Овруцький районний суд Житомирської області
Справа 286/937/15-к
пр. № 1-КП/286/71/15
17 березня 2015 року
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Овручі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015060250000041 від 08.01.2015 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
українця, громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 , з вищою освітою,
розлученого, маючого неповнолітнього сина, 1998 року народжен-
ня, не працюючого, потерпілого від наслідків Чорнобильської
катастрофи, раніше судимого Овруцьким районним судом:
- 09.11.2011 року за ст. 164 ч.1 КК України на 1700 грн. штрафу;
- 05.09.2012 року за ст.ст.185 ч.2,71,72 КК України на 6 місяців
арешту, судимість не погашена, у вчиненні кримінального
правопорушення, передбаченого
ст. 164 ч.2 КК України,
ОСОБА_4 , від шлюбу з ОСОБА_5 має неповнолітню дитину - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно рішення Овруцького районного суду Житомирської області (виконавчий лист № 2-1888/03 року від 28.07.2003 року, ОСОБА_4 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання дитини ОСОБА_6 в розмірі, не меншому 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 05.01.2007 року і до його повноліття.
Однак, ОСОБА_4 всупереч вимогам Сімейного кодексу України, а саме ст. 180 /батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття/, ст.181 ч.3/ за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частині від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі /ст. 191 ч.1/ аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову /та ст.195 ч.4/ розмір заборгованості за аліменти обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом, в період з 01.07.2011 року по 01.01.2015 року, будучи працездатним та маючи добрий стан здоров'я, аліменти не сплачує, ніде не працює, тобто злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів, що виразилось в несплаті аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 протягом тривалого часу.
В період з 01 липня 2011 року по 01 січня 2015 року, будучи працездатним та маючи добрий стан здоров'я, ніде не працює, аліменти не сплачує, тобто злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів, що виразилось в несплаті аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_6 , протягом тривалого часу.
Станом з 01.07.2011 року на 01.01.2015 року заборгованість ОСОБА_4 по аліментах
2.
становить 28394 грн. 40 копійок.
В судовому засіданні допитаний як обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю та пояснив, що на даний час він проживає в с. Словечне, Овруцького району, один. В 1988 році він одружився з ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 . Спочатку, після одруження вони проживали разом в с. Словечне. Відносини між ними були нормальні. Під час шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_9 та ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син, ОСОБА_10 . На той час він працював, але з часом втратив роботу та заробітку не мав.
З часом спільне життя їх з ОСОБА_11 не склалося, він став зловживати спиртними напоями, втратив роботу і в 2004 році вони розлучилися та стали проживати окремо. Діти залишилися проживати з ОСОБА_11 .
Колишня дружина звернулася до Овруцького районного суду з позовом про стягнення з нього аліментів на утримання дітей. Рішенням суду було зобов'язано його сплачувати аліменти на утримання дітей до їх повноліття з розрахунку не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи з 23.05.2003 року і до їх повноліття на користь колишньої дружини ОСОБА_5 .. Про вказане рішення суду він знав і спочатку при можливості, сплачував аліменти, але після звільнення з роботи він не має можливості сплачувати аліменти і не сплачує їх з 2007 року.
На даний він влаштувався у приватного підприємця на пилораму з випробуванням, до цього працевлаштуватися офіційно не мав змоги, заробляв тимчасовими роботами, тим, що допомагає людям по виконанню домашніх робіт по господарству, постійного доходу не мав, на обліку у центрі зайнятості не перебуває і не перебував, до центру за пошуками роботи не звертався. Матеріальної допомоги дітям не надавав і участі у вихованні дітей не приймає, в т.ч. не купує ніяких іграшок, одягу, продуктів харчування та солодощів, бо немає грошей. До виконавчої служби його викликали з цього приводу, але він не з'являвся.
В листопаді 2011 року його було засуджено Овруцьким районним судом за ст. 164 ч.1 КК України до покарання у виді штрафу, 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, які він не сплачував до 11.03.2015 року, тепер сплатив 1700 грн. Ще він був засуджений 05.09.2012 року за ст.185 ч.2 КК України на 6 місяців арешту, які відбув. Буде працювати, буде погашувати заборгованість по аліментах. Обіцяє більше помилок не робити. Зараз за три місяці 2015 року сплатив по 200 грн., тобто, 600 грн. У вчиненому кається. Просить суворо не карати..
