ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.03.2015Справа №910/14363/14
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА
Страхування»
До Приватного акціонерного товариства « Українська страхова компанія «Гарант-Авто»
Про стягнення 6 875,32 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 385,32 грн.
Ухвалою Господарського суду місті Києва від 17.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/14363/14, призначено дану справу до розгляду на 28.08.2014 р.; зобов'язано сторін надати суду певні документи.
В судових засіданнях 28.08.2014 р. та 11.09.2014 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України були оголошені перерви до 11.09.2014 р. та 30.09.2014 р., про що сторони були повідомлені під розписку.
У судовому засіданні 30.09.2014 р. судом розглянуто подану в судовому засіданні 11.09.2014 р. на підставі ст. 22 ГПК України заяву позивача про уточнення позовних вимог, в якій Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» просило суд стягнути з відповідача на свою користь 6 875,32 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 510,00 грн., яка передбачена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4202443), та прийнято її до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 р. на підставі ст. 41 ГПК України призначено в даній справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 р. зупинено провадження у справі № 910/14363/14 на час проведення судової автотоварознавчої експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2014 р. було поновлено провадження у справі № 910/14363/14, виправлено описку, допущену в абз. 1 сторінки два та в п. 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 р. про призначення в даній справі експертизи, та зупинено провадження у справі № 910/14363/14 на час проведення судової автотоварознавчої експертизи, направлено матеріали справи № 910/14363/14 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 р. поновлено провадження у справі № 910/14363/14, зобов'язано позивача надати витребувані експертною установою докази, зупинено провадження у справі № 910/14363/14 на час проведення судової автотоварознавчої експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 р. поновлено провадження у справі № 910/14363/14, та призначено справу до розгляду на 05.03.2015 р.
05.03.2015 р. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав письмові пояснення по справі.
Представник відповідача в судове засідання 05.03.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Керуючись ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд ухвалою від 05.03.2015 р. відклав розгляд даної справи на 16.03.2015 р. та зобов'язав учасників судового процесу надати суду певні документи.
Представники сторін у судове засідання 16.03.2015 р. не з'явились, про поважні причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимог ухвали суду від 05.03.2015 р. не виконали.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/14363/14.
У судовому засіданні 16.03.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
11.12.2008 р. о 12:00 год. на вулиці Гончара в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Nissan Tiida», державний номер АІ6004ВІ, під керуванням Дивнікової Т.М., «Daewoo Lanos», державний номер АА4492СХ, що належить Вдовенко С.В., та «Ford Focus», державний номер АІ5730ВВ, що належить Балицькому А.В.
Дивнікова Т.М., керуючи транспортним засобом «Nissan Tiida», державний номер АІ6004ВІ, рухаючись по другорядній дорозі не надала дорогу автомобілю «Ford Focus», державний номер АІ5730ВВ, під керуванням Балицького А.В., внаслідок чого здійснила зіткнення з даним автомобілем, який по інерції здійснив зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos», державний номер АА4492СХ, під керуванням Вдовенка С.В., чим порушила Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Про наведене свідчить довідка ДАІ № 8298204 та постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2009 року в адміністративній справі № 3-300/2009, відповідно до якої Дивнікова Т.М. визнала свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та була притягнена до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Факти, які встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2009 року в адміністративній справі № 3-300/2009, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.
У вищезазначеній постанові зазначено, що Дивнікова Т.М. визнала свою вину у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Daewoo Lanos», державний номер АА4492СХ, що належить Вдовенко С.В.
Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.
В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий альянс», правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», (надалі - Страховик), Вдовенком С.В. (надалі - Страхувальник) та АКІБ «УкрСиббанк» (надалі - Вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 2010293 від 11.07.2007 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Daewoo Lanos», державний номер АА4492СХ.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
16.12.2008 р. було складено акт огляду колісного транспортного засобу «Daewoo Lanos», державний номер АА4492СХ.
На підставі заяви страхувальника про настання події, що має ознаки страхового випадку від 11.12.2008 р., рахунку-калькуляції АТ «УАК» філія «Універсал-Авто» № КА-0000673 від 16.12.2008 р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 14125/08/05/11 від 02.02.2009 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 7 385,32 грн.
Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 2010293 від 11.07.2007 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжними дорученнями № 780 від 03.02.2009 р. 7 385,32 грн. страхового відшкодування Вдовенку С.В., перерахувавши кошти на рахунок АТ «УАК» філія «Універсал-Авто» за авторемонтні роботи згідно рахунка-калькуляції № КА-0000673 від 16.12.2008 р. пошкодженого автомобіля «Daewoo Lanos», державний номер АА4492СХ. При цьому, підтвердженням суми страхового відшкодування страхувальника, є саме платіжне доручення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 р. у справі № 42/92, від 15.01.2013 р. у справі № 5011-72/9778-2012, від 30.01.2013 р. у справі № 5011-35/11156-2012, від 13.05.2013 р. у справі № 5011-50/17051-2012, від 14.05.2013 у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 у справі № 910/3655/13, від 21.01.2014 у справі № 910/11450/13, від 25.12.2014 р. у справі № 910/13665/14.
