18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
12 березня 2015 року Справа № 925/29/15
Господарський суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Єфіменка В.В.,
з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Котьол О.В. за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу
за позовом Національного наукового центру "Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини" м. Харків
до відкритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Перше травня" с. Хутори, Черкаський район, Черкаська область,
про стягнення коштів, -
Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 9445,00 грн. заборгованості по оплаті виконаних позивачем робіт для відповідача в період з 14.08.2010 по 02.12.2013 та 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Представник позивача в судових засіданнях 28.01.2015, 03.02.2015, 18.02.2015 та 04.03.2015 позовні вимоги підтримав повністю мотивуючи тим, що позивачем проводились діагностичні дослідження за зверненням відповідача і їх виконання оформлювалось актами прийому-передачі виконаних робіт. Кожен з складених актів містив вимогу про оплату з зазначенням суми до сплати.
Позивач вважає, що оскільки кожен з цих актів складався обома сторонами, кожен з актів містить підпис керівника відповідача та відбиток печатки підприємства, то це доводить, що вимога про оплату була висунута позивачем і отримана відповідачем. Позивач вважає, що після складання акту прийому-передачі виконаних робіт у відповідача виникло зобов'язання з оплати прийнятих робіт. Виконати його відповідач мав належним чином протягом 7 днів з моменту отримання вимоги, а саме складання акту. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за правилом обчислення строків (ст. 253 ЦК), тобто з дня наступного за днем складання акту.
Позивач зазначав, що після складання акта виконання робіт відповідачу надсилався рахунок-фактура на оплату виконаних робіт.
Представник відповідача у відзиві на позов та в судових засіданнях заявлених вимог не визнав вважаючи їх безпідставним та необґрунтованими посилаючись на приписи ст. 530 ЦК України, ст.59 ГПК України і просив суд відмовити позивачу у позовних вимогах повністю.
За результатами з'ясування обставин спору в судових засіданнях 28.01.2015 та 03.02.2015 суд пропонував сторонам провести взаємозвірку розрахунків за період з 14.08.2010 по 02.12.2013 включно.
Станом на 04.03.2015 взаємозвірка не проведена. Акт взаємозвірки розрахунків сторонами до суду не подано.
12.03.2015 представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив.
Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.
За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом спору є розрахунки за надані відповідачу роботи/послуги - серологічні дослідження у пташниках позивача.
Ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Ч.1 ст.181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З матеріалів справи вбачається, що письмовий договір на виконання робіт сторонами не укладався.
Діагностичні дослідження проводились позивачем за окремими зверненням відповідача і їх виконання оформлювалось актами прийому-передачі виконаних робіт за період з 14.08.2010 по 23.09.2010; з 05.02.2011 по 15.12.2011 та за 02.12.2013 (а.с.9-21).
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з вимогами ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" "відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів".
Крім того, положеннями ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.14 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" визначено, що відповідальність за своєчасне і якісне складання первинних документів, а також за достовірність даних, наведених у таких документах, несуть особи, які їх склали і підписали.
Суд приходить до висновку, що згідно положень діючого законодавства України, забезпечити дотримання вимог щодо порядку оформлення первинних документів, а також організацію і ведення бухгалтерського обліку в першу чергу зобов'язаний позивач (або уповноважена ним посадова особа).
Відповідальність за своєчасне і якісне складання первинних документів, а також за достовірність даних, наведених у таких документах, несуть особи, які їх склали і підписали.
Так, зокрема Ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" визначено, що "первинні документи, для надання їм юридичної сили і доказовості, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа".
Ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Письмовий договір між сторонами відсутній, а доказів наявності акта цивільного законодавства у розумінні ст. 530 ЦК України відповідач суду не надав.
П. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», зокрема, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
Подання ж кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, строк виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт у письмовому вигляді сторони не визначили.
Суд приходить до висновку, що слова в актах виконаних робіт: "До сплати..." і зазначення тільки суми з ПДВ без визначення терміну сплати та за наявності пояснень представника позивача про надсилання відповідачу рахунків-фактур для оплати наданих послуг - не є вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України.
Позивач не надав суду належних і допустимих доказів саме пред'явлення вимоги відповідачу про сплату коштів за послуги по кожному акту прийому-передачі робіт зазначеному в додатках до позовної заяви. Разом з тим, не надано до суду доказів ухилення відповідача від одержання вимоги (вимог) позивача.
Суд приходить до висновку, що позивач не довів обставин, які б вказували на те, що на час звернення позивача до суду строк виконання грошових зобов'язань по оплаті виконаних позивачем робіт (наданих послуг) настав, а тому позивач звернувся до суду за захистом права, яке не є порушеним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів заявлених ним вимог і у позові необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати при відмові у позові покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку з дня складення повного тексту рішення.
Повне рішення складено і
підписано 17.03.2015
Суддя В.В.Єфіменко