Окрім повного визнання своєї вини та показів обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість підтверджується показами в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_5 , яка пояснила, що в 1988 році вона вийшла заміж за ОСОБА_4 .. Від першого шлюбу вона має сина ОСОБА_12 . Від шлюбу з ОСОБА_4 у них народилося двоє дітей. Дочка ОСОБА_9 у 1989 році, та син ОСОБА_10 у 1998 році. Після народження сина чоловік став зловживати спиртними напоями, втратив роботу. Намагалися його лікувати, але нічого не допомагало і вона в 2002 році подала заяву до суду про розірвання шлюбу. Офіційно вони розлучилися в 2004 році. В 2003 році вона подала заяву про стягнення аліментів на обох дітей. Суд задовольнив її позов. Спочатку пів року він платив поки працював, потім перестав сплачувати і по цей день. З дітьми не спілкується, не цікавиться їх життям, навчанням, з днем народження не вітає їх. Вона все надіялась, що він виправиться, але марно. Просить обвинуваченого сплатити аліменти , бо вона не в змозі, після перенесеної операції, утримувати господарство. Просить суд суворо не карати його.
Відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України, суд, за згодою всіх учасників судового розгляду справи визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, зокрема допиту свідків.
Винуватість обвинуваченого в інкримінованому діянні підтверджується також зібраними досудовим слідством та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:
- з виконавчого листа № 2-1888/03 від 29.07.2003 року видно, що ОСОБА_4 за рішенням суду зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання дітей: дочки, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/2 частини його заробітку, щомісячно, починаючи з 23.05.2003 року, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття. З 05.01.2007 року - в розмірі 1/4 частини його заробітку до повноліття сина ОСОБА_10 , але не менше 1/2 частини
3.
неоподаткованого мінімуму доходів громадян;
- з довідки-розрахунку за період з 01.07.2011 року по 01.01.2015 року видно, що загальна заборгованість ОСОБА_4 по аліментах становить 28394,40 грн.;
- з вимоги ОСОБА_13 від 12.01.2015 року видно, що ОСОБА_4 раніше двічі судимий за ст.ст.164 ч.1 та 185 ч.2 КК України;
- з довідок-характеристик без номера та дати, видно, що ОСОБА_4 за місцем проживання, роботи та дільничного інспектора характеризується позитивно.
Його винуватість підтверджується й іншими матеріалами кримінального провадження.
Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_4 в умисному злісному ухиленні від сплати аліментів на
утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як вчинені особою, яка раніше була засуджена за цією статтею та кваліфікує його дії, за ст. 164 ч.2 КК України.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше судимий, має не зняту і не погашену в законному порядку судимість, але належних висновків для себе з цього не зробив, на шлях виправлення не став, вчинив знову кримінальне правопорушення, по місцю проживання характеризується позитивно, влаштувався працювати з випробуванням, у лікарів: нарколога та психіатра на обліку не перебуває та обставин, що обтяжують та пом”якшують його покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, є його каяття. Обставин, що обтяжують його покарання, судом не встановлено.
Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує і те, що обвинувачений середнього віку, здоровий, працездатний, розлучений, має двох дітей - неповнолітнього сина, ОСОБА_10 , 1998 року народження, щодо якого байдуже відноситься, та не позбавлений батьківських прав, вчинене ним кримінальне правопорушення не відноситься до категорії тяжких, але його суспільна небезпека полягає в тому, що він посягає на право дитини жити повноцінним життям, нормально розвиватися та навчатися, мати належні умови для її виховання та життя, та думку потерпілої, яка просить суворо не карати його, в зв”язку з чим, приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та призначає йому покарання, яке передбачене санкцією ст. 164 ч.2 КК України у виді громадських робіт.
Цивільний позов не заявлений. Речові докази та процесуальні витрати відсутні. Арешт на майно не накладався.
Керуючись ст. ст. 366, 368,370 ч.4, 371, 373,374,376, 394 473-476 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.164 КК України та обрати йому міру покарання за цим законом у виді 200 годин громадських робіт.
Міру запобіжного заходу не обирати.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд протягом 30 днів з моменту його ухвалення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Копії вироку вручаються обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1