іменем україни
11 березня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,
Мазур Л.М., Хопти С.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним пункту кредитного договору та визнання кредитного договору удаваним правочином за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року,
У серпні 2012 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 4 березня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого він є, та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 53 900 доларів США, зі сплатою 13,4 % річних з кінцевим строком повернення до 4 березня 2015 року. Оскільки позичальник зобов'язання за цим договором не виконував, утворилась заборгованість у розмірі 67 229 доларів 23 центи США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України складає 537 821 грн 78 коп., яку позивач просив стягнути на його користь з відповідача.
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що п. 5.2 кредитного договору від 4 березня 2008 року містить несправедливі умови, оскільки принцип нарахування штрафних санкцій порушує рівність сторін договору. Крім того, кредитний договір укладено з метою приховання іншого правочину у зв'язку з наданням йому кредиту в національній валюті - гривні, а не в іноземній валюті - доларі США, як передбачено умовами договору. Також вважав, що зміст кредитного договору, зокрема вираження та виконання зобов'язання в іноземній валюті, суперечить вимогам ст. ст. 524, 533 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки у банку відсутні повноваження для надання кредиту в іноземній валюті у зв'язку з відсутністю індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 6 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року, позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 4 березня 2008 року у розмірі 67 299 доларів 23 центи США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України становить 537 821 грн 78 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, допустив заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника та вважав вірно визначеним розмір заборгованості за кредитним договором та пені у межах строку позовної давності.
Зустрічні вимоги ОСОБА_3 вважав необґрунтованими, зазначивши, що позичальник був ознайомлений з умовами кредитного договору, його волевиявлення при укладенні спірного кредитного договору було вільним, відповідало його внутрішній волі і він усвідомлював умови договору, на яких він укладався. Умови кредитного договору не є несправедливими, а банк мав право на надання кредиту в іноземній валюті.
Апеляційний суд погодився з такими висновками районного суду. При цьому також зазначив, що пеня обчислена правильно, тобто у межах річного строку позовної давності.
Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду у частині вирішення позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду у частині вирішення позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» не відповідає.
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 4 березня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 53 900 доларів США, зі сплатою 13,4 % річних з кінцевим строком повернення до 4 березня 2015 року. Позичальник зобов'язання за цим договором не виконував, утворилась заборгованість у розмірі 67 229 доларів 23 центи США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України складає 537 821 грн 78 коп.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч. 1 ст. 192 ЦК України).
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).
Такими випадками є ст. 193, ч. 4 ст. 654 ЦК України, Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.
Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.
Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у ст. 1048 ЦК України, та при застосуванні ст. 625 ЦК України.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-79 цс 14 від 2 липня 2014 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Перевіряючи доводи ОСОБА_3 щодо обчислення пені, апеляційний суд правильно виходив із того, що пеня вірно визначена у межах річного строку позовної давності.
Проте апеляційний суд не перевірив порядок нарахування пені, зокрема при обчисленні пені у доларах (всієї суми) і після цього приведенні цієї суми до еквівалента у гривні суд не звернув уваги на ч. 3 ст. 559 ЦК України відповідно до якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто відповідальність за прострочення. При цьому у національній валюті пеня повинна обчислюватись за кожен місяць прострочення і переводитись у гривню на час прострочення, а не на кінцевий строк нарахування пені, що значно впливає на кінцеву суму у зв'язку із зміною курсу іноземної валюти.
Оскільки в судовому рішенні про стягнення кредитної заборгованості у порушення ст. 215 ЦПК України складові цієї заборгованості не визначені, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у повному обсязі у частині вирішення вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За таких обставин рішення судів у частині позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, а зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів не знаходить підстав для скасування судових рішень в частині вирішення зустрічного позову.
Суди, відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні його зустрічних вимог, вірно зазначили, що він, як позичальник, був ознайомлений з умовами кредитного договору, його волевиявлення при укладенні спірного кредитного договору було вільним, відповідало його внутрішній волі і він усвідомлював умови договору, на яких він укладався. При цьому не знайшли підстав для визнання умов договору несправедливими, а банк мав законне право для надання кредиту в іноземній валюті.
Під час розгляду справи у цій частині зустрічних позовних вимог судами не було порушено норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
О.В. Закропивний
Л.М. Мазур
С.Ф. Хопта