03 березня 2015 року м. Київ К/9991/25694/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області (далі - Інспекція) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Амвросіївської районної ради Донецької області (далі - Рада) до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області (далі - КРУ),
про визнання вимоги протиправною, -
У жовтні 2011 року Рада звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною вимоги КРУ №05.08.08.15/11939 від 7.10.2011 року (далі - Вимога №05.08.08.15/11939) в частині зобов'язання відшкодувати працівникам Ради зайво нарахованої та виплаченої грошової винагороди внаслідок невірного визначення загального стажу роботи в органах місцевого самоврядування, у розмірі 37 914,40 грн., шляхом утримання відповідних сум із їх заробітної плати та відшкодування вартості безпідставно списаного пального, у розмірі 7 853,44 грн., шляхом стягнення його вартості з винних осіб або повернення палива відповідної марки в кількості 1167,48 л.
Зазначила, що стаж роботи в органах місцевого самоврядування визначався відповідно до ст. 22 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Помилки та неточності при заповненні подорожніх листів не можуть бути підставою для визнання безпідставного списання пального.
5 грудня 2011 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року, позов задоволено.
Визнано протиправною Вимогу №05.08.08.15/11939 в частині зобов'язання відшкодувати зайво нараховану працівникам Ради та виплачену їм грошову винагороду внаслідок невірного визначення загального стажу роботи в органах місцевого самоврядування, у розмірі 37 914,40 грн., шляхом утримання відповідних сум із їх заробітної плати та відшкодування вартості безпідставно списаного пального, у розмірі 7 853,44 грн., шляхом стягнення його вартості з винних осіб або повернення палива відповідної марки в кількості 1167,48 л.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що підставою для надання зазначеної грошової допомоги є безперервний стаж роботи працівників протягом 10 років в органах місцевого самоврядування на посадах, на які поширюється дія Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», та в органах, стаж роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Інспекція звернулася з касаційною скаргою про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 8.08.2011 року до 2.09.2011 року КРУ здійснило планову ревізію фінансово - господарської діяльності Ради за період з 1.07.2009 року до 31.07.2011 року, за наслідками якої 9.09.2011 року був складений акт перевірки.
У акті перевірки зазначено, що Рада у порушення п. 6 Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 212 від 24.02.2003 року, ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», п. 9 ст. 78 Бюджетного кодексу України, ст. 4, ч.,ч. 3, 6, 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 року, в частині неправильного визначення загального стажу роботи в органах місцевого самоврядування працівникам Ради безпідставно нарахувала та сплатила грошову винагороду за сумлінну безперервну працю та зразкове виконання працівниками трудових обов'язків, на загальну суму 37 914,40 грн.
Також були встановлені порушення вимог п.,п. 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, п. 57 Інструкції з обліку запасів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України № 125 від 8.12.2000 року, п. 2.1, п. 2.2 наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи автомобільного транспорту», що призвело до безпідставно списаного за бухгалтерським обліком палива, у розмірі 8 182,64 грн.
7 жовтня 2011 року КРУ прийняло Вимогу № 05.08.08.15/11939 щодо усунення Радою порушень в частині зобов'язання забезпечити відшкодування зайво нарахованої та виплаченої грошової винагороди, у розмірі 37 914,40 грн., шляхом утримання відповідних сум з заробітної плати працівників та забезпечити відшкодування вартості безпідставно списаного пального, у розмірі 9 707,60 грн., шляхом стягнення його вартості з винних осіб або повернення палива відповідної марки в кількості 1363,91 л.
Колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до п. 6 Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 212 від 24.02.2003 року (далі - Порядок № 212), рекомендовано органам місцевого самоврядування видавати грошову винагороду посадовим особам за сумлінну безперервну працю в зазначених органах, зразкове виконання трудових обов'язків згідно з цим Порядком і пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
До стажу безперервної роботи, що дає право на виплату грошової винагороди для посадових осіб органів місцевого самоврядування, зараховується лише період роботи в цих органах на посадах, передбачених ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на посадах, що відносяться в установленому порядку до відповідних категорій посад в органах місцевого самоврядування.
Для виплати грошової допомоги посадовим особам органів місцевого самоврядування не підлягають застосуванню вимоги ст. 22 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а зараховується тільки час безперервної роботи на посадах осіб місцевого самоврядування.
