04 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,Кафідової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за касаційною скаргою, поданою представником ОСОБА_6 - ОСОБА_8, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року,
У березні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
З врахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,2 га. та усі матеріали та обладнання у вигляді недобудованого житлового будинку та господарських споруд, які розташовані на цій ділянці за адресою: АДРЕСА_2;
- визнати за ним право власності на автомобілі «Renault Megan Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1, та «Mazda 6», реєстраційний номер НОМЕР_2.
- за відповідачем визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1;
- стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію частки позивача у спільному майні в розмірі 177 973 грн 63 коп. разом із судовими витратами в розмірі 3 654 грн.
В свою чергу, ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, просила:
- визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль «Renault Megan Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1;
- визнати за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 0,2 га. та усі матеріали та обладнання у вигляді недобудованого житлового будинку та господарських споруд, які розташовані на цій ділянці за адресою: АДРЕСА_2, а також на автомобіль «Mazda 6», реєстраційний номер НОМЕР_2;
- стягнути з відповідача 7 700 грн в якості грошової компенсації частки ОСОБА_7 у спільному майні та судові витрати в сумі 3 654 грн.
Первісні та зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони у справі перебували в шлюбі який розірвано в судовому порядку. За час шлюбу ними було набуто вказане вище спірне майно, яке ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просили суд поділити у обрані ними способи.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2014 року первісний позов задоволено частково.
Поділено майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Виділено ОСОБА_6 автомобіль «Mazda 6», реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 186 800 грн.
Виділено ОСОБА_7 автомобіль «Renault Megan Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 140 700 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію вартості автомобілів у розмірі 23 050 грн.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності за кожним по Ѕ частині земельної ділянки площею 0,2 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, та будівельних матеріалів, розташованих на вказаній земельній ділянці загальною вартістю 761 300 грн.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на 91/100 частин квартири АДРЕСА_1 загальною площею 61,3 кв. м., житловою площею 38,5 кв. м.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на 9/100 частин квартири АДРЕСА_1 загальною площею 61,3 кв. м., житловою площею 38,5 кв. м.;
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 та в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року рішення районного суду в частині вирішення питання про розподіл квартири АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про визнання за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права власності по Ѕ частині вказаної квартири, за кожним.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду в повному обсязі та змінити рішення районного суду шляхом задоволення позову ОСОБА_6 в частині вимог щодо спірних автомобілів, земельної ділянки та будівельних матеріалів на ній, спірної квартири. В іншій частині первісних позовних вимог ОСОБА_6 та зустрічних позовних ОСОБА_7, заявник просить ухвалити судове рішення про відмову в позовах.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
При розгляді справи судами встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 вересня 2002 року по 07 лютого 2014 року, від якого мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_9, 2005 року народження, та сина ОСОБА_10, 2008 року народження.
В період перебування у шлюбі сторонами придбано наступне майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 61,3 кв. м. за договором купівлі-продажу від 22 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11, укладеним на ім'я покупця - ОСОБА_6; земельну ділянку площею 0,2 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, за договором купівлі-продажу від 17 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_12, укладеним на ім'я покупця - ОСОБА_7, за спільні кошти розпочато будівництво житлового будинку, загальною площею 188,90 кв. м. та господарсько-побутових споруд, що розташовані на вказаній земельній ділянці; автомобіль «Renault Megan Scenic», реєстраційний номер НОМЕР_1, за договором купівлі-продажу від 28 листопада 2008 року, укладеним на ім'я покупця - ОСОБА_6; автомобіль «Mazda 6», реєстраційний номер НОМЕР_2, за договором купівлі-продажу від 31 жовтня 2012 року, укладеним на ім'я покупця - ОСОБА_6
Судом першої інстанції встановлено, що загальна вартість майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, яке підлягає поділові між ними становить 1 880 800 грн (ці обставини визнано сторонами). Також встановлено, що в день придбання спірної квартири було продано однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, яка належала на праві власності ОСОБА_6 та була його особистим дошлюбним майном, а кошти від продажу однокімнатної квартири ОСОБА_6 в розмірі 378 750 грн внесено у купівлю спірної трикімнатної квартири, яка була придбана за 459 550 грн.
Ухвалюючи у справі судове рішення про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції на підставі доводів позовних заяв, встановлених судом обставин, зібраних у справі доказів, норм ст. ст. 57, 60, 61, 69, 70, 71 СК України, дійшов до висновків, що спірна трикімнатна квартира НОМЕР_3 придбана частково за особисті кошти ОСОБА_6 і ці кошти повинні бути враховані при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності при поділі спільно набутого майна. Інше нерухоме та рухоме спірне майно належить сторонам у справі в рівних частинах, а тому, з врахуванням його вартості та вимог сторін у справі, районний суд розподілив таке майно у обраний ним спосіб.
Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції щодо способу поділу спірної квартири, при цьому, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_7 заперечується факт вкладання коштів ОСОБА_6 від продажу його особистої квартири у придбання спірної трикімнатної квартири. Остання посилалася на те, що грошові кошти отримані від продажу однокімнатної квартири НОМЕР_4 позивачем за первісним позовом було передано на зберігання його батькам, а в подальшому такі кошти було викрадено. Апеляційним судом такі доводи взято до уваги та поділено між сторонами спору спірну трикімнатну квартиру по Ѕ частині за кожним. В іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом залишено без змін з посилкою на його законність та обґрунтованість.
З такими висновками судів погодитися неможна у зв'язку з наступним.
Матеріали справи не містять жодних належних доказів на підтвердження факту передачі коштів, отриманих ОСОБА_6 від продажу його однокімнатної квартири на зберігання батькам та факту викрадення таких коштів, також ОСОБА_7 не надано переконливих доказів на підтвердження факту набуття спірної трикімнатної квартири виключно за спільні кошти подружжя.
Висновки апеляційного суду щодо рівності часток сторін у справі в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 не відповідають вимогам ст. 60 ЦПК України і ґрунтуються на припущеннях, а тому рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 213-214 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Також апеляційним судом порушено принципи закріплені ст. 303 ЦПК України щодо належної перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Дарницький районний суд м. Києва встановив, що спірна квартира частково придбана за особисті кошти ОСОБА_6 і відповідно до ст. 57 СК України частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю. Разом з тим, рішення суду першої інстанції не містить розрахунків на підставі яких суд дійшов до висновків, що ОСОБА_6 має належати саме 91/100 частина цієї квартири, а ОСОБА_7 9/100 її частин. Ухвалене у справі судове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України щодо його обґрунтованості.
З підстав викладених вище ухвалені у справі судові рішення районного та апеляційного судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, як це передбачено нормами ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року скасувати і направити справу на новий розгляд до районного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді:В.С. Висоцька О.В. Кафідова В.М. Колодійчук І.М. Фаловська