Ухвала від 12.03.2015 по справі 639/10797/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА

12 березня 2015 року м. Київ К/800/10626/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, відмовлено в задоволенні позову про перерахунок пенсії у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ».

Судові рішення мотивовані тим, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям згідно з частиною третьою статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на необхідність перерахунку пенсії з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак

Попередній документ
43138241
Наступний документ
43138244
Інформація про рішення:
№ рішення: 43138242
№ справи: 639/10797/14-а
Дата рішення: 12.03.2015
Дата публікації: 04.10.2022
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вищий адміністративний суд України
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі: