13 березня 2015 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Умнова О.В., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 18 листопада 2014 року, ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 20 січня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
· про захист порушеного права споживача,-
Позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи, просив зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути позивачу безпідставно набуті грошові кошти в сумі 542,25 грн.
Мотивував тим, що в травні 2013 року ОСОБА_2 було відкрито в ПАТ КБ «Приватбанк» картковий рахунок, для соціальних виплат, на який здійснюється адресна виплата пенсії за інвалідністю. ПАТ КБ «Приватбанк» з вищевказаного карткового рахунку автоматично було стягнуто кошти в загальній сумі 2321,29 грн, що підтверджується виписками по рахунку. Між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк», 04 жовтня 2006 року, був укладений кредитний договір та договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки «Микрокредит». Кредит по вказаному договору був погашений повністю у 2007 році. Зазначив, що розпоряджень на списання грошових коштів із рахунку позивача банку не давав, заборгованість перед банком по кредитному договору від 04 жовтня 2006 року не має. ПАТ КБ «Приватбанк», 09 вересня 2014 року, добровільно повернув позивачу кошти на картковий рахунок лише у розмірі 1769,24 грн.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 18 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 20 січня 2015 року, позов задоволено. Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 542,25 грн, шляхом зарахування їх на картковий рахунок позивача. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Дослідивши подані заявником матеріали вважаю, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
З матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності. Обставини, на які посилається заявник не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення місцевого суду. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи місцевим та апеляційним судами не вбачається.
Керуючись ст. 328 ЦПК України, -
Відмовити публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 18 листопада 2014 року, ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 20 січня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист порушеного права споживача.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ О.В. Умнова