04 березня 2015 року м. Київ К/800/5351/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Веденяпіна О.А.,
Зайцева М.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Хмельницького обласного управління юстиції про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості по заробітній платі, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Хмельницького обласного управління юстиції про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості по заробітній платі.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_2, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши наведені доводи касаційної скарги, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 24 жовтня 2003 року ОСОБА_2 призначений на посаду судді Хмельницького міського суду. З 27 лютого 2004 року позивача переведено на посаду судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області та присвоєно п'ятий кваліфікаційний клас.
Предметом позовних вимог є стягнення недоплаченої заробітної плати за період з 01 листопада 2003 року по 31 грудня 2005 року включно у сумі 70585,86 грн. за втрату частини доходу, у зв'язку із затримкою термінів виплати за період з листопада 2003 року по грудень 2005 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно довідки про нараховану та виплачену заробітну плату за період роботи ОСОБА_2 з листопада 2003 року по грудень 2005 року, до складу заробітної плати позивача входили: посадовий оклад, збільшення посадового окладу, доплата за кваліфікаційний клас, надбавка за інтенсивність праці, премія.
Також, судами попередніх інстанцій досліджено, що позивачу виплачувалася надбавка за вислугу років, виплата по лікарняних листах, матеріальна допомога, премії до свят, додатковий посадовий оклад, проводилася індексація у вказані в довідці періоди та проводились нарахування та виплата грошових сум пов'язаних із виходом позивача у відпустки.
Відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. При цьому розміри посадових окладів, премій, доплат і надбавок встановлені для суддів указами Президента України та рішеннями Уряду України.
Згідно Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» № 584/95, керівникам судів надано право установлювати суддям за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи надбавки в розмірі до 75 відсотків посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас у межах фонду заробітної плати суду. Означені виплати повинні здійснюватись в межах асигнувань, виділених на утримання судів.
Указом Президента України «Про деякі заходи матеріального забезпечення суддів у зв'язку з додатковим навантаженням» № 220/2002, рекомендовано керівникам судів загальної юрисдикції встановлювати, зокрема щомісячну надбавку за напруженість та складність роботи у розмірі до 80 відсотків посадового окладу з урахуванням доплат за кваліфікаційний клас.
Аналізуючи наведене, зазначені Укази Президента України обов'язкового характеру для керівників судів не носять, а є рекомендаційними, тобто, призначення та розмір надбавки за інтенсивність та за напруженість є прерогативою голови суду та встановлюються його наказом кожному судді індивідуально залежно від досягнень у праці, виконання особливо важливої роботи, складність роботи у межах фонду заробітної плати суду.
З огляду на приписи пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 13 грудня 1999 року № 2288, встановлення надбавок є виключним правом, а не обов'язком керівників, що також свідчить про те, що останні носять необов'язковий характер, оскільки встановлювати їх розмір є пріоритетом керівників установ у межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах на відповідний бюджетний період.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо безпідставності доводів ОСОБА_2 про протиправність дій відповідачів стосовно невиплати відповідних надбавок, оскільки останні діяли на підставі, в межах повноважень, та у спосіб передбачений Законом та відповідними нормативно - правовими актами.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Хмельницького обласного управління юстиції про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості по заробітній платі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев