25 лютого 2015 року м. Київ справа № 800/58/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Донець О.Є., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України із позовом, який помилково визначила як касаційну скаргу, до Вищої ради юстиції про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить:
- визнати незаконним акт (ухвалу від 04.07.2013 року та довідку від 25.06.2013 року) Вищої ради юстиції, за результатами перевірки відомостей, викладених у скаргах ОСОБА_1, щодо наявності підстав для звільнення судді Шевченківського районного суду м. Львова - ОСОБА_2 з посади за порушення присяги;
- визнати дії Вищої ради юстиції протиправними, зобов'язати Вищу раду юстиції внести подання про звільнення судді Шевченківського районного суду м. Львова - ОСОБА_2 з посади за порушення присяги.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України визначені статтею 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо актів Вищої ради юстиції.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» громадянам України надано право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних, особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Порядок розгляду таких звернень урегульовано статтями 14 - 16 цього Закону.
З урахуванням наведеного, громадяни України мають право звертатися до органів суддівського самоврядування та їх уповноважених осіб із повідомленнями, пропозиціями та заявами з питань внутрішньої діяльності судів, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя. До таких звернень належать і заяви та повідомлення, які містять відомості про наявність у діянні судді ознак дисциплінарного проступку або порушення ним присяги. Бездіяльність цих органів та уповноважених осіб щодо розгляду зазначених звернень і щодо повідомлення громадян про його результати може бути предметом адміністративного позову.
Згідно із статтею 113 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані із здійсненням правосуддя.
Таким чином, органам суддівського самоврядування, уповноваженим особам цих органів делеговані певні управлінські повноваження, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя.
Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульовано пунктом 3 частини 1 статті 131 Конституції України, статтями 83, 89, 113, 114 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 3, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції».
Відповідно до статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Згідно із статтею 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дисциплінарне провадження щодо судді це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді. Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.
Водночас спеціальний порядок дисциплінарного провадження щодо суддів має забезпечувати їх незалежність від незаконного стороннього впливу.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 1 статті 89 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції або Вищого адміністративного суду України не пізніше одного місяця з дня вручення йому чи отримання поштою копії рішення.
Таким чином, на відміну від реалізації особою своїх прав у відносинах, врегульованих Законом України «Про звернення громадян», порушення адміністративної справи має передумовою обставини, визначені, зокрема, частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України. Право на оскарження рішення Вищої ради юстиції, що здійснює дисциплінарне провадження, мають лише суб'єкти останнього в порядку, передбаченому законом. Громадяни, які не є суб'єктами дисциплінарного провадження щодо суддів, не мають права оскаржувати рішення визначених законом органів (в цьому випадку Вищої ради юстиції) за результатами такого провадження.
ОСОБА_1 не є суб'єктом дисциплінарного провадження в розумінні вищезазначених норм права.
Оскільки адміністративна процесуальна дієздатність заявника у відносинах вирішення питання дисциплінарної відповідальності судді законодавчого обмежена (стаття 89 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), суд дійшов висновку про те, що зазначену адміністративну справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Дана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 01.07.2014 року у справі за позовом голови фермерського господарства Зетченка В.В. до Вищої ради юстиції про скасування ухвали від 11.02.2014 року № 138/0/15-14 та зобов'язання вчинити дії, якою скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 03.04.2014 року та закрито провадження у справі.
Крім того, постанова Верховного Суду України від 01.07.2014 року в свою чергу містить посилання на аналогічну правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 04.11.2008 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 17, 109, 160, 165, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.Є. Донець
Суддя О.Є. Донець