03.03.2015р. м. Київ К/800/22208/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Мороз В.Ф.
Логвиненко А.О.
Донець О.Є.
розглянувши в письмовому провадженні касаційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Будьонівського району м. Донецька та управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька (надалі також - Управління) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Будьонівського району м. Донецька (надалі також - Фонд, відділення) про стягнення витрат,
встановив:
Управління Пенсійного Фонду України в Будьонівському районі м. Донецька звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьонівському районі м. Донецька про стягнення витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року у загальному розмірі 117445,60 гривень.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року, залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто Відділення на користь Пенсійного фонду витрати за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року у загальному розмірі 267(двісті шістдесят сім) гривень, 23 (двадцять три) копійки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій та посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, Управління та відділення звернулись з касаційними скаргами про їх оскарження в частині відмови у позові та в частині задоволення позову відповідно.
Судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для задоволення касаційних скарг.
Відмовляючи у позовних вимогах щодо стягнення адресної державної соціальної допомоги суди вказали, що зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Наведене відповідає правовим позиціям, висловленим Верховним Судом України по справам № 21-165а12, 21-361а11, 21-57а 11, які відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Висновок судів попередніх інстанцій про відшкодування виплати основного розміру пенсії по особах-учасниках СНД, які отримали травму в державах СНД та переїхали на постійне місце проживання в Україну незалежно від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків, відповідає правовим позиціям, висловленим Верховним Судом України по справі № 21-361а11.
При відмові у відшкодуванні витрат Управління на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника судами було встановлено, що особи, яким Управління було виплачено такі пенсії, не мали права на їх отримання, у зв'язку з чим Фонд правомірно не прийняв їх до відшкодування.
З цього приводу Верховний Суд України у постанові від 08.07.2014 року (справа №21-240а14) зазначив, що страхові виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд виплачує у разі настання страхового випадку виключно особам, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсії згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону), перелік яких міститься у статті 33 зазначеного Закону. У разі, якщо особи, яким призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, витрати, понесені управлінням ПФУ у зв'язку з виплатою та доставкою таких пенсій, не підлягають відшкодуванню Фондом.
Крім того при вирішенні спору судами на підставі статті 72 КАС України було враховано преюдиціальність інших судових рішень між цими ж сторонами, що стосувались відшкодування витрат на пенсії, призначені тим же особам за попередні періоди.
Наведене дає підстави для висновку про правильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалив :
Касаційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Будьонівського району м. Донецька та управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року - без змін.
Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.Ф. Мороз
А.О. Логвиненко
О.Є Донець