ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.03.2015Справа № 910/28919/14
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
доЖитлово-будівельного кооперативу "Харчовик - 4"
простягнення 179 593 грн 80 коп.
Представники:
від позивача: Залерцов М.О. - представник за довіреністю № 562 від 31.12.2014
від відповідача: не з'явились
24.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" з вимогами до Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик - 4" про стягнення 179 593 грн 80 коп. заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 03718/4-04 від 13.02.2004, в тому числі: 148 028 грн 72 коп. основного боргу, 17 767 грн 32 коп. інфляційних втрат, 6 003 грн 44 коп. 3 % річних, 392 грн 88 коп. пені та 7401 грн 44 коп. штрафу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення № 03718/4-04 від 13.02.2004 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2011 по 30.06.2014 у розмірі 148 028 грн 72 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано 17 767 грн 32 коп. інфляційних втрат, 6 003 грн 44 коп. 3 % річних, 392 грн 88 коп. пені та 7401 грн 44 коп. штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 порушено провадження у справі № 910/28919/14, розгляд справи призначений на 29.01.2015.
28.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду від відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справи на більш тривалий термін.
28.01.2015 відділу діловодства Господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 розгляд справи відкладено на 19.02.2015, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та неподанням останнім витребуваних доказів.
19.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву та заява про ознайомлення з матеріалами справи.
19.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення.
У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 19.02.20145 оголошено перерву до 10.03.2015.
10.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відзив.
Представник відповідача у судове засідання 10.03.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У судове засідання 10.03.2015 з'явився представник позивача та надави пояснення по суті справи, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
У судовому засіданні 10.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд
13.02.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник за договором) та Житлово-будівельним кооперативом "Харчовик-4" (абонент за договором) було укладено договір № 03718/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався сплатити за вищезазначені послуги згідно умов договору та правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 № 65.
У відповідності до положень статуту Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (нова редакція), затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (протокол від 28.04.2011), визначено, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ідентифікаційний код 03327664) є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".
Відповідно до пунктом 7.1 договору, даний договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
Згідно пункту 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.
У відповідності до пункту 3.3. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водо лічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з пунктом 21.2 правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.
Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.
Відповідно до пункту 3.5 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.
Пунктом 3.6. договору сторони погодили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (дебетове повідомлення, вимогу-доручення тощо) для оплати за надані йому послуги згідно даного договору.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.
Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.
В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.
Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Тобто стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.
Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Пунктом 1.4 Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.
Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).
Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).
Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.
Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу.
Таким чином суд приходить до висновку, що в даному випадку оплаті підлягають послуги з водовідведення стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що підігрівається тепловими пунктами відповідача.
Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 у справі № 52/526, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2012, встановлено, що на підставі договору на послуги водопостачання та водовідведення № 03718/4-04 від 13.02.2004 відповідачу було відкрито особовий рахунок та присвоєно код 4-1201, за яким здійснюється розрахунок питної води та водовідведення. Крім того, позивач відкрив відповідачу другий додатковий рахунок та присвоїв код 4-51201, за яким здійснюється розрахунок оплати послуг з постачання питної води, що йде на підігрів.
Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як встановлено судом, позивачем надано відповідачу послуги з постачання холодної води та прийняття стічних вод на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на послуги водопостачання та водовідведення № 03718/4-04 від 13.02.2004 за період з 01.11.2011 по 30.06.2014. Факт, обсяги та вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної актами про зняття показань з приладу обліку (підписаних відповідачем), розшифровками рахунків абонента та зведеними відомостями розщеплення сплат (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи).
Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що абонент в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті спожитих послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2011 по 30.06.2014, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиті послуги з постачання холодної води та прийняття стоків холодної води, нарахування за які обліковуються позивачем за кодом № 4-1201 у розмірі 104 555 грн 85 коп. та за спожиті послуги з прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів, нарахування за які обліковуються позивачем за кодом № 4-51201, у розмірі 18 789 грн 85 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих в період з 01.11.2011 по 30.06.2014 позивачем послуг з постачання холодної води та прийняття стоків у розмірі 123 345 грн 70 коп.
