05 березня 2015 року Справа № 876/10409/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2014 року про відмову в задоволенні подання ВДВС Миколаївського РУЮ про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснювати виплату підвищення до пенсії як дитині війни,
ВДВС Миколаївського РУЮ 31.07.2014 року звернулося в суд з поданням про зміну способу і порядку виконання рішення у справі 2а-512/11 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснювати виплату підвищення до пенсії як дитині війни.
В обґрунтування своїх вимог покликається, на те що у відділі державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №43285618 з примусового виконання виконавчого листа №2а-512/11 виданого 24.04.2014 року Миколаївським районним судом Львівської області про зобов'язання УПФ України в Миколаївському районі Львівської області провести ОСОБА_1 нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 26.03.2011 р. по 22.07.2011 р. включно, із урахуванням вимог ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період.
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2014 року в задоволенні подання відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким подання задовольнити.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно виконавчого листа № 2а-512/11 виданого Миколаївським районним судом Львівської області 24.04.2014 року, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області провести ОСОБА_1 нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 26.03.2011 р. по 22.07.2011 р. включно, із урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період.
Виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Відмовляючи в задоволенні подання ВДВС Миколаївського РУЮ про зміну способу і порядку виконання постанови суд першої інстанції виходив з того, що заявник фактично просить змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття даної постанови.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, позаяк він відповідає фактичним обставинам справи та нормам права.
Частиною 1 ст. 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Тобто, під зміною способу і порядку виконання рішення суду розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.
Таким чином, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту. При цьому, відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках.
Враховуючи вимоги статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України та вимоги подання державного виконавця, заявник просить суд фактично змінити зміст резолютивної частини постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року.
Судом першої інстанції встановлено, що виконання зазначеної постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, а отже підстави для зміни способу виконання рішення відсутні.
А тому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності законодавчо визначених підстав в задоволенні подання ВДВС Миколаївського РУЮ про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснювати виплату підвищення до пенсії як дитині війни.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2014 року у справі №2а-512/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
ОСОБА_2