05 березня 2015 року Справа № 71736/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
представника відповідача Іванський В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Айко ДП» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальності ВКФ «Айко ДП» 08.12.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011р. №0001992321, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 20 882,00 грн., з яких 16 705,60 грн. зобов'язання за основним платежем, 4 176,40 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 21.11.2011р. №0001992321.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Галицькому районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційні вимоги обґрунтовує, зокрема тим, що формування податкового кредиту по контрагентах ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «ВТ-Техбуд» не підтверджено необхідними для цього документами, не можливо визначити як здійснювалось транспортування, отримання та зберігання товару, не встановлено факту передачі товару від продавця до покупця, відсутні товарно-транспортні накладні.
Представник Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова в судовому засіданні вимоги за апеляційною скаргою підтримав, просив таку задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місяць апеляційного розгляду. А тому у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України вказане не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Айко ДП» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2010 р., за результатами якої складено акт № 4069/23-209/33952113 від 11.11.2011 р.
За висновками акту перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ «Айко ДП» порушено п.1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит за грудень від ПП «МКМ-Сервіс» на суму 2191,85 грн., від ТзОВ «ВТ-Техбуд» на суму 14513,75 грн., занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в грудні 2010 р. на загальну суму 16705,60 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 р. № 0001992321, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Айко» з податку на додану вартість на 20882 грн., з яких 16705,6 грн. зобов'язання за основним платежем, 4176,4 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено те, що господарська операція з придбання товару у вказаних в Акті перевірки постачальників не здійснювалась, а лише документально оформлена. А тому вказані доводи вважаються безпідставними враховуючи обсяг поставки, характеристику товару, з врахуванням пояснень представника позивача щодо порядку передання товару, господарських взаємовідносин з контрагентами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.
Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
В силу положень п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Таким чином, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.
На підтвердження правомірного формування податкового кредиту у грудні 2010 р. по операціях з постачальниками ТзОВ «ВТ-Техбуд» та ПП «МКМ-Сервіс» позивачем представлено копії: видаткової накладної № РН-12-3012 від 30.12.2010 р. на суму 13151,11 грн., в т.ч. ПДВ 2191,85 грн., податкової накладної № 1230000012 від 30.12.2010 р., видаткової накладної № 10/12-03 від 10.12.2010 р. на суму 72568,75 грн., в т.ч. ПДВ 14513,75 грн., податкової накладної № 373 від 31.12.2010 р., договору № 01/12/01 купівлі-продажу від 01.12.2010 р.; подано докази проведення розрахунків за товар. Жодних порушень в оформленні документів податковим органом не встановлено.
Наведене не може свідчити про безтоварність операцій і як наслідок їх нікчемність.
А тому колегія суддів приходить до висновку що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено безпідставність твердження Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова щодо непідтвердженості здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами.
Посилання апелянта на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року у справі № 2924/12/9104 стосовно контрагента позивача «МКМ-Сервіс» не заслуговують на увагу так як останньому відмовлено з процесуальних підстав. А не порушення ним норм матеріального права.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі №2а-13890/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук
Ухвала у повному обсязі складена 10.03.2015 року.