"26" лютого 2015 р. м. Київ К/800/42723/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Іваненко Я.Л.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунрембуд»
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Комунрембуд» до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Червонозаводський ВДВС Харківського МУЮ) про визнання дій протиправними, скасування акту та зняття арешту з майна,
У грудні 2012 року ТОВ «Комунрембуд» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дій Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ, скасування акту опису й арешту майна від 04 жовтня 2012 року, зобов'язання зняти арешт з усього майна ТОВ «Комунрембуд». В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04 жовтня 2012 року старшим державним виконавцем Червонозаводського ВДВС Казанцевим Д.О. в приміщенні підприємства ТОВ «Комунрембуд», розташованого за адресою: м. Харків, пр. Московський, 90-А, проведено виконавчі дії по примусовому виконанню наказу Господарського суду Харківської області від 07 серпня 2012 року № 5023/3036/12 про стягнення з ТОВ «Рокада» на користь ТОВ «Оніс» суми боргу. В ході виконавчих дій, в присутності керівника та працівників ТОВ «Комунрембуд», державним виконавцем описано, арештовано та вилучено майно ТОВ «Комунрембуд», про що було складено відповідний акт опису й арешту майна. Позивач вказав, що державний виконавець, не пересвідчившись про належність майна боржника - ТОВ «Рокада», наклав арешт на майно, що належить ТОВ «Комунрембуд».
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що на виконанні Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ перебуває виконавче провадження № 34063806 по виконанню наказу Господарського суду Харківської області від 07 серпня 2012 року № 5023/3036/12 про стягнення в з ТОВ «Рокада» на користь ТОВ «Оніс» боргу у розмірі 7260,62 грн, 300,52 грн пені, 2976,85 грн штрафу та 1609,50 грн витрат щодо сплати судового збору.
Старшим державним виконавцем Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ Казанцевим Д.О. 04 жовтня 2012 року в приміщенні, розташованому за адресою: м. Харків, пр. Московський, 90-А, проведено виконавчі дії по примусовому виконанню вказаного наказу, проведено опис та арешт майна і складено акт опису й арешту майна від 04 жовтня 2012 року.
В цей же день ТОВ «Комунрембуд» звернулось до начальника Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця, оскільки ним описано, арештовано та вилучено майно, яке належить ТОВ «Комунрембуд», про що було складено відповідний акт опису й арешту майна. В скарзі зазначив, що державний виконавець, не пересвідчився та не надав запиту до ТОВ «Комунрембуд» щодо майна боржника - ТОВ «Рокада», та не отримавши відомості щодо майна боржника, наклав арешт на майно ТОВ «Комунрембуд», яке не є боржником.
07 листопада 2012 року ТОВ «Комунрембуд» повторно звернулось до начальника Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ зі скаргою щодо протиправних дій державного виконавця.
На вказані скарги начальником Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ надано відповіді про те, що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-ХІV). Саме відповідно до вимог цього Закону належить давати оцінку діям державного виконавця щодо вчинення виконавчих дій.
Як видно із змісту позовної заяви, ТОВ «Комунрембуд» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дій Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ щодо арешту майна, скасування акту опису й арешту майна від 04 жовтня 2012 року, зобов'язання зняти арешт з арештованого майна позивача.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», належних доказів права власності та користування майном, яке вилучено державним виконавцем, позивачем не надано.
Проте з такими висновками погодитись неможливо.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно із статтею 321 Цивільного кодексу України держава гарантує непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Такий позов залежно від суб'єктного складу сторін спору розглядається за правилами господарського чи цивільного судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із частиною 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Таким чином, судові рішення в частині вимог про зобов'язання зняти арешт з майна підлягають скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною третьою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.
Спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає позивач та згідно з частиною третьою статті 105 КАС України позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, утриматися від вчинення певних дій, виконати зупинену чи не вчинену дію тощо.
Вирішуючи спір, суди не звернули увагу на те, що саме по собі оскарження дій державного виконавця, які виразились у протиправному арешті майна, не є захистом публічного порядку, воно не відновлює права позивача на володіння цим майном. Визнання такої бездіяльності протиправною не призведе до повернення майна, яке належало власнику.
Враховуючи викладене, суди не звернули увагу на те, що визначений позивачем спосіб відновлення порушеного права (визнання протиправними дій щодо арешту майна), не призведе до вирішення спору.
За змістом частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із передбачених статтею 11 ЦК України підстав у цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносинах, розглядаються судами у порядку цивільного судочинства.
Юрисдикція адміністративних судів відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо оскарження його дій та бездіяльності. Проте ця норма має застосовуватися з урахуванням положень статей 216, 386, 388, 392, 393 ЦК України щодо способів захисту права власності, а також положень Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України стосовно юрисдикції судів.
Відповідно до положень статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 12 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, та інших до Шаринської сільської ради Уманського району Черкаської області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шарин», Фермерського господарства «Кравчукові» про визнання незаконними та скасування рішень.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам КАС України, вирішення цього спору є безперспективним, оскільки не забезпечує ефективне поновлення в правах.
Таким чином, були відсутні підстави для самостійного визнання протиправною бездіяльності відповідача, внаслідок якої виникли правовідносини, пов'язані з переходом права власності на майно.
Отже, аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем при зверненні до суду обрано неправильний спосіб захисту порушеного права.
За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Тому рішення судів першої і апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунрембуд» задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року скасувати.
Закрити провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунрембуд» до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про зняття арешту з майна.
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунрембуд» до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання дій протиправними.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Я.Л. Іваненко
Ю.К. Черпак