17.03.15 Справа № 904/1503/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіддісвіт" (м. Дніпропетровськ)
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" (м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області), в особі Кременчуцької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" (м. Кременчук, Полтавської області)
відповідача-2: Приватного підприємства "Дельфін" (м. Дніпропетровськ)
про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних у загальному розмірі 12 467 грн. 85 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від позивача: Вишневська Н.В. - представник (довіреність б/н від 29.01.2015)
від відповідача-1: Коновець О.А. - юрисконсульт (довіреність б/н від01.01.2015)
від відповідача-2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіддісвіт" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути заборгованість за поставлений товар в загальному розмірі 12 467 грн. 85 коп. у наступний спосіб:
- з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" в особі Кременчуцької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" (далі-відповідач-1) частину основної заборгованості у сумі 11 967 грн. 85 коп.;
- солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" в особі Кременчуцької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" та Приватного підприємства "Дельфін"(далі-відповідач-2) частину основного боргу у сумі 500 грн. 00 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 порушені зобов'язання за позадоговірною поставкою товарів (дитячих іграшок) в частині своєчасного та повного розрахунку за поставлений протягом січня 2014 року товар. При цьому, відповідно до умов договору поруки від 01.08.2012 відповідач-2 зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань, що випливають з договорів купівлі-продажу, договорів поставки, укладених між позивачем та відповідачем-1, при цьому обов'язок відповідача-2 (поручителя за договором) обмежується сплатою суми не більше 500 грн. 00 коп.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2015 порушено провадження у справі та призначено її розгляд в засіданні на 17.03.2015.
Так, вказаною ухвалою суду, зокрема, зобов'язано позивача надати докази часткової оплати; акт звірки взаєморозрахунків станом на дату подання позову (позивачу з'явитись до відповідача); оригінали доданих до позовної заяви документів (для огляду у судовому засіданні); власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.
У судове засідання 17.03.2015 представник позивача з'явився, але витребувані судом документи не надав.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні повідомив, що заборгованість в сумі 12 467 грн. 85 коп. погасив 26.02.2015, у зв'язку з чим просив суд провадження у справі припинити.
Представник відповідача-2 у судове засідання 17.03.2015 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомили, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду від 26.02.2015 була вручена відповідачу-2, що підтверджується поштовим повідомленням № 4994524248387 (4903805926125), яке повернулося з відміткою відповідача-2 про отримання 06.03.2015 ухвали суду від 26.02.3015.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 26.02.2015 була надіслана всім сторонам у справі завчасно - з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Так, суд вважає, що відповідач-2 не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача-2, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача-1,
Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Суд виходить із того, що для надання документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські відносини, що виникли за конкретним правочином, укладеним між сторонами.
Так, згідно досягнутих між сторонами домовленостей, у січні 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіддісвіт" (далі - постачальник, позивач) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Експансія" в особі Кременчуцької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" (далі - покупець, відповідач-1) товар на загальну суму 14 348 грн. 80 коп., згідно наступних видаткових накладних:
- № КРк-000270 від 14.01.2014 на суму 6 958 грн. 18 коп.;
- № КРк-000894 від 28.01.2014 на суму 7 390 грн. 62 коп.
При цьому, статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Обставина, яка пов'язана із поставкою позивачем та отриманням відповідачем товару за вказаними вище первинними бухгалтерськими документами свідчить про укладення між сторонами спору договору у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою є договором поставки, а тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України. В силу статті 655 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору поставки є предмет (товар) та ціна, які узгоджені сторонами спору у видаткових накладних № КРк-000270 від 14.01.2014 та № КРк-000894 від 28.01.2014.
З урахуванням вищенаведених обставин та норм права, суд відзначає, що між сторонами спору укладено договір поставки у спрощений спосіб, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Крім того, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до частини 2 статті 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Так, 01.08.2012 між Приватним підприємством "Дельфін" (далі - поручитель) та позивачем (кредитор) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором, поручитель зобов'язався солідарно з відповідачем-1 (боржником) відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання боржником зобов'язань, що випливають з договорів купівлі-продажу, договорів поставки, укладених між боржником та кредитором в період з 01.08.2012 по 30.06.2014. Поручитель відповідно до пункту 1.1. договору відповідає перед кредитором у наступному обсязі: за зобов'язаннями в сумі вартості невиконаних зобов'язань, але не більше 500 грн. 00 коп. Порука не розповсюджується на сплату пені, неустойки, відшкодування збитків тощо (пункти 1.1., 1.2., 1.3. договору поруки).
Згідно з пунктом 2.1.1. договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язання, що випливає з договорів купівлі-продажу, договорів поставки, укладених між боржником та кредитором (в період з 01.08.2012 по 30.06.2014), понад один банківський день, поручитель зобов'язується за вимогою кредитора протягом двох банківських днів з дати надходження до нього такої вимоги сплатити за грошовими зобов'язаннями боржника, у розмірі, що не перевищує суму, передбачену пунктом 1.2. договору (500 грн. 00 коп.).
