04 березня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів:Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.,Мостової Г.І., Олійник А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Дніпропетровського району в інтересах держави в особі Дніпропетровської райдержадміністрації до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: відділ Держкомзему у Дніпропетровському районі, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8, про визнання нікчемними договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки у власність держави, за касаційною скаргою ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_6, на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року,-
У червні 2011 року прокурор Дніпропетровського району в інтересах держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: відділ Держкомзему в Дніпропетровському районі, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_8, про визнання договору купівлі-продажу нікчемним, визнання державного акта недійсним та повернення земельної ділянки.
На обґрунтування позовних вимог вказував про те, що на території Горьківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області розпорядженнями голови Дніпропетровської районної державної адміністрації без звернення та відома ОСОБА_7 було надано дозвіл на розробку технічної документації та передано їй у власність земельну ділянку площею 2,000 га, а також видано на ім'я відповідача державний акт, яку в подальшому від імені ОСОБА_7 було відчужено ОСОБА_6
Посилаючись на те, що спірну земельну ділянку незаконно виведено з державної власності, а також те, що в провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації ОСОБА_10 за ч. 5 ст.191 КК України, заступника начальника відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, прокурор просив визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17 лютого 2009 року нікчемним, скасувати державний акт на право власності на землю від 19 вересня 2008 року, виданий на підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 25 липня 2008 року на території Горьківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,000 га, виданий на ім'я ОСОБА_7, вартістю 419 868,06 грн та повернути спірну земельну ділянку у власність держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року позов задоволено.
Визнано нікчемним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею, 2,000 га, розташованої на території Горьківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 17 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_13, який діяв від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_6
Скасовано державний акт на право власності на землю від 19 вересня 2008 року, виданий на підставі розпорядження голови Дніпропетровської РДА № 3321-рп від 25 липня 2008 року, виданий на ім'я ОСОБА_7 на території Горьківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га.
Вирішено повернути земельну ділянку площею 2,000 га, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області у власність держави в особі Дніпропетровської РДА.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_14 є недобросовісним набувачем, оскільки придбала земельну ділянку, яку було незаконно отримано у власність ОСОБА_7, тому вказана земельна ділянка підлягає витребуванню та поверненню у власність держави. Крім того, скасовуючи державний акт на право власності на землю від 19 вересня 2008 року, виданий на ім'я ОСОБА_7 суд виходив із того, що він виданий із порушенням ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України.
Однак, з такими висновками судів погодитись не можна, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 25 липня 2008 року ОСОБА_7 було виділено земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, що розташована на території Горьківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.
На підставі вищевказаного розпорядження на ім'я ОСОБА_7 було видано державний акт.
Згідно із договором купівлі-продажу від 17 лютого 2009 року ОСОБА_7 від імені якого діяв ОСОБА_13 продала спірну земельну ділянку ОСОБА_6
Як вбачається із позовної заяви предметом позову є визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та повернення земельних ділянок у державну власність, при цьому позивач посилався на незаконність розпорядження Дніпропетровської районної державної адміністрації, та на відомості про обставини, визначені у мотивувальній частині обвинувального висновку за обвинуваченням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації ОСОБА_10 за ч. 5 ст.191 КК України та заступника начальника відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_12 за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно із ч. ч. 1-2 ст. 118 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної
адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у
місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що
підтверджують розмір земельної ділянки.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вказаних норм права не врахував та помилково виходив лише із того, що службові особи незаконно вивели з державної власності, шляхом зловживання службовим становищем земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходилися на території Горьківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, в тому числі й спірну земельну ділянку, що була передана у власність ОСОБА_7 При цьому не перевірив обставини щодо того, чи наявні визначені ст. 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) підстави для прийняття рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки відповідачу, чи не порушений визначений ст. ст. 116, 118 ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) порядок надання земельної ділянки у власність відповідачу та чи правомірно видано ОСОБА_7 державний акт на право приватної власності на землю, а також залишив поза увагою той факт, що державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу виконавчої влади і вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий.
Крім того, відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Добросовісне придбання, відповідно до ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно.
Отже, суд першої інстанції, прийшов до передчасного висновку, що ОСОБА_6 є недобросовісним набувачем та витребував земельну ділянку, так як не визначився з характером спірних правовідносин, не врахував вищенаведених норм матеріального права і не застосував правову норму, яка підлягає застосуванню.
Крім того, залишив поза увагою те, що прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив, поміж іншого, визнати укладений 17 лютого 2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки нікчемним на підставі ст. ст. 116, 118, 121 ЗК України, при цьому суд першої інстанції, вказуючи про невідповідність вказаного договору вимогам закону, не застосував норму права, яка підлягає до застосування і взагалі підстави позову щодо визнання недійсності вказаного договору купівлі-продажу судом не обгрунтовувались.
При цьому, визнавши укладений між сторонами договір купівлі-продажу нікчемним, суд першої інстанції не врахував роз'яснення, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року, де зазначено про те, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Таким чином, ухвалені у справі рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково.
Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова Г.І. Мостова М.І. Наумчук А.С. Олійник