Крім того, як вбачається з розрахунку позовних вимог, доданому до позовної заяви, позивачем нараховано заборгованість у розмірі 24 683 грн 02 коп. за послуги постачання води, що використовується для приготування гарячої води, нарахування за які обліковуються за кодом № 4-51201.
Відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.
Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.
Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.
Крім того, у пункті 6.1 Правил зазначено, що насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них, які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.
При цьому суд зазначає, що постачання гарячої води регулюється Законом України "Про теплопостачання", за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до норм статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
У відповідності до положень пунктів 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.
З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.
Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.
Як встановлено судом, договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03718/4-04 від 13.02.2004 не регулює відносини сторін з приводу постачання холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, відповідно договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.
З урахуванням пояснень відповідача щодо балансової належності теплових пунктів, розмішених в будинках, що віднесені до дислокації Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик - 4", судом встановлено, що у період з 01.11.2011 по 30.06.2014 на балансі відповідача не перебували та у його господарському віданні не знаходились теплові пункти (котельні), до яких подаються обсяги холодної води, для виготовлення гарячої води, що йде на потреби обслуговування будинків згідно дислокації до договору на послуги водопостачання та водовідведення № 03718/4-04 від 13.02.2004. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження протилежного.
Таким чином, з огляду на вищевикладене та враховуючи те, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу надані послуги з постачання холодної води для її підігріву, суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу у розмірі 24 683 грн 02 коп., що обліковується за кодом № 4-51201 (постачання питної води, що використовується для підігріву), а вимоги позивача в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за надані послуги з постачання холодної води та прийняття стічних вод за період з 01.11.2011 по 30.06.2014 з урахуванням актів зняття показів з приладу обліку (підписаних відповідачем), розшифровок рахунків абонента та зведених відомостей розщеплення сплат, суд вважає його обґрунтованими, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.11.2011 по 30.06.2014 підлягають частковому задоволенню у розмірі 123 345 грн 70 коп., в тому числі заборгованість за постачання холодної води та прийняття стічних вод холодної води у розмірі 104 555 грн 85 коп. та за прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів, у розмірі 18 789 грн 85 коп.
У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 392 грн 88 коп., 3 % річних у розмірі 6 003 грн 44 коп., інфляційних втрат у розмірі 17 767 грн 32 коп. та штраф у розмірі 7 401 грн 44 коп.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
У відповідності до п. 4.1. договору сторонами встановлено, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити (пункт 4.1. договору).
За несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу (пункт 4.2 договору).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", стосовно того, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пунктів 4.1 та 4.2 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано пеню, штраф, інфляційні втрати та 3 % річних.
Оскільки судом встановлено, що сума основного боргу менша, ніж заявлено позивачем, штрафні санкції підлягають перерахунку.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про нарахування відповідачу пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що йде на підігрів підлягають задоволенню у розмірі 234 грн 50 коп. (111 грн 19 коп. - за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, 123 грн 31 коп. - за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, що йде на підігрів), 3 % річних - у розмірі 5 093 грн 76 грн. (4 466 грн 50 коп. - за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, 627 грн 26 коп. - за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, що йде на підігрів), інфляційних втрат у розмірі 14 914 грн 20 коп. (12 821 грн 62 коп. - за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, 2 092 грн 58 коп. - за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, що йде на підігрів) нараховані за період заборгованості з листопада 2011 року по червень 2014 року та 5% штрафу - у розмірі 6 167 грн 29 коп.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Харчовик - 4" (02183, м. Київ, вул. Генерала Ватутіна, буд. 26, ідентифікаційний код 22908711) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 123 345 (сто двадцять три тисячі триста сорок п'ять) грн 70 коп., пеню у розмірі 234 (двісті тридцять чотири) грн 50 коп., 3 % річних у розмірі 5 093 (п'ять тисяч дев'яносто три) грн 76 грн., інфляційних втрат у розмірі 14 914 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн 20 коп., штраф у розмірі 6 167 (шість тисяч сто шістдесят сім) грн 29 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 995 (дві тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 11 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 16.03.2015
Суддя Н.Б. Плотницька