12.03.2015р. м. Київ К/800/68610/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів: Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року
у справі № 461/641/14-а
за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
до Львівської міської ради
треті особи Шевченківська районна адміністрація, Львівське комунальне підприємство «Тополя-406», ОСОБА_5, Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради
про визнання незаконним та скасування рішення
У січні 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з адміністративним позовом до Львівської міської ради, треті особи: Шевченківська районна адміністрація, Львівське комунальне підприємство «Тополя-406» (далі - ЛКП «Тополя-406»), ОСОБА_5, Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, про (з урахуванням збільшених позовних вимог) визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради «Про укладення договору житлового найму на квартиру АДРЕСА_1» від 19.07.2013 № 598.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 10.10.2014 позов задоволено. Скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.07.2013 «Про укладення договору житлового найму на квартиру АДРЕСА_1
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014, постанову Галицького районного суду м. Львова від 10.10.2014 скасовано, а провадження у справі закрито.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2, ОСОБА_3 оскаржили його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 19.07.2013 виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення «Про укладення договору житлового найму на квартиру АДРЕСА_1, відповідно до пункту 1 якого надано статус житлової квартири приміщенню АДРЕСА_1 Пунктом 2 даного рішення зобов'язано Шевченківську районну адміністрацію укласти договір житлового найму з громадянкою ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1
Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 оскаржуваного рішення зобов'язано ЛКП «Тополя-406» переселити з ліжко-місць та здійснити перереєстрацію громадян у будинку АДРЕСА_1: ОСОБА_4 - з кімнати № 133 у кімнату № 94; ОСОБА_3 - з кімнати № 133 у кімнату № 101; ОСОБА_2 - з кімнати № 133 у кімнату № 115, котрі проживали у спірній кімнаті до моменту прийняття оскаржуваного рішення.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради було звернення громадянки ОСОБА_5 з метою покращення житлових умов, враховуючи те, що вона перебувала у черзі з 1997 року. Вказаним рішенням кімнаті АДРЕСА_1 надано статус житлової квартири та зобов'язано Шевченківську районну адміністрацію укласти з ОСОБА_5 договір житлового найму.
23.03.2006 виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято рішення № 396 «Про зміну статусу гуртожитку комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та оформлення договорів житлового найму мешканцям будинку АДРЕСА_1. Розглянувши протест прокурора м. Львова від 01.09.2008 рішення № 396 приведено у відповідність до норм чинного законодавства. Надано статус житлового будинку 1-6 поверхам будівлі на АДРЕСА_1 для проживання сімей; надано статус гуртожитку для проживання одиноких 7-9 поверхам будівлі на АДРЕСА_1.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2011 постанову Галицького районного суду м. Львова від 09.09.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010, якими визнано законним рішення № 396 від 23.03.2006, залишено без змін.
Вказане рішення було основою для прийняття оскаржуваного рішення виконавчим комітетом Львівської міської ради «Про укладення договору житлового найму квартири № 133 у будинку АДРЕСА_1» від 19.07.2013 № 598.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що договір найму жилого приміщення не може бути укладено без ордера, оскільки ордер не може видаватися на зайняте жиле приміщення. Зазначив, що приміщенню (в якій зареєстровані та використовують за призначенням позивачі по даний час) надано статус житлової квартири, а виселення з приміщення, що має статус квартири, може бути здійснено лише добровільно або в судовому порядку. Таким чином, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради прийнято не на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому підлягає скасуванню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради «Про укладення договору житлового найму квартири № 133 у будинку АДРЕСА_1» від 19.07.2013 № 598 стосується громадянки ОСОБА_5 і відноситься до реалізації її права на житло. Тобто, у даному випадку, спір стосується прав і обов'язків власника будинку і його мешканців, отже він є цивільним, що виключає розгляд даного спору в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Положення пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначають, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи у спорах про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають із житлових правовідносин розглядаються за правилами цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пункт 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 № 3 зазначає, що підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008 № 500-VI) тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.
Ураховуючи положення статті 1 Цивільного процесуального кодексу України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного законодавства. У таких спорах орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження власника гуртожитку, тобто перебуває з мешканцем гуртожитку не у публічно-правових, а у приватноправових відносинах.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вимоги позивачів про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради «Про укладення договору житлового найму на квартиру АДРЕСА_1» від 19.07.2013 № 598 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.