Таким чином, Порядком № 212 не передбачено зарахування періодів роботи в органах державної влади до стажу, що дає право на виплату грошової винагороди за сумлінну безперервну працю посадовим особам місцевого самоврядування.
Відповідно до кошторису на 2010 рік він був складений начальником фінансово-господарського відділу, головним бухгалтером Ради та затверджений головою Ради, розрахунок до кошторису складався начальником фінансово-господарського відділу і головним бухгалтером.
Розрахунки щодо обґрунтування виплати службовцям Ради грошової винагороди, у розмірі 47 231,86 грн., при здійсненні ревізії КРУ не надавалися.
Згідно з ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у випадку розгляду, розрахунків виплати службовцям Ради грошової винагороди, членами постійної комісії Ради з питань економічної політики, бюджету та фінансів відповідний звіт повинен був бути розглянутий виключно на сесії Ради.
Порядок видачі грошової винагороди службовцям Ради за сумлінну безперервну працю в органах місцевого самоврядування за зразкове виконання трудових обов'язків був затверджений розпорядженням голови Ради № 187 від 31.12.2009 року та не затверджувався на пленарному засіданні сесії Ради.
Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позов не врахували, що винагорода за безперервну службу сплачується за рахунок коштів органу, де працює посадова особа та є видатками відповідного бюджету.
У червні 2010 року Рада внаслідок невірного визначення загального стажу роботи в органах місцевого самоврядування працівників Ради безпідставно у порушення вимог п. 6 Порядку № 212, ст. 14 Закону України «Про службу органах місцевого самоврядування», п. 9 ст. 78 Бюджетного кодексу України, п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 року, нарахувала та сплатила грошову винагороду за сумлінну безперервну працю та зразкове виконання трудових обов'язків, у розмірі 37 914,40 грн.
У акті перевірки зазначені випадки використання службових автомобілів головою Ради, його заступником, начальником фінансово-господарського відділу, головним бухгалтером у вихідні дні, під час відпусток, відряджень та під час непрацездатності, що підтверджується особистими підписами цих посадових осіб у подорожніх листах, що є порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України № 848 від 4.06.2003 року «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 848 від 4.06.2003 року «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями» (далі - Постанова № 848) після кожної поїздки посадова особа, в розпорядження якої надано автомобіль, у подорожньому листі водія підтверджує особистим підписом час закінчення обслуговування.
Факт використання службових автомобілів Ради підтверджується особовими підписами голови Ради, заступника голови Ради, начальника фінансово-господарського відділу, головного бухгалтера Ради у подорожніх листах в графі «особа, що користувалася автомобілем».
Згідно з Постановою № 848 легкові автомобілі використовуються тільки для поїздок, пов'язаних із службовою діяльністю посадових осіб.
Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до передчасного висновку, що при перебуванні посадових осіб, за якими були закріплені службові автомобілі Ради, у відпустках, відрядженнях та під час їх тимчасової непрацездатності, автомобілі використовувалися співробітниками Ради у зв'язку з виробничою необхідністю, оскільки Рада не надала докази щодо підтвердження виробничої необхідності використання службових автомобілів Ради у вихідні дні працівниками, головою Ради не затверджувалися розпорядження щодо закріплення службових автомобілів за іншими посадовими особами Ради.
Посилання Ради на невірне заповнення подорожніх листів не є підтвердженням відсутності порушень щодо безпідставного списання пального у зв'язку з використанням службових автомобілів без розпоряджень голови Ради про роботу у неробочі дні, відповідних дозволів, розпоряджень щодо закріплення службових автомобілів за іншими посадовими особами та без підтвердження службової необхідності.
Списання бензину здійснювалось на підставі показників пробігу, вказаних у подорожніх листах в розділах ІІ «Робота водія і автомобіля» та ІІІ «Рух пального».
Суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку, що при заповненні подорожніх листів були допущені помилки, які не можуть бути підставою для визнання необґрунтованого списання палива, що стало підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно з ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій обставини у адміністративній справі встановлені правильно, судові рішення підлягають скасуванню як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2012 року скасувати.
У задоволенні адміністративного позову Амвросіївської районної ради Донецької області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання вимоги протиправною відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Юрченко В.П.