03 березня 2015 року м. Київ К/800/8338/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карпатські мінеральні води» (далі - Товариство) до ДПІ,
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
У вересні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0003572203, № 0003562206, № 0003592203 від 26.03.2013 року та № 3926552201 від 25.06.2013 року.
Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.
30 вересня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, позов задоволено.
Податкові повідомлення - рішення ДПІ № 0003572203, № 0003562206, № 0003592203 від 26.03.2013 року та № 3926552201 від 25.06.2013 року скасовані.
ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 4.02.2013 року до 22.02.2013 року ДПІ була здійснена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2010 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 11.03.2013 року був складений акт перевірки.
У акті перевірки зазначено, що Товариство у порушення вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140, п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України занизило податок на прибуток за 2012 рік, у розмірі 224 213,00 грн.; у порушення пп. 14.1.191 «в» п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 «а» ст. 185, п.,п. 201.4, 201.7, 201.10, 201.11 ст. 201, п.,п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищило залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 134 277,00 грн., завищило податок на додану вартість, у розмірі 210 457,00 грн.; а також у порушення пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України не перерахувало податок на доходи фізичних осіб, у розмірі 2 804,00 грн.
26 березня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0003562206 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, у розмірі 16 219,00 грн., у тому числі 12 951,00 грн. - основного платежу, 3 238,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; № 0003572203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 280 266,00 грн., у тому числі 224 213,00 грн. - основного платежу, 56 053,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; № 0003592203 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 263 071,00 грн., у тому числі 210 457,00 грн. - основного платежу, 52 614,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; № 0003582203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, у розмірі 134 277,00 грн.
4 квітня 2013 року Товариство звернулося до Державної податкової служби у м. Києві зі скаргою щодо скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0003562206, № 0003572203, № 0003592203, № 0003582203 від 26.03.2013 року.
3 червня 2013 року Державна податкова служба у м. Києві прийняла рішення № 663/10/12-1-03 щодо залишення без змін податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0003562206, № 0003572203 від 26.03.2013 року, скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0003582203 та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0003592203 в частині 67 482,00 грн. - основного платежу, 16 870,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
11 червня 2013 року Товариство звернулося до Міністерства доходів і зборів України зі скаргою щодо скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0003572203, № 0003592203, № 0003562206 від 26.03.2013 року.
25 червня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення - рішення № 3926552201 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 195 914,00 грн., у тому числі 156 731,00 грн. - основного платежу, 39 183,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
9 серпня 2013 року Міністерство доходів і зборів України прийняло рішення про залишення без змін податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0003572203, № 0003592203, № 0003562206 від 26.03.2013 року з урахуванням рішення Державна податкова служба у м. Києві від 3.06.2013 року, в частині часткового скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ № 0003592203.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 1.08.2012 року між Товариством та ТОВ «Форвард» був укладений договір №1/08-1 (далі - Договір №1/08-1), відповідно до якого Замовник доручає і оплачує, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи зі створення аудіовізуального твору (рекламного відео ролика) згідно затвердженому технічному завданню та додатків до даного договору.
Згідно з п. 1.4 Договору №1/08-1 роботи вважаються виконаними належним чином з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.
Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало додаткові угоди, технічні завдання, акти виконання робіт, податкові накладні, СД - диск.
В подальшому виготовлений на замовлення Товариства рекламний ролик відповідно до договору №4-09/2012 від 4.09.2012 року, укладеного між Товариством та ТОВ «ТРК «Інтер-Захід», був розміщений на телебаченні.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.
Згідно з ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 138.10.3 «г» п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.
Згідно з пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як, зокрема, будь-які витрати із страхування фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обо''язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що Товариством були надані всі первині документами, які підтверджують реальність виконання Договору №1/08-1 та правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплачених на виконання даного договору, у розмірі 746 340,00 грн.
Щодо висновків ДПІ про завищення Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ТОВ «Форвард» слід зазначити наступне.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.,п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Суди попередніх інстанцій також правильно зазначили, що Товариство та ТОВ «Форвард» при здійсненні господарських операцій були зареєстровані, як суб'єкти підприємницької діяльності, були платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Щодо віднесення ДПІ до складу податкових зобов'язань Товариства з податку на додану вартість списання зворотної тари (піддонів) слід зазначити наступне.
Товариство у зв'язку з непридатністю для подальшого використання списало зворотну тару (піддони) на загальну суму 305 951,00 грн.
Відповідно до пп. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Згідно з пп. «в» пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачанням товарів також вважається - передача майна (матеріальних активів) у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку.
Відповідно до абз. 4 пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що списання Товариством тари багаторазового використання (піддонів) не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у розумінні положень Податкового кодексу України, оскільки передача матеріальних активів в межах балансу буде вважатися постачанням лише, якщо метою такої передачі є подальше використання майна (активів) не у господарській діяльності, а тара багаторазового використання (піддони), що фізично зношена та не може використовуватися за її первісним призначенням втрачає властивості активу та не може бути у подальшому використана Товариством, тому списується у Порядку визначеному п. 27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 року.
Щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0003562206 слід зазначити наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариством була здійснена виплата, у розмірі 10 792,66 доларів США (еквівалент 86 341,28 грн.), доходу нерезиденту із джерелом походження з України на підставі договору позики № DFO0521 від 21.05.2012 року, укладеного між Товариством та компанією «DYNALUM FINANCE Limited Liability Company», (Кіпр).
Відповідно до п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), зобов'язані утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Згідно з п. 1 ст. 8 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна від 29.10.1982 року проценти, отримані із джерел в одній Договірній Державі особою з постійним місцеперебуванням в іншій Договірній Державі, не підлягають оподаткуванню в першій Державі.
Відповідно до п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 ст.103 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 ст. 103 Податкового кодексу України, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Згідно з п.,п. 103.5, 103.8 ст. 103 Податкового кодексу України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, компанією «DYNALUM FINANCE Limited Liability Company» був наданий Товариству сертифікат Республіки Кіпр, який засвідчує, що компанія «DYNALUM FINANCE Limited Liability Company» є резидентом Кіпру, та відповідно до чинної Угоди між Урядом Республіки Кіпр та Урядом СРСР про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982 року.
Даний сертифікат підтверджує, що з дати реєстрації, з 24.08.2010 року, компанія «DYNALUM FINANCE Limited Liability Company» є резидентом Кіпру та підлягає оподаткуванню на Кіпрі стосовно прибутку та майна отриманих з будь-яких джерел із зазначеної дати, у 2012 році отриманий прибуток кампанії підлягав оподаткуванню за Законом Республіки Кіпр «Про сплату податку на прибуток».
Виплата доходу нерезиденту із джерелом походження з України не підлягала оподаткуванню в Україні.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Юрченко В.П.