НОМЕР_2 від 20.03.1977, довідка-характеристика сільської ради від 06.02.2012 № 1-15/100, довідка Менської центральної районної лікарні, пояснення ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_3 , газетну статтю (а.с. 46-62).
За наслідками розгляду заяви позивача, комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду питань, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника бойових дій, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих записів про службу у складі діючої армії, що підтверджується протоколом засідання комісії від 28.08.2014 № 8 (а.с.31-33).
Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням, звернувся до суду з даним позовом, в зв'язку з чим суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.
Особи, які належать до учасників бойових дій визначені статтею 6 Закону.
Відповідно до Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 08.04.2009 № 158 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2009 за № 428/16444 (далі - Положення, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), вирішення питань про визначення учасників бойових дій відповідно до статті 6 Закону з числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників покладається на комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів за місцем їх реєстрації.
Пунктом 9 вказаного Положення визначено, що комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі документів, зокрема: довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою; партизанського квитка; посвідчення учасника підпілля; посвідчення до знака “За разминирование”; грамот, фотографій (оригіналів); газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження; історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім'я та по батькові заявника; партійних документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін).
В силу пункту 10 Положення, за відсутності через незалежні від заявника причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником.
Відмова комісією позивачеві у наданні статусу учасника бойових дій зумовлена відсутністю записів та документів, які б достовірно свідчили про його участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни. Так, у ОСОБА_1 відсутні довідки відповідного періоду, грамоти, фотографії, історичні довідки, партизанський квиток, будь-які інші документи, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях.
Надані позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до суду показання двох свідків є недостатніми доказами для задоволення заяви про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій з огляду на те, що дані свідки не проходили військову службу та не працювали разом із заявником.
З їхніх показів вбачається, що вони не були свідками участі позивача 19.09.1943 у бойових діях та його поранення, а лише чули про них та бачили позивача з перебинтованою ногою.
Газетна стаття, надана позивачем, також не приймається судом до уваги, оскільки вона не датована тим періодом, який потребує підтвердження.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що участь позивача у бойових діях у вересні 1943 року не підтверджена належними та допустимими доказами, які можуть бути взяті до уваги судом для встановлення йому статусу учасника бойових дій.
Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя І.І. Соломко