Справа № 473/532/15-ц
"17" березня 2015 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання - Ніколаєнко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції про визнання права власності на земельну ділянку
9 лютого 2015 року позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4-, представник позивача ОСОБА_3- ОСОБА_1- звернулися до суду з позовом до відповідача реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції про визнання за кожним права власності відповідно на 2\3, 1\6, 1\6 часток земельної ділянки загальною площею 0,0935га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що позивач ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.02.2011 року є власником 1/6 частки земельної ділянки площею 0,0475 га, що розташована за вказаною адресою з вказаним цільовим призначенням і належала спадкодавцю ОСОБА_5, позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради №301 від 28.12.1993 року та їм на підставі рішення Вознесенської міської ради №16 від 16.06.2000 року також належала земельна ділянка площею 0,0460 га, рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 18.07.2012 року за позивачем ОСОБА_2 було визнано право власності по праву спадкування за законом на 1/6 частку земельної ділянки площею 0,0460 га.
Посилаючись на те, що державний реєстратор не визнає їх право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0935 га шляхом відмови реєстрації їх права власності на вказану земельну ділянку через неможливість ідентифікувати земельну ділянку, оскільки є розбіжності в Державному акті на право власності на земельну ділянку та у витягах з державного земельного кадастру у частині зазначення площ, графічних зображень та кадастрових номерів, позивачі просили позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач та представники позивачів підтримали позовні вимоги.
Відповідач - представник реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції - позов визнав.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 набула на підставі виданого 05.02.2011 року державним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом право власності на 1/6 частку земельної ділянки загальною площею 0,0475 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, на підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду від 18.07.2012 року право власності на 1/6 частку земельної ділянки загальною площею 0,0460 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1.
Право власності інших позивачів -співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 - набуто на підставі Державного акту про право приватної власності на землю виданого 18.06.1994 року на підставі рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради №301 від 28.12.1993 року про надання земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,0475 га та на підставі рішення Вознесенської міської ради №16 від 16.06.2000 року про надання земельної ділянки для обслуговування цього житлового будинку площею 0,0460 га (всього 0,0935 га).
На підставі технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) , що була виготовлена у 2012 році, було змінено кадастровий номер земельної ділянки площею 0,0935 га з 4810200000:05:013:0017 на 4810200000:05:017:0037, земельна ділянка рахувалась як одна, тоді як згідно Державного акту про право приватної власності на землю земельних ділянок з однаковим цільовим призначенням було дві: площею 0,0475 га та площею 0,0460 га.
Дані вказаної технічної документації стали підставою внесення до Державного земельного кадастру однієї земельної ділянки площею 0,0935 га.
Відповідно до статті 3 та 4 ЦПК України право на звернення до суду має особа, права, свободи чи інтереси якої порушується, не визнаються або оспорюються, захист яких здійснюється судом у спосіб, визначений законом України.
Згідно з вимогами статей 11, 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
На підставі статті 392 ЦК України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо його право власності оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, який засвідчує його право власності.
Позивачами позов подано до суду з підстави передбаченої статтею 392 ЦК України з обґрунтуванням відмови реєстрації їх права власності на вказану земельну ділянку через неможливість ідентифікувати земельну ділянку, оскільки є розбіжності в Державному акті на право власності на земельну ділянку та у витягах з державного земельного кадастру у частині зазначення площ, графічних зображень та кадастрових номерів.
Відповідно до статті 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що супроводжується внесенням відповідних записів до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Тобто, реєстрація права власності - це не виникнення самого права, а визнання і підтвердження такого права. Реєстрація права власності є похідною встановлення фактів виникнення, переходу або припинення права.
Таким чином, відмова реєстраційної служби (відповідача) у здійсненні реєстрації права власності через розбіжності у витягах з Державного земельного кадастру та державному акті на право приватної власності на землю стосовно площ, графічних зображень та кадастрових номерів не є підставою для визнання права власності на нерухоме майно за вказаним позовом.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з часу його проголошення.
Суддя: О.Є.Старжинська