03 березня 2015 року м. Київ К/800/11940/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Система аптек «Лінда-Фарм» (далі - Товариство) до ДПІ,
про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У квітні 2011 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання дій ДПІ щодо не визначення як податкової звітності декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року та 1 півріччя 2010 року протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0002532301/0 від 24.12.2010 року, № 0002532301/1 від 3.03.2011 року в частині суму 147 892,75 грн., а також скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000272301 від 3.03.2011 року.
Зазначило, що податкову звітність подавало до податкового органу у встановлені чинним законодавством строки, сума податку на прибуток, у розмірі 5 864,00 грн., нарахована правильно.
17 серпня 2011 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року, позов задоволено частково.
Дії ДПІ щодо невизнання як податкової звітності декларацій з податку на прибуток Товариства за 1 квартал 2010 року та 1 півріччя 2010 року визнані протиправними; податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0002532301/1 від 3.03.2011 року скасоване в частині суми 144 960,75 грн.; податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000272301 від 3.03.2011 року скасоване.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 28.10.2010 року до 6.12.2010 року ДПІ була здійснена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2008 року до 30.06.2011 року, за наслідками якої 13.12.2010 року був складений акт перевірки.
У акті перевірки зазначено, що Товариство у порушення вимог п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5. 1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занизило податок на прибуток, у розмірі 102 505,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2009 року - 6 250,00 грн., ІV квартал 2009 року - 2 338,00 грн., І квартал 2010 року - 48 434, 00 грн., ІІ квартал 2010 року - 45 483,00 грн.
24 грудня 2010 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002532301/0 щодо донарахування Товариству податку на прибуток підприємств, у розмірі 102 504,50 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції, у розмірі 51 252,25 грн.
3 березня 2011 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000272301 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 340,00 грн., № 0002532301/1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, у розмірі 153 756,75 грн., у тому числі 102 504,50 грн. - основного платежу, 51 252,25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
Суди попередніх інстанцій встановили, що сума донарахованих грошових зобов'язань з податку на прибуток Товариством оскаржується в частині донарахувань за ІІ квартал 2009 року, І квартал 2010 року, ІІ квартал 2010 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що Товариством належним чином були оформлені декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року та 1 півріччя 2010 року. ДПІ не надала доказів щодо неправильності оформлення Товариством зазначених декларацій.
Відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що Товариство правомірно віднесло до валових витрат ІІ кварталу 2009 року витрати, у розмірі 25 000,00 грн., понесені у зв'язку з оплатою за договором від 1.04.2009 року щодо розроблення оптимальної моделі системи управління компанії, укладеного між Товариством та ТОВ «Ей-Бі-Сі-Ей».
До валових витрати І кварталу 2010 року витрати, у розмірі 32 000,00 грн., понесені у зв'язку з оплатою за договором від 1.11.2009 року про виконання інформаційних консультаційно-довідкових функцій з вдосконалення управлінського обліку, укладеного між Товариством та ФОП ОСОБА_2
Крім того, до матеріалів адміністративної справи надані належним чином оформлені, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» документи, що підтверджують факт здійснення операцій та право на включення зазначених Товариством сум до валових витрат.
Висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову є обґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Юрченко В.П.