Справа № 127/25658/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Бойко В.М.
Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.
12 березня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення,
У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст.197, 183-2 КАС України, проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 р .
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є постраждалою від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалідом ІІ групи, внаслідок захворювання пов'язаного з наслідками катастрофи на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії А НОМЕР_1, вкладкою до посвідчення, а також довідкою МСЕК серії 2-18 АД №140747.
Позивач звернулась до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат згідно статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
06 червня 2014 року відповідач виплатив позивачу суму допомоги на оздоровлення за 2014 рік в розмірі 120 грн., керуючись постановою Кабінету Міністрів України № 562.
Позивач, вважаючи таке рішення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради протиправним, звернулась за захистом своїх прав до суду.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам ІІ групи у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено, що 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Такі ж положення зазначені і в п.4 Прикінцевих Положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік".
З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що протягом 2012 року та 2013 року визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Починаючи з 01.01.2014, Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 не містив норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема статті 48 вказаного Закону, яким визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення.
03.08.2014 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" № 1622-VII від 31.07.2014 р., яким Прикінцеві положення доповнено п. 6 прим. 4, 6 прим. 5, 6 прим. 6, 6 прим. 7, 6 прим. 8.
Зокрема п. 6 прим. 7 Прикінцевих положень до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 03.08.2014 року застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 3 серпня 2014 року було надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір щорічної допомоги на оздоровлення особам, віднесених до категорії I, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджетів на 2014 рік.
Разом з тим, ОСОБА_2 отримала щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік у червні 2014 року, тобто до внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", яким встановлено, зокрема, обмеження щодо застосування норм положення статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому колегія суддів дійшла висновку, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення позивачу необхідно виплатити відповідно статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Таким чином, Департаментом соціальної політики Вінницької міської ради неправомірно нараховано та виплачено позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів зазначає, що в частині позовних вимог щодо стягнення щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2014 рік у сумі 7385 гривень необхідно відмовити.
Обчислення розміру пенсійного забезпечення, соціальних виплат є функцією та повноваженням відповідача - Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, а не суду, який вирішує питання щодо правомірності дій відповідача при нарахуванні та виплаті соціальної допомоги та зобов'язання здійснити такі нарахування та виплати у разі правомірності позовних вимог.
Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 26 листопада 2014 року по справі №К/9991/56704/11.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального права, у зв'язку з чим дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково..
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо відмови провести нарахування та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у відповідності зі статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправними.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2014 рік, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.
Судді Ватаманюк Р.В.
Сторчак В. Ю.