Враховуючи те, що у постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2009 року в адміністративній справі № 3-300/2009 зазначено, що Дивнікова Т.М., яка керувала автомобілем «Nissan Tiida», державний номер АІ6004ВІ, визнала свою вину в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті її зіткнення з автомобілем марки «Daewoo Lanos», державний номер АА4492СХ, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Daewoo Lanos», державний номер АА4492СХ.
З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 2010293 від 11.07.2007 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 11.12.2008 р. о 12:00 год. на вулиці Гончара в м. Києві, виплачено страхове відшкодування Вдовенку С.В. - власнику автомобіля «Daewoo Lanos», державний номер АА4492СХ, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Nissan Tiida», державний номер АІ6004ВІ, водій якої винний у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».
За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення шкоди у розмірі 6 875,32 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 11.12.2008 р. о 12:00 год. на вулиці Гончара в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Nissan Tiida», державний номер АІ6004ВІ, під керуванням Дивнікової Т.М., «Daewoo Lanos», державний номер АА4492СХ, що належить Вдовенко С.В., та «Ford Focus», державний номер АІ5730ВВ, що належить Балицькому А.В., у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху України.
У судовому засіданні 30.09.2014 р. судом розглянуто подану в судовому засіданні 11.09.2014 р. на підставі ст. 22 ГПК України заяву позивача про уточнення позовних вимог, в якій Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» просило суд стягнути з відповідача на свою користь 6 875,32 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 510,00 грн., яка передбачена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4202443), та прийнято її до розгляду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Nissan Tiida», державний номер АІ6004ВІ, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.
У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).
Відповідач надав суду 11.09.2014 р. заяву про застосування позовної давності у справі № 910/14363/14.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
За приписами статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно зі ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до пункту 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.
Господарський суд зазначає, що позовна давність у даній справі була перервана, оскільки 03.10.2011 р. ТОВ «Агенція по управлінню заборгованістю» звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення завданих збитків внаслідок вищевказаної ДТП з Дивнікової Т.М., яка є винною особою. За даним позовом було порушено провадження та призначено попереднє судове засідання на 23.03.2013 р. Заочним рішенням від 25.06.2012 р. позовні вимоги було задоволено. Однак 15.01.2014 р. Дивнікова Т.М. подала до суду заяву про перегляд заочного рішення, надавши поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4202443, який діяв на момент скоєння ДТП. В ході розгляду зазначеної заяви було скасоване вказане заочне рішення.
Таким чином, перебіг позовної давності щодо спірних відносин у справі № 910/14363/14 було перервано.
Оскільки ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» сплатило страхове відшкодування згідно з платіжними дорученнями № 780 від 03.02.2009 р. 7 385,32 грн. страхового відшкодування Вдовенку С.В., перерахувавши кошти на рахунок АТ «УАК» філія «Універсал-Авто» за авторемонтні роботи згідно рахунка-калькуляції № КА-0000673 від 16.12.2008 р. пошкодженого автомобіля «Daewoo Lanos», державний номер АА4492СХ, то позовна давність мала б бути встановлена з 04.02.2009 р. до 03.02.2012 р. Однак, враховуючи, що позовна давність була перервана зверненням з позовом до Бориспільського міськрайонного суду Київської області 02.10.2011 р. та винесеними відповідними судовими рішеннями, то встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позивачем у справі № 910/14363/14 не порушено.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд відмовляє ПрАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» у задоволенні заяви про застосування позовної давності у справ № 190/14363/14.
30.07.2014 р. через службу діловодства господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла відповідь на запит, згідно з яким в ЦБД на даний час є інформація про договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу «Nissan Tiida», державний номер АІ6004ВІ, зазначена в судовому запиті. Страхувальником за даним договором є Дивнікова Т.М., тип договору - 1.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4202443 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 25 500,00 грн. та франшиза - 510,00 грн.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 14.08.11 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);
- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).
Позивачем було направлено на адресу ПрАТ «УСК «Гарант-Авто» претензію (вих. № РГ/14125/08/3 від 15.04.2014 р.) на виплату страхового відшкодування за полісом № ВВ/4202443 в порядку регресу.
25.07.2014 р. відповідач надав відповідь (вих. № 5165), в якій фактично визнав заборгованість у розмірі 6 875,32 грн. страхового відшкодування за вищезазначеним страховим випадком, який стався внаслідок ДТП.
Однак станом на день розгляду справи в суді відповідач суму страхового відшкодування в порядку регресу не сплатив.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» щодо стягнення 6 875,32 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 11.12.2008 р. о 12:00 год. на вулиці Гончара в м. Києві за участю транспортних засобів «Nissan Tiida», державний номер АІ6004ВІ, під керуванням Дивнікової Т.М., «Daewoo Lanos», державний номер АА4492СХ, що належить Вдовенко С.В., та «Ford Focus», державний номер АІ5730ВВ, що належить Балицькому А.В.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (провул. Новопечерський, 19/3, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 20474912) 6 875 (шість тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 32 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення підписано 17.03.2015 р.
Суддя Т.М. Ващенко