10 березня 2015 року м. Київ В/800/713/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Іваненко Я.Л.,
суддів Амєліна С.Є.,
Ємельянової В.І.,
Олексієнка М.М.,
Пасічник С.С.,
перевіривши виконання вимог законодавства при подачі заяви ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Сумської області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 листопада 2014 року.
Відповідно до ст. 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 та 240 цього Кодексу перевіряє відповідність заяви вимогам ст.ст. 239, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
На підтвердження доводів заяви щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2013 року, 22 жовтня 2013 року, 05 листопада 2013 року, 19 грудня 2013 року, 07 серпня 2014 року.
Проаналізувавши додані до заяви судові рішення Вищого адміністративного суду України, колегія суддів не вбачає неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на наступне.
Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06 листопада 2014 року, яку просить переглянути заявник, колегія суддів касаційного суду погодилась з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача видати належним чином оформлену трудову книжку.
В той же час, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2013 року, на яку посилається заявник на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, колегія суддів касаційного суду вважала вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним звільнення позивача, скасування наказу Державної митної служби України № 107-к від 25 січня 2012 року в частині припинення перебування позивача на державній службі в митних органах України та поновлення позивача на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 3 відділу митного оформлення № 4 митного поста «Кельменці» Чернівецької обласної митниці.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 листопада 2013 року було залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції та змінену постанову суду першої інстанції, якими було визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 13 квітня 2011 року № 638-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2013 року суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме, визнання протиправним та скасування наказу Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим № 980/02-8 від 17 листопада 2010 року, поновлення позивача на посаді заступника начальника відділу державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції з занесенням відповідно до законодавства відомостей до трудової книжки та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 серпня 2014 року колегія суддів касаційного суду підтримала висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Голови Чаплинської РДА Херсонської області № 105-К від 27 вересня 2010 року, поновлення позивача на посаді начальника відділу освіти Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області з 27 вересня 2010 року та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Таким чином, твердження ОСОБА_4 про те, що вказані судові рішення Вищого адміністративного суду України свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах є необґрунтованими.
Посилання заявника на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2013 року, якою скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки при постановленні даної ухвали судом касаційної інстанції спір по суті не вирішувався.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про допуск даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Сумської області про зобов'язання вчинити певні дії за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 листопада 2014 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
С.Є. Амєлін
В.І. Ємельянова
М.М. Олексієнко
С.С. Пасічник