ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
05 лютого 2015 року 16 год. 15 хв. № 826/20728/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Житній ринок" до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 29 грудня 2014 року надійшов позов комунального підприємства "Житній ринок" (далі - позивач) до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника, прийняту 18 грудня 2014 року відповідачем при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП № 45504717 стосовно стягнення із позивача боргу у загальному розмірі 186822,33 грн. (далі - оскаржувана постанова).
В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана постанова прийнята відповідачем із порушенням норм чинного законодавства, чим порушено права та законні інтереси позивача.
Ухвалою суду від 06 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У судовому засіданні 20 січня 2015 року судом прийнято ухвалу про витребування у відповідача засвідчених копій усіх, без винятку, матеріалів зведеного виконавчого провадження ВП № 45504717, які стосуються оскаржуваної постанови при примусовому виконанні вище вказаного провадження стосовно стягнення із позивача боргу у загальному розмірі 186822,33 грн.
У судовому засіданні 20 січня 2015 року суд перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.
Представник відповідача у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.
Будь-яких доказів, витребуваних ухвалою суду від 20 січня 2015 року, станом на дату прийняття даного судового рішення відповідачем суду так і не надано.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 20 січня 2015 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Відповідачем 18 грудня 2014 року прийнято оскаржувану постанову, якою, на підставі рішення суду, накладено арешт на кошти позивача (боржника у виконавчому провадженні ВП №45504717), які містяться на відповідних рахунках та належать позивачу.
Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.
Так, відповідно до ст. 1, ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Як уже зазначено вище, оскаржуваною постановою на кошти позивача, які містяться на відповідних рахунках у банках, накладено арешт.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що арешт накладено, зокрема, на розрахунковий рахунок № 26047700250405, відкритий позивачем у ПАТ КБ "Правекс-Банк" (код фінансової установи: 380838, код валюти рахунку: 980).
Поряд з цим, як вбачається із довідки ПАТ КБ "Правекс-Банк" від 17 листопада 2014 року № 889, копі якої міститься у матеріалах справи, рахунок № 26047700250405 є спеціальним банківським рахунком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".
Суд зазначає, що нормами законодавства передбачено деякі виключення щодо накладення арешту на грошові кошти боржника з урахуванням їх цільового призначення і використання, характеру та порядку регулювання правовідносин, на сплату зобов'язань за якими відкриті відповідні рахунки.
Зокрема, згідно з п. 1.8 глави 1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 492, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
На поточних рахунках розміщуються страхові кошти, які можуть бути використані виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.
Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Зі змісту оскаржуваної постанови також вбачається, що зведене виконавче провадження відкрито, у тому числі, з метою виконання наказу № 910/4190/13, виданого 14 серпня 2013 року Господарським судом міста Києва щодо стягнення із позивача на користь TOB "АСБ Гарант" боргу у розмірі 57457,50 грн.
При цьому, у матеріалах справи міститься копія заяви TOB "АСБ Гарант від 23 червня 2014 року № 01/06 про закриття виконавчого провадження, в обґрунтування якої зазначено, що 17 червня 2014 року між позивачем та TOB "АСБ Гарант" укладено угоду про розстрочку виконання рішення суду.
У матеріалах справи також міститься копія скарги позивача на бездіяльність державного виконавця, а саме щодо не вчинення відповідних дій за результатами розгляду вказаної вище заяви TOB "АСБ Гарант".
Отже, з огляду на мирне врегулювання сторонами своїх зобов'язань, примусове стягнення будь-яких сум із позивача на користь TOB "АСБ Гарант" є незаконним.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 49 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: є письмова заява стягувача.
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.
З урахуванням вище викладеного, суд зазначає, що відповідач, ігноруючи заяву "АСБ Гарант", як сторони виконавчого провадження, стосовно закриття виконавчого провадження щодо стягнення із позивача боргу у розмірі 57457,50 грн., не виконує вимоги норм чинного законодавства та всупереч волі сторони виконавчого провадження - стягувача, продовжує здійснювати виконавчі дії.
Стосовно примусового виконання наказу № 5011-36/12782-2012, виданого 01 березня 2013 року Господарським судом міста Києва щодо стягнення із позивача на користь ПП "Ястреб" (TOB "Факторингова компанія "Фактор") боргу у розмірі 36071,17 грн. суд зазначає, що грошові кошти у розмірі 22283,96 грн. 30 травня 2014 року перераховано на рахунок відповідача, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з рахунку позивача. Іншу частину грошових коштів списано державним виконавцем при виконанні постанови від 15 липня 2014 року ВП № 43371763 про арешт коштів боржника.
Тобто, грошове зобов'язання позивача перед ПП "Ястреб" (TOB "Факторингова компанія "Фактор") виконане у повному обсязі.
Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 60 Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов комунального підприємства "Житній ринок" до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника, прийняту 18 грудня 2014 року відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві стосовно комунального підприємства "Житній ринок" (код ЄДРПОУ 05587843) у рамках зведеного виконавчого провадження ВП №45504717.
Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин