17 березня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/366/15-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши позовну заяву заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування реєстраційних дій,
Заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування реєстраційних дій.
В позовній заяві заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону просить суд скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності нерухомого майна - приміщення магазину №24, загальною площею 117,5 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності нерухомого майна - приміщення магазину №24, загальною площею 117,5 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.
Частиною першою статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно пункту 4 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Відповідно до частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Частиною п'ятою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.
Водночас, поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктами 8 та 9 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Частиною третьою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Згідно пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Аналіз наведених процесуальних норм права дозволяє дійти висновків про те, що до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом може звернутися суб'єкт владних повноважень лише у вказаних вище випадках або ж у випадках прямо передбачених в законі. Звернення до суду суб'єкта владних повноважень є способом реалізації його компетенції, а тому відбувається з урахуванням частини другої статті 19 Конституції України, тобто лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Прокурор набуває статусу позивача лише у разі відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або у разі відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до адміністративного суду. Відсутність у позовній заяві інформації про зміст порушення інтересів держави, наявності чи відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є недоліком позовної заяви та підставою для залишення такої позовної заяви без руху.
При цьому суд також звертає увагу на позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі №1237/12/13-13 від 11 вересня 2013 року.
Однак, всупереч зазначеним положенням, заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону в поданому позові вказуючи про Міністерство оборони України як одного з позивачів у цій справі не вказав про наявність чи відсутність у Міністерства оборони України як суб'єкта владних повноважень права щодо звернення до адміністративного суду з позовом до фізичних осіб про скасування реєстраційних дій.
Суд зазначає, що вимоги даного позову про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності нерухомого майна - приміщення магазину №24, загальною площею 117,5 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не узгоджуються з положеннями указаних вище процесуальних норм, зокрема, частини четвертої та п'ятої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, як вбачається зі змісту позову, заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону фактично не погоджується з рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно, тобто суб'єкта владних повноважень, щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за фізичними особами.
Суд звертає увагу заявника на те, що за змістом наведеного вище пункту 9 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем в адміністративній справі може бути особа, до якої звернена вимога позивача.
Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
З огляду на викладене та керуючись статтями 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,
1.Позовну заяву заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування реєстраційних дій залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 27 березня 2015 року шляхом подання позовної заяви та доданих до неї документів у відповідності до вимог, встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
В разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу на цю ухвалу може бути подано до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.П. Лелюк