ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
09 лютого 2015 року 11 год. 56 хв. № 826/20116/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Здорик Л.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 09 лютого 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 19 грудня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16 грудня 2014 року № 0017462201 (далі - оскаржуване рішення).
В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржуване рішення є таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.
Ухвалою суду від 24 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.
Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування у судовому засіданні 14 січня 2015 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Відповідачем у період із 17 по 21 листопада 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 28 листопада 2014 року складено акт № 1732/26-59-22-01/35534912 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у результаті взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Істоконс" (далі - ТОВ "Істоконс") за період із 01 січня по 31 березня 2014 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 270119,00 грн.
На підставі акту перевірки, 16 грудня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 270119,00 грн.
Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.
Так, згідно з пп. 20.1. 4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Перевірку проведено на підставі наказу від 05 листопада 2014 року № 1614.
Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.
Висновок про безпідставність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 270119,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних TOB "Істоконс", за переконанням суду, є безпідставним.
Зокрема, фінансово-господарські відносини позивача та TOB "Істоконс" ґрунтувались на договорі від 16 грудня 2013 року № IDXCM01213, за умовами якого позивач замовив, а TOB "Істоконс" зобов'язалося виконати монтажні роботи зі створення інтер'єру та виконання усіх необхідних установок/монтажів згідно із деталізацією і цінами, погодженими сторонами, у магазині "Ойшо" у ТЦ "Меганом", розташованому за адресою: місто Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8 (далі - магазин).
Завершення виконання TOB "Істоконс" монтажних робот у магазині підтверджується актом приймання підрядних робіт від 21 березня 2014 року № 28.
На виконання ст. 4 договору, TOB "Істоконс" надано позивачу платіжні доручення від 03 січня 2014 року № 42 на суму 1032300,00 грн., від 11 лютого 2014 року № 300123 на суму 619380,00 грн., від 25 березня 2014 року № 300484 на суму 309690,00 грн., від 03 лютого 2014 року на суму 619380,00 грн., а також рахунки на оплату від 18 березня 2014 року на суму 309690,00 грн. та від 18 грудня 2013 року на суму 309690,00 грн.
TOB "Істоконс" також надано позивачу податкові накладні від 03 січня 2014 року № 4 на загальну суму 1032300,00 грн., у тому числі ПДВ - 172050,00 грн., від 11 лютого 2014 року № 4 на загальну суму 619380,00 грн., у тому числі ПДВ - 103230,00 грн., від 21 березня 2014 року № 4 на загальну суму 412920,00 грн., у тому числі ПДВ - 68820,00 грн.
Факт виконання монтажних робіт підтверджується фото-звітом, який міститься у матеріалах справи.
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що використання магазину планувалось позивачем для здійснення своєї господарської діяльності, зокрема, роздрібної торгівлі одягом у спеціалізованих магазинах.
Згідно з п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Тобто, як вбачається з вище викладених норм, підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку належним чином оформленої податкової накладної.
Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа.
У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що позивачем до перевірки надані усі податкові накладні, виписані TOB "Істоконс" за договором.
До того ж, як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідачем у ході перевірки не виявлено будь-яких порушень позивачем щодо форми або змісту таких податкових накладних.
На час укладання договору та виконання монтажних робіт TOB "Істоконс" зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та як платником ПДВ, тобто товариство мало право виписувати податкові накладні.
Враховуючи вище викладене та зважаючи на те, що сплативши грошові кошти за виконані TOB "Істоконс" монтажні роботи, у тому числі ПДВ, позивач отримав належним чином складені та у подальшому зареєстровані податкові накладні, - він правомірно сформував податковий кредит у розмірі 270119,0 грн.
Доводи відповідача щодо незнаходження TOB "Істоконс" за місцем реєстрації та наявність розбіжностей у сумах задекларованого позивачем податкового кредиту та податковими зобов'язаннями TOB "Істоконс", за переконанням суду, є безпідставними, оскільки жодної заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів TOB "Істоконс" не має, що підтверджується довідкою, виданою державною додатковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві від 27 листопада 2014 року. Свідоцтво TOB "Істоконс" як платника ПДВ не анульовано.
Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та вбачається зі змісту акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на тому, що фінансово-господарські відносини та господарські операції між позивачем та TOB "Істоконс" не мали реального характеру. При цьому, такий висновок, у свою чергу, ґрунтується на аналізі господарської діяльності TOB "Істоконс" із його контрагентами, а не безпосередньо на аналізі фінансово-господарських відносин між позивачем та TOB "Істоконс".
Отже, враховуючи вище викладені норми та з'ясовані обставини, зважаючи на те, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів підтверджується реальність господарських операцій за участю позивача та TOB "Істоконс", а також приймаючи до уваги той факт, що позивач як платник податків не повинен нести відповідальність за можливі протиправні діяння контрагента по ланцюгу постачання, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність висновку відповідача, який міститься в акті перевірки, та, як наслідок, наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Поряд з цим, відповідно до норм постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16 грудня 2014 року № 0017462201, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 року 5у розмірі 270119,00 грн. (Двісті сімдесят тисяч сто дев'ятнадцять гривень 00 копійок).
3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна" (код ЄДРПОУ 35534912) здійснений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. (Чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) із Державного бюджету України.
Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Постанова у повному обсязі складена 16 лютого 2015 року