"26" лютого 2015 р. м. Київ К/800/10333/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Винокурова К.С.,
Кочана В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
В травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача №5 від 20.03.2012р. про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 17.12.2011р., а також провести відповідний перерахунок.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_4, зокрема, зазначав про те, що він має 29 років 9 місяців загального трудового стажу, із них 14 років 5 місяців пільгового стажу на посаді монтажника по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак, відповідач розпорядженням №5 від 20.03.2012р. відмовив позивачеві в призначенні такої пенсії у зв'язку з непідтвердженням ним певних періодів пільгового стажу.
Постановою Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2012р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013р., в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач має 29 років 9 місяців загального трудового стажу та звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пільгової пенсії за Списком №2, проте, розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим №5 від 20.03.2012р. йому було відмовлено в призначенні такої пенсії з посиланням на непідтвердження певних періодів пільгового стажу, що дають право на призначення такої пенсії.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наявності, як такого, рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим №120/1404 від 05.03.2012р., яким позивачу відмовлено в підтвердженні стажу, що дає право на призначення пенсії за віком за Списком №2, з чого випливає, що оскаржуване позивачем розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим №5 від 20.03.2012р. по суті є похідним документом від вказаного рішення Комісії.
Проте, колегія суддів вважає такий висновок передчасним, оскільки розпорядження органу Пенсійного фонду України є окремим актом індивідуальної дії, а отже має бути досліджене на предмет його законності незалежно від висновків та рішення Комісії.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.
Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.
В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.
Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін; в мотивувальній частині рішення можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України (стаття 244-2 КАС України), а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини; проте саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією (п.9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі»).
Також в пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15.11.2007р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994р.). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (cf. «Дюлоранс проти Франції», п. 34553/97, п. 33, від 21.03.2000р.; «Донадзе проти Грузії», n 74644/01, пп. 32 et 35, від 07.03.2006р.).
Проте, всупереч приписам наведених норм, суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях не надали оцінки всім доводам позивача, викладеним останнім як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі.
За правилами частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зважаючи на те, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Винокуров К.С.
Кочан В.М.