Термін дії договору закінчується в разі повного виконання зобов'язань вказаних в пункті 1.2. даного договору (пункт 5.3. договору поруки).
Так, у відповідно до вищевказаних умов договору поруки, позивачем було надіслано відповідачу-2 (поручителю) вимогу від 19.02.2015 про сплату частини боргу (а.с.22-23), але вказана вимога була залишена відповідачем-2 без задоволення.
Як зазначає позивач у позовній заяві, ним систематично у період з 01.08.2012 до 28.01.2014 здійснювалась поставка товарів, які приймались відповідачем-1, але оплачувались з порушенням термінів оплати, обумовлених сторонами. При цьому, при визначенні ціни позову позивачем проведено наступний розрахунок:
- 233 576,10 грн. (сума проданого товару) - 112 108,25 грн. (сума повернутого товару) - 109 000,00 грн. (сума оплаченого товару) = 12 467,85 грн. Так, на підтвердження вказаних у позовній заяві обставин та вказаного розрахунку позивачем не надано доказів.
При цьому, до позовної заяви позивачем надано лише дві видаткові накладні:
- № КРк-000270 від 14.01.2014 на суму 6 958 грн. 18 коп.;
- № КРк-000894 від 28.01.2014 на суму 7 390 грн. 62 коп.
За вказаними видатковими накладними вартість поставленого товару складає 14 348 грн. 80 коп., а позивачем визначено ціну позову - 12 467 грн. 85 коп., при цьому, будь-яких доказів часткової оплати отриманого товару в сумі 1 880 грн. 95 коп. чи його повернення позивачу на вказану суму до суду не подано. Крім того, позивач посилається на поставку товарів в період з 26.03.2013 по 16.06.2014, але додає видаткові накладні лише за січень 2014 року, а отже суд не має можливості встановити спірний період поставки та фактичну суму заборгованості.
Крім того, суд відзначає ще раз, що до матеріалів справи не додано доказів часткової оплати чи часткового повернення отриманого за вказаними накладними товару, а отже у суду відсутня можливість встановити суму заборгованості станом на момент звернення із позовною заявою до господарського суду. Також суд враховує, що платіжним дорученням № 2762385 від 26.02.3015 відповідачем сплачено позивачу 12 467 грн. 85 коп., вказана сума є ціною позову.
У зв'язку із вказаними розбіжностями, для встановлення обставин справи та фактів, викладених у позовній заяві позивачем, судом ухвалою суду від 26.02.2015 було, зокрема, було зобов'язано позивача надати докази часткової оплати; акт звірки взаєморозрахунків станом на дату подання позову (позивачу з'явитись до відповідача); оригінали доданих до позовної заяви документів (для огляду у судовому засіданні); власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.
Вимоги вказаної ухвали суду позивачем виконані не були, доказів оплати в сумі 1 880 грн. 95 коп. за поставлений згідно видаткових накладних № КРк-000270 від 14.01.2014 на суму 6 958 грн. 18 коп., а також № КРк-000894 від 28.01.2014 на суму 7 390 грн. 62 коп. до матеріалів справи не надано.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Як зазначено вище, позивач витребувані судом документи не надав, що перешкоджає вирішенню спору по суті та дає підстави для залишення позову без розгляду з огляду на наступне.
За приписами пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Згідно пунктів 2, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, відсутність у матеріалах даної справи витребуваних судом доказів унеможливлює виконання вимог процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення. При цьому це стосується як позитивного (про задоволення позову) так і негативного (про відмову в позові) рішення. Недопустимість доказування, котре ґрунтується на припущеннях унеможливлює як задоволення так і відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
За таких обставин, відсутність витребуваних документів перешкоджає встановленню істини з питань, котрі виникають у суду з приводу обставин справи, унеможливлюють всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи з урахуванням вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, які необхідні для встановлення фактичних обставин у справі, що перешкоджає вирішенню спору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до статті 81 Господарського процесуального кодексу України, статті 7 Закону України "Про судовий збір" судові витрати, пов'язані з розглядом справи на відповідача не покладаються.
При цьому, господарський суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).
Отже, сплачений позивачем судовий збір відповідно до платіжного доручення № 387 від 25.02.2015 на суму 1 827 грн. 00 коп. підлягає поверненню останньому з державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, пунктом 5 частини 1 статті 81, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Залишити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіддісвіт" (м.Дніпропетровськ) до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" (м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області) в особі Кременчуцької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" (м. Кременчук, Полтавської області) та до відповідача-2: Приватного підприємства "Дельфін" (м.Дніпропетровськ) про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних у загальному розмірі 12 467 грн. 85 коп. - без розгляду.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Кіддісвіт" (49051, м.Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 12-А; ідентифікаційний код 37274396) з Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп., перерахований відповідно до платіжного доручення № 387 від 25.02.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 904/1503/15.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Суддя Ю.В. Фещенко